Станіслав Владислав Потоцький

Станіслав Владислав Потоцький (пол. Stanisław Władysław Potocki; пом. 27 червня 1732, Львів) — польський військовий і політичний діяч Речі Посполитої.

Станіслав Владислав Потоцький
пол. Stanisław Władysław Potocki
Народився 17 століття
Помер 27 червня 1732(1732-06-27)[1]
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Країна  Річ Посполита
Посада стражник великий литовський, Консул Конфедерації, белзький воєвода, депутат, Ловчий великий литовський, грубешівський старостаd і посол Сейму Речі Посполитоїd
Конфесія Католицька церква
Рід Потоцькі
Батько Фелікс Казімеж Потоцький
Мати Кристина Любомирськаd
Брати, сестри Юзеф Феліціян Потоцький, Єжи Потоцький і Міхал Потоцький

Життєпис

Дід — Станіслав Ревера Потоцький.

Був прихильником короля Августа ІІ (тоді у Речі Посполитій панувало двовладдя, причому, Август ІІ був союзником Російської імперії, а Станіслав Лещинський — Швеції). Представник знатного українсько-польського магнатського роду Потоцьких герба Пилява. Батько — Фелікс Казимир Потоцький (1630—1702 рр.); мати — Кристина Любомирська (пом. 1669 р.). Володар Винники (біля Львова) 1730—1732 рр.[2]

Як і брати, брав участь у вересневій Підгаєцькій кампанії 1698 року на чолі своєї панцерної коругви. Обіймав посаду ловчого великого литовського (1704—1710). В січні 1708 року від імені белзького воєводи писав скаргу до польного коронного гетьмана Станіслава Матеуша Жевуського через неприйнятні дії розквартированих там московитів, калмиків. У 1712 році важко хворів. Белзький воєвода з 25 травня 1729 року завдяки зусиллям примаса Теодора Анджея Потоцкого. Староста грубешівський (з 5 березня 1705 року, в 1727 році відступив Ф. С. Потоцькому), опалинський (Опалин коло Володимира Волинського).

Був власником маєтку в Печеніжині Коломийського повіту. Завдяки запису Гелени Морштинівної отримав величезний маєток поблизу Умані, зокрема, Тульчин, Торговицю, Браїлів, Демидівку, Могилів на Поділлі. Посідав таєтки Тартаківські в Белзькому воєводстві. Був протектором монахів-бернардинців, мав намір наприкінці життя прийняти «habit», осісти при кляшторі бернардинів Сокаля, якому записав 50000 золотих для утримання каплиці.

Дітей у шлюбах не мав. Його маєтки перейшли до небожа Франциска Салезія Потоцького. Помер від несподіваної хвороби, був похований у бернардинців Кристинополя.

Портрет С. В. Потоцького є у збірці палацу у Вілянуві.

Див. також

Примітки
  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725 Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.

Джерела

Посилання
  • . — S. 107. (№ 4213)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.