Станіслао Канніццаро

Станіслао Канніццаро (італ. Stanislao Cannizzaro; нар.13 липня 1826, Палермо — пом.10 травня 1910, Рим) — італійський хімік.

Станіслао Канніццаро
Ім'я при народженні	Станіслао Канніццаро
Народився	13 липня 1826(1826-07-13) Палермо, Італія[1][2]
Помер	10 травня 1910(1910-05-10) (83 роки) Рим, Італія[1][2]
Країна	Королівство Італія
Національність	італієць
Діяльність	хімія
Галузь	хімія
Відомий завдяки	один з основоположників молекулярно-атомістчної теорії
Alma mater	Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії»
Знання мов	італійська[3]
Заклад	Університет Палермо, Римський університет ла Сапієнца, Пізанський університет, Університет Генуї і Неапольський університет імені Фрідріха II
Членство	Лондонське королівське товариство, Петербурзька академія наук, Шведська королівська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Companhia Paranaense de Energiad і Туринська академія наук[2]
Посада	сенатор Королівства Італіїd
Нагороди	медаль Коплі
Медіафайли у Вікісховищі

Медичну освіту здобув в університетах Палермо (1841–1845) і Пізи (1846–1848). Брав участь у народному повстанні на Сицилії, після придушення якого у 1849 р. емігрував до Франції. До Італії повернувся у 1851 р. і став професором хімії Національного коледжу в Олександрії (П'ємонт); згодом викладав хімію в Генуезькому університеті (1856–1861), університеті Палермо (1861–1871), Римському університеті (1871–1910). У 1871 р. був обраний до Сенату, пізніше став віце-президентом. Як член ради народної освіти курував наукову освіту в Італії. У 1891 р. Лондонське королівське товариство нагородило Канніццаро медаллю Коплі.

Канніццаро виконав ряд важливих досліджень в галузі органічної хімії. У 1851 р. він отримав ціанамід (спільно з французьким хіміком Ф. С. Клоезом), вивчив його термічну полімеризацію і отримав сечовину гідратацією ціанаміду. Вивчаючи дію їдкого калію на бензальдегід, виділив у 1853 р. бензиловий спирт. Одночасно відкрив реакцію окисно-відновного диспропорціонування ароматичних альдегідів у лужному середовищі (Реакція Канніццаро). Він також синтезував бензоїлхлорид і фенілоцтову кислоту, вивчив ганусовий спирт, бензилкарбамід, сантонін і його похідні. Головною науковою заслугою Канніццаро стала запропонована ним система основних хімічних понять, на основі якої була здійснена реформа атомно-молекулярної теорії. Проаналізувавши у своїй праці «Конспект курсу хімічної філософії» («Sunto di un corso di filosopfia chimica») розвиток атомно-молекулярних поглядів від Дж. Дальтона і А. Авогадро до Ш. Жерара і О. Лорана, Канніццаро на основі закону Авогадро чітко розмежував поняття «атом», «молекула» і «еквівалент» і запропонував раціональну систему атомної ваги. Ґрунтуючись на даних про теплоємність металів і на густину їх пари, а частково і на хімічних міркуваннях, він встановив і обґрунтував правильні атомні ваги багатьох елементів, перш за все металів. Свою теорію Канніццаро виклав у брошурі, яку особисто роздав всім учасникам Міжнародного конгресу хіміків у Карлсруе, що відкрився 3 вересня 1860. Лотар Маєр писав про це:

"Я також отримав примірник … Я перечитав його не раз … Мене вразила ясність, з якою там говориться про найважливіші спірних пунктах. З моїх очей спала пелена, зникли всі сумніви. Натомість з'явилося відчуття спокійної впевненості "

Брошура Канніццаро справила велике враження на учасників конгресу, серед яких був і Д. І. Менделєєв. Канніццаро зміг переконати більшість учених прийняти його точку зору, внісши тим самим остаточну ясність у заплутаному питанні про атомних, молекулярних та еквівалентних вагах. Встановлення правильних атомних ваг зробило можливим відкриття періодичного закону хімічних елементів. Італійська національна академія наук заснувала премію імені Станіслао Канніцаро. Ім'ям Канніцаро названі вулиця в Римі і інститут Istituto Tecnico Stanislao Cannizzaro Colleferro.