Стара Перітія

Поселення на місці села існувало з VII століття до нашої ери і село вважається найдавнішим на острові. Воно є найбільш історично збереженим, оскільки після розвитку туризму на острові з 60-х років XX століття практично всі місцеві жителі перебралися в низовини ближче до туристичних курортів.[4][5]

Село сформувалося як міце захисту від піратських набігів у візантійський період.[6] Основою життя понад 1200 людей, які колись мешкали в селі було скотарство (вирощування овець), вирощування винограду, оливок та бобових, виробницво оливкової олії та постачання дубів, які росли навколо села для будівництва венеціанських кораблів.[4][7]

Піратські набіги тривали до кінця XIX століття. Мешканці села купляли земельні ділянки в прибережній зоні та оброляли їх цілий день, а щоночі поверталися до села. Після припинення піратських набігів люди почали переїжджати до узбережжя острова.[6] При цьому будувалися нові маєтки на узбережжі та до кінця 40-х років XX століття село використовувалось як сезонний прихисток від укусів комарів, які несли загрозу малярії. Починаючи з 50-х років мешканці села в основному проводили в ньому лише літні місяці.

Коли туризм на острові почав процвітати, все більше людей покинули Стару Перітію щоб знайти роботу на узбережжі, особливо в селищі Кассіопі, розташованому поблизу. В селі зилишались лише кілька людей похилого віку, які піклувалися про землю, худобу та будинки.[6] При цьому обезлюднення села також пояснюється знеціненням оливкової олії, яка була основним сільськогосподарським продуктом місцевих жителів.

Відповідно до переписів в селі спостерігається така динаміка населення: 1907 рік - 1052;[8] 1928 - 583 жителі;[9] 1940 - 684;[10] 1951 - 72;[11] 1961 - 27;[12] 1971 - 10;[13] 1981 - 12;[14] 1991 - 40;[15] 2001 - 44;[16] 2011 - 3.[17]

Жителі села окрім власних восьми церков допомагали в побудові монастиря на горі Пантократор поблизу.[18]

Село складається з близько 130 будинків, у тому числі громадських будівель, побудованих у венеціанському стилі,[6] багато з яких зруйновані, вулиць мощених бруківкою. В селі є вісім церков, у т.ч. церква, присвячена Святому Миколаю, церква Святого Спиридона,[19] церква Страсної п'ятниці,[20] церква Святого Якова Перського[21].[22] В селі є п'ять таверн, які діють в туристичний період та готель.[7] В частині будинків залишилися меблі та посуд горщики, каструлі).

Міністерство культури Греції та Департамент археології Керкіри вважають село "Визначним об'єктом спадщини з досконалою архітектурою, який потребує спеціального громадського захисту".[5] Власники місцевого готелю англо-голандське подружжя Марка Хендріксена та Саскії Бош купили місцеву будівлю дому купецтва у 2009 році та розбудували її у 2010 році відкривши готель.[4][7]

У відновленні будівлі їм допомагало Археологічне товариство Керкіри. Також були завезені меблі з Криту для відтворення інтер'єру XVII століття. Вони також допомагали місцевим жителям відновлювати благоустій села та його будівлі.[4]