Старе Місто (Ряшів)

19 січня 1354 року Казимир III надав Ряшів з привілеєм закріпачення за німецьким правом у володіння Яну Пакославу зі Строжиська гербу Півкозич, який став підписуватись Жешовський (Ряшівський, (пол. Rzeszowski) і переніс Ряшів на місце нинішнього ринку, а за колишнім поселенням Ряшів залишилась назва Старе Місто.

За податковим реєстром 1589 р. село належало Ліґензам, входило до Перемишльської землі Руського воєводства, в селі були 17 і 1/2 ланів (коло 400 га) оброблюваної землі, 2 млини, 7 загородників, 7 коморників з тягловою худобою і 4 без худоби.[1]

Шематизм 1836 р. фіксує рештки українського населення села, які належали до греко-католицької парафії Залісє Каньчузького деканату Перемишльської єпархії[2]. На той час унаслідок півтисячоліття насильної асиміляції українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

У 1858 р. через село прокладена Галицька залізниця імені Карла Людвіга зі станцією.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1890 р. Старе Місто знаходилось у Ряшівському повіті Королівства Галичини і Володимирії Австро-Угорщини, було 237 будинків і 1352 жителі, з них 1310 римо-католиків, 2 протестанти і 40 юдеїв.[3]

У 1934-1939 рр. село входило до ґміни Тшебовнісько Ряшівського повіту Львівського воєводства Польщі.

Південну частину села в 1902 р. було приєднано до міста Ряшів, у 1951 р. село повністю ввійшло в межі міста.