Старий Порицьк

Старий Порицьк село в Україні, у Володимир-Волинському районі Волинської області. Населення становить 435 осіб.

село Старий Порицьк
Країна  Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Володимир-Волинський район
Рада Павлівська сільська громада
Основні дані
Населення 435
Площа 12,6 км²
Густота населення 34,52 осіб/км²
Поштовий індекс 45343
Телефонний код +380 3372
Географічні дані
Географічні координати 50°37′55″ пн. ш. 24°29′56″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
217 м
Водойми озеро Павлівське
Місцева влада
Адреса ради 45343, Волинська обл., Іваничівський р-н, с. Старий Порицьк
Карта
Старий Порицьк
Старий Порицьк
Мапа

 Старий Порицьк у Вікісховищі

Назва мотивована апелятивом phka — поселення розташоване на березі річки

Історія

У складі Вели́кого князі́вства Лито́вського, Речі Посполитої та Російської Імперії.

У 1407 році Великий князь литовський Вітовт надав своєму слузі Іллі Вячковичу жалувану грамоту на володіння Порицьком . В цій грамоті зазначено: «Порыцко и другає Порыцко». Очевидно, вказівка на два Порицька пов'язана з тим, що поселення розташовувалося по обидва боки річки Луги, яка й ділила його на дві частини, кожна з яких в різний час по різному розвивалася.

До кінця XV століття поселення було у власності нащадків Іллі Вячковича, допоки одна з них — Варвара, не вийшла заміж за сина Василя Корибута, князя Збаразького — Федора, який став новим власником і зачинателем роду князів Порицьких. У їх власності Порицьк залишався майже до середини XVII століття. Наступний власник белзький воєвода Кшиштоф Конєцпольський вступив у право володіння після одруження з княжною Софією Порицькою. Близько 1640 року їхня донька Олена вийшла заміж за Андрія Загоровського — підсудка луцького — і отримала в посаг порицькі землі. В 1684 році після одруження з Катериною Загоровською новим власником став Войцех Чацький. Чацькі були останніми власниками Порицька і володіли ним до 1939 року.

За частиною поселення на правому березі Луги закріпилася назва Старий Порицьк.

В 1577 році власник Олександр Порицький вносив зі Старого Порицька плату за 4 дими ланових, 3 дими на півланках (дим одиниця оподаткування, господарська оселя; лан — поземельна міра, малий лан — 16,8 га, великий лан — 25 га), 4 городники (сезонні або наймані робітники), а в 1583 році — за 6 димів і 2 городників.

У документі від 21 квітня 1595 року згадується монастир у Старому Порицьку. Це єдина поки що відома згадка про обитель[1].

В ході Польського національно-визвольного повстання в квітні 1831 року під Порицьком відбулася битва корпусу польського генерала Юзефа Дверницького з драгунами генерала Рідигера. Полеглі в цій битві були поховані в могилі біля Старого Порицька. На цей час Старий Порицьк вже названо фільварком.

Поблизу Старого Порицька також було віднайдено могилу польських повстанців (командир Войцех Комаровський), які полягли в битві з царськими військами 2 листопада 1863 року. До Другої світової війни на цій могилі стояв хрест.

В кінці XIX століття в Старому Порицьку було 105 домів і 643 жителі, дерев'яна церква на місці старої і початкова школа.

Під час Першої світової війни згоріла частина резиденції Чацьких, яка так і не була відбудована.

30 березня 1919 року біля Порицька, який був зайнятий українцями, відбулися бої українських і польських військ.

У складі СРСР.

У вересні 1942 року гітлерівці в Порицьку замордували близько тисячі євреїв. А через рік, в липні 1943 року тут відбулася каральна акція УПА над польським населенням, що наклало певну тінь на українсько-польські стосунки.

16 липня 1944 року війська 1го Українського фронту оволоділи селом Старий Порицьк.[2]

У післявоєнні роки як мінімум одна особа була вислана з села на Північ Росії як член сім’ї особи, приналежної до ОУН. Це Борейко Пелагея, 1921 р.н.[3]

Наш час


Відкриття 11 липня 2003 року в Павлівці (назва Порицька з 1951 р.) пам'ятника жертвам волинської трагедії привело до порозуміння і налагодження стосунків з Польщею.

До 15 серпня 2016 року село було центром Старопорицької сільської ради.

Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[4].

Станом на 2021 рік у селі діє сімейне підприємство ТОВ «Старий Порицьк», на якому виготовляють органічну молочну продукцію.[5].

Працює школа-гімназія с.Старий Порицьк - філія Павлівського ліцею Волинської області.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 427 осіб, з яких 192 чоловіки та 235 жінок.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 433 особи.[7]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 97,93 %
російська 2,07 %

Пам'ятки

У 2000 р. до переліку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, додано дерев'яну Успенську церкву у с. Старий Порицьк, 1784 року побудови.[9]

Персоналії

  • Бабій Микола Михайлович (1898 р.н.) - Народився у с.С.Полоцьк, заарештований 20.03.1940 р. Горохівським РВ НКВС. Звинувачений у боротьбі проти комуністичного руху. У документах карної справи зазначено, що це - колишній поміщик. Покарання відбував у Онеглазі.Звільнений згідно Указу ПВР СРСР і направлений на с/п у м. Мідногорськ. Реабілітований 31.03.1989 р. прокуратурою Волин. обл.[10]
  • Матвійчук Панас Андрійович (1914—1945) - підпільник ОУН, вояк УПА.
  • Сливка Ігор Володимирович (23 березня 1977 — 12 грудня 2014) — боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником Революції Гідності. Загинув поблизу села Павлопіль Новоазовського району. 1 лютого 2015 протоієрей Роман Янів, настоятель парафії Святителя Миколая Чудотворця в Горохові, передав нагороду «За жертовність і любов до України» родині Ігоря Сливки[11].

Примітки

  1. Horin, Serhiĭ.; Горін, Сергій. (2007). Monastyri Zakhidnoï Volyni : (druha polovyna XV-persha polovyna XVII stolitʹ) (укр). Lʹviv: Vydavnyt︠s︡vo Ot︠s︡iv Vasylii︠a︡n "Misioner". с. 258. ISBN 978-966-658-105-4. OCLC 187953017.
  2. с. Павлівка | Павлівська громада, Волинська область, Володимир-Волинський район. pavlivska-gromada.gov.ua (ua). Процитовано 24 квітня 2021.
  3. Борейко Пелагея Василівна. ua.openlist.wiki (укр.). Процитовано 24 квітня 2021.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Унікальні продукти від сімейного виробника: на Волині виготовляють органічну молочку. Волинські новини. Процитовано 24 квітня 2021.
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
  9. Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави Документ 442-79-п, поточна редакція — Редакція від 13.04.2000,. zakon.rada.gov.ua (укр). ВР України. 1020. Процитовано 24 квітня 2021.
  10. Національний банк репресованих. www.reabit.org.ua. Процитовано 24 квітня 2021.
  11. Патріарх Філарет посмертно нагородив горохівського бійця «Азова»

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.