Старокозацький район

Старокозацький район — колишній район у складі Ізмаїльської та Одеської областей. Районний центр с. Старокозаче.

Карта жудця Четатя-Албе в 1938.
Старокозацький район
Основні дані
Країна: СРСР, УСРР
Округа/Область: Ізмаїльська область
Утворений: 4 листопада 1940
Ліквідований: 30 грудня 1962
Площа: 800 км²
Населені пункти та ради
Районний центр: Старокозаче
Кількість сільських рад: 22
Кількість сіл: 25
Кількість селищ: 1
Районна влада

Історія

Утворений у листопаді 1940 р. шляхом перейменування пласи Казачі (в жудці Четатя-Албе) з центром у селі Старокозаче. Проведений обмін 04.11.1940 частин території з Волонтирівським районом у ході утворення Молдавської РСР[1][2](Волонтирівський район утворено з пласи Волинтирь жудеця Четатя-Албе; з листопада 1940 р. переданий до складу МРСР).

Після захоплення румунськими та німецькими військами, з 19 липня 1941 до 25 серпня 1944 року територія району перебувала під владою Королівства Румунія у складі Губернаторства Бессарабія та іменувалась пласою Казачі.

14 листопада 1945 року було перейменовано 10 сіл і сільрад та 1 хутір.[3][4]

Масовий голод 1945-1947 років спричинив масову смертність.

Ліквідований у 1962 р., а територія району увійшла до складу Білгород-Дністровського району Одеської області.[5]

Адміністративний поділ станом на 1 вересня 1946 року

Джерела

Примітки
  1. Обзорная карта РККА Восточной Европы, 1940(рос.)
  2. Немецкая карта дорог Украины (по состоянию на 1940)(нім.)
  3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
  4. УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..
  5. Указ Президії Верховної Ради УРСР № 10/9 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.