Старонорвезька мова

Старонорвезька мова (норв. gammelnorsk та gam(m)alnorsk) північногерманська мова, якою говорили в сучасній Норвегії та на Фарерських островах приблизно в 12-16 столітті. Походить від давньоскандинавської, розвинулась в норвезьку, фарерську мови та мову норн. Складалась з багатьох діалектів.

Старонорвезька мова
старонорв. norrǿnn mál[1]
бук. gammelnorsk
нюн. gamalnorsk
Поширена в сучасні Норвегія, Фарерські острови
Носії Немає. Існувала в 12-16 столітті.
Писемність Латиниця
Класифікація

Індоєвропейські мови

Германські мови
Північногерманські мови
Офіційний статус
Коди мови

Періодизація

«Konungs skuggsjá» («Королівське дзеркало»), норвезький навчальний текст 1250 року.

Історію старонорвезької мови можна розділити на три частини:

  • У першому періоді, від 800 року до приблизно 1200 року, були лише невеликі відмінності між старонорвезькою та давньоісландською.
  • В другому періоді (від близько 1200 року — до близько 1350 року) з'являються лише деякі відмінності.
  • Основні відмінності з'являються в третьому періоді — в середині 14 століття.

Фонетичні особливості

Однією з найбільш ранніх і важливих відмінностей між старонорвезькою і давньоісландською є втрата першого звуку в комбінаціях приголосних HL-, HN- і HR- приблизно в 11 столітті. Для прикладу:

Українська Давньоісландська Старонорвезька

кільце
пошана, благовоління
схил

hringr
hníga
hlíð

ringr
níga
líð

Іншою особливістю є зникнення носових голосних в давньоісландській вже в 12 столітті.

Середньонорвезька

Чума, яка спустошувала Європу в середні віки дісталась до Норвегії 1349 року, померло більше 60 % населення[2], що могло прискорити розвиток мови. Мову Норвегії між 1350 і 1550 іноді називають середньонорвезькою. Вона зазнала ряду змін: граматика була спрощена, в тому числі відбулась втрата відмінків та дієвідмін. Крім того, в деяких діалектах з'явилась редукція голосних, більшість таких звуків в закінченнях вимовлялись як «е».

Фонематична структура також зазнала змін. Дентальний фрикативний звук þ і глухий ð зникли з норвезької мови, перетворившись на проривні t і d, відповідно.

Див. також

Примітки

  1. «norsk». Bokmålsordboka / Nynorskordboka. Language Council of Norway. http://ordbok.uib.no/perl/ordbok.cgi?OPP=norsk&ant_bokmaal=5&ant_nynorsk=5&begge=+&ordbok=begge. Процитовано 26 листопада 2019.
  2. Harald Aastorp (1 серпня 2004). Svartedauden enda verre enn antatt. Forskning.no. Архів оригіналу за 31 березня 2008. Процитовано 3 січня 2009.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.