Старі Шепеличі

Старі Шепеличі — колишнє село в Україні, яке розташоване на території Чорнобильської зони відчуження (Іванківський район Київської області).

село Старі Шепеличі
Країна  Україна
Область Київська область
Основні дані
Засноване 1681
Населення —
Географічні дані
Географічні координати 51°25′12″ пн. ш. 29°57′00″ сх. д.
Місцева влада
Карта
Старі Шепеличі
Старі Шепеличі
Мапа

 Старі Шепеличі у Вікісховищі

До аварії на ЧАЕС село Старі Шепеличі було в адміністративному підпорядкуванні Чорнобильського району. Працювали неповна середня школа, клуб та бібліотека. Було 2,4 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,3 — орної землі. У 1986 році, внаслідок сильного радіонуклідного забруднення, населення села Старі Шепеличі було евакуйоване та переселене до інших регіонів України. Судячи за відривними календарями, що залишились в покинутих будинках, виселення цивільного населення здійснювалося 3 травня 1986 року.

Зовнішні зображення
Мапа із зазначенням розташування Старих Шепеличів

Історичне минуле

У XVII ст. село належало до Києво-Микільського Пустинного монастиря, 31 березня 1681 року король Польщі Ян III звільняє маєтки Шепеличі, Ворохобовичі, Дранки, Зубковичі, Літки, Остапи та Радогоща в Овруцькому повіті Київського воєводства, що належать Києво-Пустинно-Микільському монастиреві, від зборів на утримання війська і від постоїв[1].

До 1832 року Шепеличська садиба належала до Овруцького Василіанського монастиря. Пізніше село переходить в управління держави. У Старих Шепеличах була дерев'яна Парафіяльна церква, яка в 1789 році була перенесена до села Нові Шепеличі. Давні джерела повідомляють, що тут проходила дорога з Києва на Пінськ. Головні ж прибутки тутешні люди в давні часи мали від судноплавства Прип'яттю. Це сприяло тому, що вони бували і в Варшаві, і в Херсоні. Про те, що ці місця були обжиті з незапам'ятних часів, свідчить стародавнє городище, обнесене ровом та валом.

Люди

В селі народився Хміль Іван Сергійович (1923-2003) — український історик.

Примітки
  1. Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899 ( (укр). Київ: Наукова думка. с. с. 67, док.199.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.