Стелла Маккартні

Стелла почала цікавитися дизайном одягу в 13-річному віці, тоді ж вона створила свій перший жакет. Через три роки вона стала інтерном Крістіана Лакруа, який працював над своєю першою колекцією одягу, і вдосконалювала свої навички, працюючи у Едуарда Секстона, протягом декількох років колишнього кравця її батька.

Основну освіту отримала в коледжі дизайну Рейвенсборн, дизайн одягу вивчала у Центральному коледжі мистецтва та дизайну імені Святого Мартіна. Її дипломну колекцію на випускному шоу в 1995 році безкоштовно демонстрували подруги та супермоделі Наомі Кемпбелл, Ясмін Ле Бон і Кейт Мосс. Сама колекція була показана у супроводі пісні її знаменитого батька «Stella May Day»[11]. Шоу потрапило на перші сторінки газет, а колекція була продана магазинами Токіо та Лондона під марками «Browns», «Joseph», «Bergdorf Goodman» та «Neiman Marcus».

Оволактвегетаріанка[12]. Не використовує хутро та шкіру при створенні колекцій одягу, співпрацює з PETA[7].

Деяка продукція Стелли супроводжена текстами, що підтримуючими її зоозахисну політику, наприклад, на рукаві однієї з курток, розроблених нею для «Adidas», написано «підходить для спортивних вегетаріанців». Її батько також відомий своєю співпрацею з PETA в частині протесту проти дизайнерів, які використовують хутро тварин, і проти тих, хто його носить. Стелла не відмовляється від використання вовни, шовку та інших матеріалів тваринного походження.

У березні 1997 року Стелла Маккартні була призначена креативним директором Паризького Будинку моди «Chloé», змінивши на цій посаді Карла Лагерфельда. Лагерфельд був не дуже вражений таким вибором і заявив, що «Chloé потрібно було гучне ім'я. Вони його отримали, але в музиці, а не в моді. Будемо сподіватися, що вона обдарована так само, як її батько». Незважаючи на початковий скептицизм, розробки Маккартні принесли комерційний успіх і отримали визнання критики.

У 2001 році Стелла залишає «Chloé» для створення власної однойменної лінії у «Gucci». Лінія складається з чотирьох магазинів — у Нью-Йорку (з 2002 року), Мейфері (з 2004 року) і в Лос-Анджелесі (відкритого в день народження дизайнера у 2005 році і включає парфумерну продукцію) і в Гонконзі (відкритий в 2008 році). У 2009 році Стелла відкриває магазин у Парижі в самому серці саду Пале-Рояль.

У 2000 році отримала титул «Дизайнер Року» від VH1 / Vogue. Нагороду дочці вручав Пол Маккартні. Стелла подякувала йому в своїй промові і сказала, що присвячує нагороду своїй покійній матері[13]. Також у 2000 році Маккартні стала автором весільної сукні Мадонни для її одруження з Гаєм Річі.

У січні 2007 року Стелла запускає лінію продукції по догляду за шкірою «CARE», яка на 100 % складається з органічних інгредієнтів. Лінія включає сім продуктів, від косметичного молочка з абрикосом і мелісою лимонною до тоніка з зеленим чаєм і квітами липи. Обличчям марки стала голландська модель Бетт Франке.

У 2004 році стала автором костюмів Мадонни для її Re-Invention Tour, Енні Леннокс для її річного турне і костюмів Гвінет Пелтроу і Джуда Лоу для фільму Небесний капітан і світ майбутнього[14].

Також у вересні 2004 почалося довгострокове партнерство Стелли з корпорацією «Adidas». Лінія дизайнера включає в себе жіночий спортивний одяг[15] для плавання, занять на тренажерах, бігу, тенісу, зимового спорту, сумки та аксесуари. Фаворитом самого автора став брелок зі спеціальним відбивачем. На початку 2006 року брелок випускався в формі рожевого серця, до кінця року — у формі голови сірого вовка. У січні 2007 року Стелла Маккартні анонсувала запуск колекції для занять йогою під маркою «Adidas»[16].

У 2005 році розробляє колекцію одягу та аксесуарів для «H&M» щоб розширити коло покупців і зробити свою продукцію більш доступною для шанувальників. Колекція, що вийшла в листопаді цього ж року, мала близьку подібність з дорогими моделями Стелли і була практично відразу розпродана.

12 березня 2007 року обмеженим тиражем виходить колекція, що складається з 42 найменувань, для ексклюзивного продажу в 100 магазинах мережі Target у Австралії. Продукція була виготовлена ​​в Китаї, ціновий діапазон становив від 30 $ за шовковий шалик до 200 $ за тренчкот із тафти. Покупцям довелося штурмувати магазини, оскільки більшу частину колекції скупили спекулянти для перепродажу на аукціоні «eBay» з високою націнкою[17]. Однак пізніше значна частина колекції була повернута в магазини зі скаргами на дивні, що перевищують стандартні, розміри одягу. Повернутий одяг не користувався попитом і був знижений у ціні на 60 %[18].

На початку 2008 року запускає лінію сумок для LeSportsac. У колекцію входять сумки для подорожей, валізи, аксесуари для немовлят та сумки для матерів з немовлятами малюками вартістю від 200 $ до 500 $. Призначена для продажу в магазинах «Stella McCartney» в Лос-Анджелесі і Нью-Йорку, деяких бутиках LeSportsac і через інтернет.

У 2009 році — розробка дитячого одягу для з роздрібної мережі «Gap», призначеної для продажу в окремих магазинах GapKids і babyGap у США, Канаді, Великій Британії, Франції, Ірландії та Японії.

У січні 2010 року Маккартні оголосила про початок співпраці з «Disney» для створення ювелірної колекції за мотивами Аліси в країні чудес[19].

У липні 2010 Adidas, офіційний партнер Олімпійських та Паралімпійських ігор в Лондоні 2012 році, оголосив про призначення ведучого британського дизайнера Стелли Маккартні креативним директором колекції Adidas Team GB, що відповідає за розробку одягу як для атлетів, так і для вболівальників британської команди.

Маккартні завжди стверджувала, що стала б знаменитим модельєром, навіть якби її батько не був Полом Маккартні. Почасти це пов'язано з припущеннями, що Vendome, власники «Chloé», призначили її не стільки за талант, скільки для залучення уваги. Однак останнім часом частина цих критиків визнали її здібності. Як пише "Vogue", «її перша колекція для будинку Chloé, показана в Парижі в жовтні 1997 року, швидко розсіяла всі сумніви щодо її таланту»[20].

У листопаді 2007 року Стелла розробила срібний кулон у формі однієї ноги, ймовірно з метою зачепити колишню дружину свого батька Хізер Міллс, якій ампутовано одну ногу. Інсайдери світу моди визнали це дотепним, але дещо виходячим за рамки розумного[21].