Стоянов Едуард Миколайович

Едуард Миколайович Стоянов (нар. 29 червня 1972, с. Зоря, Саратський район, Одеська область, УРСР) — радянський та український футболіст, універсал. Більшу частину кар'єри провів в одеських клубах.

Едуард Стоянов
Особисті дані
Повне ім'я Едуард Миколайович Стоянов
Народження 29 червня 1972(1972-06-29) (49 років)
  с. Зоря, Саратський район,
Одеська область, УРСР
Зріст 178 см
Вага 72 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція півзахисник,
захисник,
нападник
Юнацькі клуби
«Зоря» (Л)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1990 «Зоря» (Л) 13(0)
1991 «Хімік» (С) 7(0)
1991—1993/ СК «Одеса» 27(0)
1992—1993→  ЦСК ВСУ 7(1)
1992→  «Нива-Борисфен» 4(2)
1993 «Бориспіль» 3(0)
1995—1996 СК «Одеса» 14(5)
1996—1997 «Лотто-GCM» (амат.)
1997 «СКА-Лотто» 14(11)
1998 «Чорноморець» (Од) 2(0)
1999 СК «Одеса» 1(0)
1999 «Чорноморець» (Од) 7(1)
1999→  «Чорноморець-2» (Од) 10(0)
2000—2001 «Іонікос» 6(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

Народився в селі Зоря Саратського району Одесської області. Коли Едуарду виповнився 1 рік його батька перевели по роботі до Красного Луча, з ним виїхала й вся родина[1]. Футболом почав займатися в одній з місцевих секцій. У 1986 році вступив до Луганського спортінтернату, де займався під керівництвом Владислава Глухарьова. У 1990 році, ще під час навчання у випускному клася спортінтернату, на запрошення Віктора Носова потрапив до команди майстрів «Зоря» (Луганськ). Команда виступала в Другій лізі чемпіонату СРСР, де Стоянов зіграв 13 матчів, а також виходив на поле в 1-му поєдинку кубку СРСР. У 1991 році зіграв 7 матчів у Другій нижчій лізі за сєвєродонецький «Хімік».

На початку липня 1991 року для проходження військової служби перейшов до одеського СКА, яке виступало в Другій лізі СРСР. В останньому розіграші третього за силою чемпіонату СРСР встиг зіграти 9 матчів. Після розпаду Радянського Союзу залишився в складі «армійців», але команда змінила назву на СК «Одеса». У складі одеситів у кубку України дебютував 16 лютого 1992 року в переможному (5:4, серія післяматчевих пенальті) поєдинку 1/32 фіналу проти миколаївського «Евіса». Едуард вийшов на поле на 112-й хвилині, замінивши Володимира Мусолітіна[2]. У Вищій лізі України дебютував 7 березня 1992 року в програному (0:1) домашньому поєдинку 1-го туру підгрупи 2 проти охтирського «Нафтовика». Стоянов вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. У першому розіграші незалежного чемпіонату України зіграв 18 матчів, ще 2 поєдинки провів у першому розіграші кубку України. В наступному сезоні 1992/93 років грав за СК «Одесу» виключно в національному кубку (3 поєдинки). Влітку 1992 року перейшов до столичного ЦСК ВСУ. У футболці київського клубу дебютував 20 серпня 1992 року в переможному (2:1) домашньому поєдинку 2-го туру Другої ліги України проти армянського «Титану». Едуард вийшов на поле в стартовому складі, а на 46-й хвилині його замінив Олександр Марек[4]. Першим голом у професіональній кар'єрі відзначився 3 квітня 1993 року на 16-й хвилині програного (3:4) домашнього поєдинку 19-го туру Другої ліги проти севастопольської «Чайки». Стоянов вийшов на поле в стартовому складі, але вже на 34-й хвилині його замінив Олексій Ульяненко[5]. У складі київських «арміців» зіграв 7 матчів та відзначився 1 голом. Також у сезоні 1992/93 років зіграв 4 матчі (2 голи) за миронівську «Ниву-Борисфен» у Перехідній лізі України.

На початку липня 1993 року на запрошення Віктора Колотова[1] перейшов у «Бориспіль». На той час у команді виступали колишні динамівці Ерванд Сукіасян, Вальдемарас Мартінкенас, Ігор Панкратьєв, Михайло Джишкаріані, а також молоді динамівці олександр Шовковський, Андрій Гусін та Сергій Федоров[1]. У футболці бориспільського клубу дебютував 1 серпня 1993 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 1/64 фіналу кубку України проти житомирського «Хіміка». Едуард вийшов на поле в стартовому складі, а на 85-й хвилині його замінив Михайло Безручко[6]. У Другій лізі України дебютував за «Бориспіль» 2 вересня 1993 року в переможному (3:1) домашньому поєдинку 3-го туру проти маріупольського «Азовця». Едуард вийшов на поле в стартовому складі, але вже на 17-й хвилині його замінив Дмитро Семчук[7]. На полі з'являвся нерегулярно, до того ж отримав травму зв'язок[1]. Знаходився поза грою півтора сезони. Лікування та реабілітацію проходив в Одесі[1]. Спочатку тренувався зі СК «Одеса», а згодом і грав за команду в Першій лізі України (14 матчів, 5 голів). Потім повернувся в «Борисфен», але Михайло Фоменко не знайшов для універсала місця в своїй команді[1].

Повернувся в Одесу, де один сезон відіграв в аматорському одеському колективі «Лотто-GCM». Наступного сезону вже під назвою СКА-Лотто (Одеса) команда заявилася для участі в Другій лізі України. У першій частині сезону 1997/98 років відзначився 11-ма голами в 14-ти матчах третього дивізіону чемпіонату України. Під час зимової перерви в чемпіонаті начальник команди «Чорноморець» (Одеса) Володимир Плоскіна запросив Едуарда до складу «моряків»[1]. У футболці «Чорномрця» дебютував 22 березня 1998 року в нічийному (0:0) домашньому поєдинку 17-го туру Вищої ліги України проти франківського «Прикарпаття». Стоянов вийшов на поле на 57-й хвилині, замінивши Віктора Мглинця[8]. До кінця сезону зіграв лише в 2-ох матчах одеситів у Вищій лізі. Сезон 1998/99 років розпочав в СК «Одеса», зіграв за «спортклубівців» в одному матчі Другої ліги, після чого повернувся до «Чорноморця». Проте й у складі першої команди «моряків» майже не грав (7 матчів, 1 гол). У першій частині сезону 1999/2000 років виступав за «Чорноморець-2», ускладі якого провів 10 поєдинків у Першій лізі України.

У липні 2000 року на зпрошення Олега Блохіна перебрався до «Іонікоса»[1]. У футболці нового клубу дебютував 1 жовтня 2000 року в нічийному (3:3) виїзному поєдинку 3-го туру Альфа Етніки проти «Олімпіакоса». Стоянов вийшов на поле в стартовому складі, а на 51-й хвилині його замінив Даріо Мучотріго[9]. В еліті грецького футболу зіграв 6 матчів. 3 січня 2001 року під час матчу національного чемпіонату з «Панатінаїкосом» гравцеві стало зле[10][1], гравець потрапив де реанімації, де місцеві лікарі повідомили йому, що в нього стався серцевий напад та порадили завершити кар'єру гравця[1]. В лікарні представник «Іонікоса» маніпулятивним шляхом отримав від Едуарда підпис під документом, за яким він до клубу не має жодних претензій та добровільно відмовляється від будь-яких фінансових претензій щодо клубу[1].

Особисте життя

Після завершення кар'єри гравця зробив невдалу спробу зайнятися бізнесом. Розлучився з дружиною. Навчався в медичному коледжі на фізіотерапевта. У грудні 2010 року одружився на Ірині, гречанці зі Ставрополя. У пари народилася донька Костянтина[1].

Спочатку працював особистим фізіотерапевтом Олексія Учителяю. Згодом знявся в епізодичній ролі козака в його фільмі «Матильда». По завершення зйомок переїхав до Москви. Встиг попрацювати дитячим футбольним тренером у Сен-тропе[1].

Примітки
  1. Эдуард Стоянов: "15 лет назад я едва не умер на футбольном поле — сердце подвело" (рос.)
  2. СКА Одесса - «ЭВИС» Николаев - 1:1 (рос.)
  3. СКА Одесса - «Нефтяник» Ахтырка - 0:1 (рос.)
  4. СКА - «Титан» Армянск - 2:1 (рос.)
  5. ВС «Орияна» - «Чайка» - 3:4 (рос.)
  6. «Борисфен» Борисполь - «Химик» Житомир - 1:0 (рос.)
  7. «Борисфен» Борисполь - «Азовец» Мариуполь - 3:1 (рос.)
  8. «Черноморец» Одесса - «Прикарпатье» Ивано-Франковск - 0:0 (рос.)
  9. Olympiacos Piraeus 3 : 3 Ionikos Nikeas. Transfermarkt (англ.)
  10. Panathinaikos Athens 4 : 1 Ionikos Nikeas. Transfermarkt (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.