Шовковський Олександр Володимирович

Шовковський, хоч і був вихованцем ДЮФШ «Динамо», свій перший матч зіграв у складі київського «ЦСКА». Відігравши за «армійців» лише півроку та два матчі, талановитий воротар, тим не менш, підписав контракт з київським «Динамо». Того ж року молодий Олександр виграв свій перший титул Чемпіона України.

Вже через півроку Шовковський зіграв свій перший матч в груповому етапі Ліги чемпіонів, в якому кияни виграли у принципового суперника, московського «Спартака», з рахунком 3:2. Згодом, яскраво зігравши в наступних матчах Ліги, Олександр у віці 19 років отримав звання найкращого воротаря року в Україні та другого футболіста року в країні. Того ж року Олександр відіграв свій перший матч за національну збірну, відстоявши «на нуль» в матчі з естонцями (3:0).

1997 року до Києва повернувся знаменитий тренер Валерій Лобановський. Цю подію Шовковський вважає найголовнішою в своїй кар'єрі. «Валерій Васильович мені завжди говорив: воротар на полі, щоб виручати. Не стояти і просто ловити м'ячі, а виручати.» Через 7 місяців кияни гриміли на всю Європу, а блискуча гра Шовковського в матчах з ПСВ та «Барселоною» його підвищила до рангу найперспективніших голкіперів Старого Світу. Того року Олександр був вдруге визнаний найкращим воротарем країни.

У відбірковому раунді Ліги чемпіонів 1998/1999 кияни грали з празькою «Спартою». Програвши вдома 0:1 та вигравши в основний час в Празі з тим самим рахунком, дійшло до серії пенальті. Пропустивши перший 11-метровий удар, Олександр відбив наступні три, а «Динамо» виграло 3:1, пройшовши до групового етапу.

У груповому етапі воротар грав досить надійно, не допускаючи грубих помилок, а кияни виграли групу, випередивши «Ланс», «Арсенал» та «Панатінаїкос». Шовковський став незамінним воротарем збірної України, ставши співучасником перемоги українців над політичним супротивником, збірною Росії, в Києві з рахунком 3:2.

Наступний 1999 рік став чи не найкращим в кар'єрі гравця: кияни дійшли до півфіналу найпрестижнішого турніру в світі, де програли «Баварії» із загальним рахунком 4:3, виграли вдруге підряд «золотий дубль», а блискуча гра воротаря в «Динамо» та збірній України дозволили Олександру вперше (та востаннє) з'явитися в номінації на «Золотий м'яч». Однак, того ж року Шовковський допустив одну з найтяжчих помилок в футболі, в футболці збірної України. «Жовто-сині» грали плей-оф, перший матч грався в Любляні. На 75-й хвилині, задалеко вийшовши, Олександр вибив м'яч прямо на гравця суперників зі Словенії, котрий забив гол до порожніх воріт, який встановив рахунок 2:1 на користь словенців. Ця помилка була одною з причин непотрапляння національної збірної на Чемпіонат Європи з футболу 2000.

Надалі гра воротаря поблідла, нестабільність все частіше проявлялась, футболіст впав під шквал критики. Пропущений гол в домашньому матчі зі збірною Уельсу в 2001 році (в рамках кваліфікації на ЧС—2002) міг повністю знищити його кар'єру, тоді до воротаря «причепили» статус «підводить команду в найважливішу хвилину», і звинувачували мало не у всіх смертних гріхах. Через рік серйозна травма спини на півтора року вибила його з основи київського клубу. Олександр відійшов у тінь.

Остаточно вилікувавши травму спини, Олександр серйозно взявся повернути собі місце в основі киян. Тренери поступово випускали його на матчі Чемпіонату України та, пізніше, Ліги чемпіонів. Гра Олександра піднялась на новий рівень, з'явилася стабільність. Разом з тим, СаШо розвинув славну «котячу реакцію», «відшліфував» пенальті. Шовковському почали довіряти капітанську пов'язку.

Олександр Шовковський з вболівальниками «Динамо». 2015 рік.

Олександр впродовж 2003—2006 років визнавався найкращим воротарем України, був навіть визнаний найкращим футболістом України за підсумками сезону 2004/2005. Став одним з найкращих та найпопулярніших футболістів України. У 2004 році забив свій єдиний гол у кар'єрі — у матчі за Суперкубок України проти «Шахтаря» його гол приніс перемогу в серії пенальті.

Завдяки впевненій грі Шовковський знову став основним воротарем збірної України. Саме він був одним з героїв, який вивів збірну на Мундіаль-2006. Незважаючи на травму, яку СаШо отримав у травні, він встиг набрати потрібну форму та став основним воротарем команди на чемпіонаті світу. Збірна України тоді досягла свого найвищого успіху, дійшовши до чвертьфіналу, а Олександр навіть зумів увійти в історії чемпіонатів світу — СаШо став першим воротарем в історії мундіалів, який в серії пенальті не пропустив жодного м'яча.

Мав бути основним воротарем збірної України: після другого серйозного спаду в грі в 2006—2008 роках СаШо на переломі десятиліть зумів знову повернутися на пік форми, навіть ставши повноправним капітаном київського «Динамо». З капітанською пов'язкою вийшов і на матч чемпіонату України 2011—12 проти луцької «Волині». В одному з епізодів, у відчайдушному стрибку парирував небезпечний удар головою нападника «Волині» Майкона, однак невдало приземлився на плече, і в перерві був змушений залишити поле. Травма спини виявилася настільки важкою, що воротар пропустив не тільки Євро-2012, а й всі літні матчі київського «Динамо» в чемпіонаті України та Лізі чемпіонів.

Влітку 2011 року, Шовковський зіграв свій 100-ий матч в Лізі чемпіонів (в Казані проти місцевого «Рубіна»).

У вересні 2012 року Шовковський офіційно заявив, що закінчує ігрову кар'єру в збірній України.

Фінальний матч Кубка України сезону 2014/15 проти донецького «Шахтаря» став 600-м для Олександра Шовковського у складі київського «Динамо»[2].

У сезоні 2015/16 матч 19 туру Прем'єр-ліги проти «Зорі» став для Шовковського 413-м у найвищому футбольному дивізіоні України і це зробило його абсолютним рекордсменом за кількістю зіграних матчів[3].

9 листопада 2016 р. Шовковський заявив, що не хоче продовжувати контракт із «Динамо», який закінчується у грудні 2016 року[4][5]:

Олександр Шовковський у 2016 році.

Мій контракт закінчується 12 грудня, і я не хочу його продовжувати. Чому? А якщо я скажу, що втомився? Мені в січні виповниться 42. Насправді для гравця це дуже багато. Я не готовий вкладати стільки сил для того, щоб довести; зі шкіри геть лізти, щоб конкурувати з молодими. Я вже не можу. Просто не хочу бути тягарем для «Динамо»[6]

21 квітня 2017 року на телеканалі «2+2» відбулась прем'єра фільму про Олександра Шовковського — «Завжди перший». Зараз працює в тренерському штабі національної збірної. Разом з Андрієм Шевченком вивели команду в фінальну стадію Євро-2020 з першого місця в групі з такими складними суперниками, як Сербія та Португалія.

У вересні 2020 року отримав PRO-диплом УЄФА[7].

Однак, Олександр Шовковський не обмежився тільки спортивною кар'єрою. Як повідомляє українська преса, в жовтні 2020 року відомий голкіпер балотувався в депутати міської ради Києва від політичної партії УДАР, яку очолює не менш відомий спортсмен України та світу, Віталій Кличко[8]. Також, з 2020 року Олександр Шовковський є спортивним експертом компанії "Parimatch".[9]

Також, в 2017 році Олександр презентував українцям та світу свій ювелірний бренд під назвою SaSHo&M[10].

4 вересня 2018 року Шовковський став помічником головного тренера збірної України Андрія Шевченка[11].

Через те, що троє основних воротарів збірної (Андрій Пятов, Андрій Лунін і Юрій Паньків) здали позитивний тест на COVID-19, 7 жовтня 2020 року в 45-річному віці потрапив у заявку на товариський матч проти збірної Франції, хоча кар'єру закінчив у 2016 році[12]. Тим не менш на поле Олександр не вийшов, залишаючись дублером дебютанта Георгія Бущана[13].

У серпні 2021 року, коли Олександр Петраков став в.о. головного тренера національної збірної, Шовковський став єдиним тренером зі штабу Шевченка, який залишився працювати у збірній[14].

• Заслужений майстер спорту України
• Нагороджений урядовим орденом «За заслуги» ІІ (2006 рік) та ІІІ ступеня (1999 рік)
• Найкращий голкіпер України 1994, 1997–1999, 2003–2006, 2011 та 2015 років (опитування газети «Український футбол»)
• Найкращий голкіпер СНД 1994, 1997, 1998, 2003–2006 та 2011 років (опитування радіостанцій «Промінь», Першого каналу Українського радіо і «Радіо Динамо»)
• У номінації найкращий гравець України 2 місце (1994), 3 (1999) та 4 (1997, 1998, 2004, 2005)
• Найкращий гравець України в сезоні 2004/2005 (версія газети «Команда»)
• Найкращий воротар Української Прем'єр-Ліги: 2010/11, 2011/12
• У списках 33-х найкращих футболістів України (версія газети «Команда»): № 1 — 1999, 2003—2006, 2011 № 2 — 2000, 2007, 2009
• Найкращий воротар турніру «Кубок Співдружності» (1997 рік)
• Найкращий гравець турніру «Кубок Співдружності» (1998 рік)
• Найкращий воротар турніру «Меморіал Макарова» (2001 рік)
• Лауреат призу (разом з Андрієм Шевченком та Анатолієм Тимощуком) «Найкращий футболіст незалежної України»
• Рекордсмен Клубу Євгена Рудакова: 313 матчів на «0».
• Найкращий воротар з країн колишнього СРСР (2000—2010) (версія soccer.ru)[17]
• Лідер рейтингу гвардійців українського футболу: 636 матчів[18]

• У 1999 році був номінований на приз «Золотий м'яч»
• Сейв Шовковського в матчі «Рубін» — «Динамо» (Київ) визнаний найкращим моментом 5 туру группового етапу Ліги чемпіонів УЄФА 2009/2010[19]
• Найефективніший воротар Ліги Європи 2010/2011[20]
• Третій найбільш віковий футболіст в історії Ліги чемпіонів: 40 років 306 днів[21]
• Третій у світі за кількістю виграних чемпіонатів країни: 14[22]
• Має найбільшу кількість титулів на клубному рівні в Європі: 35[23]

Станом на 17 листопада 2014[24]
В дужках наведено кількість матчів без пропущених м'ячів.

Протягом кар'єри у національній збірній України, що тривала 19 років, Олександр Шовковський провів у її складі 92 матчі, в яких пропустив 76 голів[26][27].