Хрустальний
Хруста́льний (до 1920 року — Криндачі́вка, у 1920—2016 роках — Кра́сний Луч) — місто обласного підпорядкування в Луганській області. Краснолуцькій міській раді підпорядковані 3 міста районного значення Боково-Хрустальне, Міусинськ, Петрово-Красносілля, 8 селищ міського типу, 5 сіл та 6 селищ. З весни 2014 року місто перебуває під контролем терористичного угруповання «Луганська народна республіка».
| Хрустальний | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Краснолуцька міськрада | ||||||||
| Код КАТОТТГ: | UA44080050010029178 | ||||||||
| Засноване | 1895 | ||||||||
| Статус міста | з 1926 року | ||||||||
| Населення | ▼ 79 764 (01.01.2021)[1] | ||||||||
| Площа | 153,56 км² | ||||||||
| Густота населення | 519 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94500-94529 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6432 | ||||||||
| Координати | 48°07′38″ пн. ш. 38°55′09″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 269 м | ||||||||
| Водойма | р. Міус, Кришталева, Юліна, Глуха, Янівське водосховище | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Красний Луч | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 136 км | ||||||||
| - автошляхами | 62 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 784 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 94500, Луганська обл., м. Хрустальний, вул. Комуністична, 33 | ||||||||
| Міський голова | Філіппова Марина Вікторівна | ||||||||
|
| |||||||||
Географія
Відстань шосейними шляхами до Луганська — 62 км,[2] фізична відстань до Києва — ~636,3 км.[3]
Сусідні населені пункти:[3]
Історія
Терен сучасного міста ймовірно заселено ще в глибоку давнину, про що свідчать курганні поховання епохи пізньої бронзи. Перші значні поселення поблизу міста виникли у XVII столітті. Через них проходив шлях, яким доставляли сіль з Бахмута до Ростова, Таганрога й Новочеркаська. Згодом уздовж шляху селилися люди, займаючись скотарством і землеробством.
У 1880-х на південних схилах Донецького кряжу знайшли значні поклади антрациту.
У 1894 на території міста з'явилася перша шахта. Розвиток вугільних підприємств стримувала відсутність залізничного транспорту. Гужовий транспорт уже не задовольняв шахтовласників. Тому виникла нагальна потреба у будівництві залізничної гілки, що зв'язує рудники з найближчою станцією Штерівка. У 1900 залізнична гілка довжиною 12,5 верст з'єднала вугільні підприємства з казенною Катерининською залізницею. Нову станцію назвали Криндачівка за іменем власника ділянки землі Криндача. Незабаром навколо станції виросло робітниче селище, яке отримало однойменну назву. До 1913 в Криндачівці вже діяло 18 вугледобувних шахт.
Напередодні першої світової війни Криндачівка являла собою невелике глухе містечко, що потопає в бруді. У 1913 в ньому проживало 3 500 осіб. На вузьких кривих вулицях селища тулилися одна до іншої глинобитні хатини та землянки сімейних шахтарів. Було також близько двадцяти кам'яних казарм і дерев'яних бараків, схожих на труни, в яких жили сезонні робітники й шахтарі, що ще не мають власної халупи. У селищі не було жодної мощеної вулиці. Навесні і влітку тут стояла непролазна багнюка. За питною водою ходили за 2-3 кілометри. Із заходом сонця Криндачівка поринала в темряву. Вкрай важкими були умови праці криндачівских шахтарів — робочий день тривав 12 годин. Заробітна ж плата у забійників, вагонщиків і саночників не перевищувала 1 карбованець 50 копійок в день, а у робітників інших категорій була ще менше.
До 1917 існувало лютеранське село Маручине (Марієнфельд) на орендованій землі в Катеринославській губернії, Слов'яносербський повіт, Іванівська волость; у радянський період — Ворошиловградська/Донецька область, Іванівський/Краснолуцький район. Лютеранський прихід Ростов-Луганськ. Землі 1135 десятин. Мешканці: 100 (1905), 250 (1911), 189/51 німці (1926).[4]
У 1920-ті за планом ГОЕЛРО за 7 км від селища почали будувати Штерівську електростанцію. Згодом на честь цієї події відбувся мітинг гірників, на якому вирішено перейменувати Криндачівку в Красний Луч. У 1926 Красний Луч отримав статус міста районного підпорядкування та електроенергію від Штерівської ДРЕС.
З 18 липня 1942 по 1 вересня 1943 місто було під контролем нацистів.
З 1991 — у складі незалежної України.
12 травня 2016 ВРУ постановила надати місту назву Хрустальний[5][6]. Постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування.
Війна на сході України
Невдовзі після проголошення «Луганської народної республіки» в 2014 місто опинилося під контролем сепаратистів. Так, ще 25 квітня депутати міської ради висловили свою підтримку сепаратизму, а 30 квітня над будівлею міськради було вивішено російський прапор[7]. 3 червня було захоплено податкову[8], а 18 червня — військкомат[9].
Починаючи з 9 серпня антитерористичними силами здійснювалися спроби визволення міста від терористів, того дня в бою загинув солдат 95-ї бригади Віталій Галянт. В центрі міста почалися активні бойові дії; нанесені авіаційні удари по місцях дислокації бойовиків — біля заводу «Стандарт», здійснювалися удари по блок-постах у місті, знищений блок-пост на виїзді з Хрустального в бік Сніжного (Штергрес)[10]. Чимало мешканців намагалися залишити місто[11]. Проте відбити місто українським військам не вдалося.
22 листопада в місті перекинулася російська вантажівка зі зброєю та набоями, усі окупанти у військовій формі із російськими шевронами загинули[12].
Станом на ранок 9 грудня з Хрустального позникали «казаки», місто патрулюють російські військові, велике скупчення військової техніки — біля водосховища Грабово стоять «Гради» та гаубиці[13].
12 грудня надходить інформація, що жителі міста повністю вигнали російських бойовиків-казаків[14].
Протягом 2-4 лютого 2015 українські військові поблизу Хрустального знищили зведений танковий підрозділ терористів — 7 танків було підбито в першу добу наступу, 4 танки протягом наступних 2 діб, ще 3 танки вийшли з ладу з інших причин[15]. З 5 на 6 лютого до Хрустального доставлено до 80 трупів — чергову партію — терористів, ліквідованих під Дебальцевим[16].
Населення
Згідно з переписом населення 2001 року у Хрустальному проживало 94875 осіб.[17]
| 1923 | 1926 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1992 | 2001 | 2006 | 2010 | 2020 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 811 | 7 009 | 59 271 | 93 764 | 102 636 | 105 946 | 113 278 | 114 200 | 94 875 | 88 413 | 84 792 | 79 957 |
Економіка
Видобуток кам'яного вугілля (антрациту) — ДП «Донбасантрацит», Шахти «Краснолуцька», імені газ. Ізвєстія, «Княгининська», «Краснокутська», «Новопавлівська», «Міусинська», «Хрустальська»). Машинобудівний, ливарно-механічний заводи. Виробництво будматеріалів, легка, харчова промисловість. Швейна фабрика. Головна гордість міста (в економічному плані) — цегельня «Фагот».
Завод «Красний луч», що спеціалізується на випуску гідроакустичних та навігаційних систем для військово-морського флоту, нині не працює. Господарський суд Луганської області в серпні 2007 року схвалив план санації заводу. Передбачається вивіз з підприємства впродовж року основних ліквідних активів (близько 70 % тих, що є в наявності).
Пам'ятники міста
У районі річки Міус розташований меморіальний комплекс Міус-фронт. У час німецько-радянської війни тут проходив однойменний оборонний рубіж. Деякі вулиці міста названі на честь Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях за вигнання нацистів з Донбасу. Це відома пілот-винищувач, «біла лілія Сталінграда» Лідія Литвяк, Погорелов та ін.
Спорт
У місті працює ДЮСШ, яка зростила чимало відомих спортсменів в різних видах спорту, особливо з легкої атлетики, футбол і важкої атлетики. Також у місті тривалий час у Палаці піонерів працював шаховий гурток під керівництвом Новоскольцева Миколи Федоровича, який виховав чимало спортсменів різного рівня: кандидатів у майстри спорту і першорозрядників.
Навчальні заклади
- Краснолуцький гірничий технікум
- Краснолуцький приладобудівний технікум
- Краснолуцький аероклуб
Органи влади
Місцеві органи влади представлені Краснолуцькою міською радою, яка входить до складу Луганської області України.
Міський голова — Філіппова Марина Вікторівна. До міської ради входить 50 депутатів.[19]
Відомі люди
- Абдумаликов Фатхула (Федір Федорович) — військовий комісар міста, депутат міськради кількох скликань
- Братченко Станіслав Никифорович — український археолог
- Зеленець Микола Анатолійович — литовський дипломат. Почесний консул Литви в Луганську.
- Косичі (династія)
- Овсюк Олександр Михайлович — український дипломат, правознавець, письменник. Кандидат юридичних наук.
- Редькин Віктор Миколайович (1977-2014) — молодший лейтенант МВС України, учасник російсько-української війни.
- Шматько Микола Гаврилович — український скульптор, художник.
- Шух Михайло Аркадійович — український композитор, педагог, диригент. Заслужений діяч мистецтв України (2001).
- Жемчугов Володимир Павлович — український партизан, учасник російсько-української війни, герой України (2017).
- Гресь Віктор Степанович — радянський і український режисер, сценарист, актор. Заслуженй діяч мистецтв УРСР (1982). Народний артист України (2000).
- Лук'янченко Володимир Валерійович (1964—2014) — український військовий, учасник війни на сході України.
- Данілов Олексій Мячеславович - український політик, секретар РНБО. Голова Ради експертів з питань енергетичної безпеки.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- Облікова картка м Красний Луч на сайті Верховної Ради України
- селище міського типу Красний Луч — Геопортал адміністративно-територіального устрою України[недоступне посилання з липня 2019]
- http://wolgadeutsche.net/diesendorf/Ortslexikon.pdf Німці Росії
- Офіційний портал Верховної Ради України
- UNIAN
- Красний Луч на Луганщині вже під російським «триколором»
- У Красному Лучі озброєні люди захопили податкову
- Озброєні люди захопили військкомат у Красному Лучі
- Триває бій в центрі Красного Луча. Перевага на боці українських військових
- Мешканці Красного Луча масово залишають місто
- На Луганщині перекинулася вантажівка з російськими вояками — не вижив ніхто. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 22 листопада 2014.
- ЗМІ: З Красного Луча зникли «казаки», тепер місто окуповане російськими військовими
- У Красному Лучі місцеві жителі вигнали з міста терористів-казаків, — прес-центр АТО
- Сили АТО знищили зведений танковий підрозділ терористів
- У Красний Луч прибула чергова партія трупів бойовиків, знищених під Дебальцевим
- Динаміка чисельності населення міст України
- Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.464.
- Облікова картка Краснолуцької міської рада на сайті ВРУ[недоступне посилання з липня 2019]
Посилання
Література
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870-1990-ті рр. — Київ: Основи, 2002. — 510 с. (резюме, djvu)
- Подов. В. И., Курило В. С. История Донбасса: В 3 т. Т.2: Донбасс в XIX в. — Луганск: Альма-матер, 2004. — 384 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
- Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу. — Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Т. Г. Шевченка», 2009. — 300 с.
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.