Стржельчик Владислав Гнатович

Батько майбутнього актора Ігнац Стжельчик (Ignacy Strzelczyk) був за походженням поляком і оселився у Петербурзі на початку XX ст. Владислав був пізньою дитиною в родині.

Брав участь у акторській бригаді, що давала концерти на фронті у роки 1941—1945. Але війну починав простим піхотинцем. Нагороджений орденами і медалями.

Закінчив студію при Ленінградському Драматичному Театрі (1947, майстерня Бориса Бабочкіна), де працював з 1940 р.

У Великому драматичному театрі дебют відбувся у виставі Шекспіра «Багато галасу з нічого» (роль Клавдіо). Він був серед тих акторів, котрі грали і комедійні, і драматичні ролі. Непогано відчував себе у костюмованих ролях, де було мало текстів, доповнював їх жестами. Але свідчили, що був педантом і ретельно готував власні ролі, був вдячним долі, що дозволила вижити у роки війни і стали актором.

Дебютував у кіно епізодичною роллю у фільмі «Машенька» (1940). Зіграв понад ста ролей в телеспектаклях і кінофільмах; зокрема, в ряді українських картин. Яскравий характерний і комедійний актор.

Багато років був викладачем, спочатку у Ленінградскому інституті театра, музики і кінематографа (десять років), потім у Ленінградському інституті культури.

Подружжя Стржельчиків не мало власних дітей.

Помер на 75-му році життя. Похований в Санкт-Петербурзі на Літераторських містках Волковського цвинтаря.

• 1997 — В Санкт-Петербурзі на будинку, де жив Стржельчик (вулиця Басейна, 47), було встановлено меморіальну дошку.
• 1998 — Заснована незалежна театральна премія імені Владислава Стржельчика, котру вручають 31 січня, у день народження актора.
• 2006 — До 85-річчя актора знято документальну кінострічку (рос.)«Владислав Стржельчик. Его превосходительство актер» (ВДТРК, реж. Олександр Бот).

Знявся у кінострічках (вибірково):

• «Академік Іван Павлов» (1949),
• «Слуга двох панів» (1953),
• «Балтійська слава» (1957),
• «Андрійко» (1958)
• «Достігаєв та інші» (1959, фільм-спектакль)
• «Воскресіння» (1960, фаф Шенброк),
• «Третя молодість» (1965),
• «Страх і відчай у Третій імперії» (1965),
• «Міщани» (1966, вистава ВДТ),
• «Зелена карета» (1967),
• «Майор Вихор» (1967, Берг),
• «Софія Перовська» (1967),
• «Війна і мир» (1966—1967, Наполеон),
• 1970 — «Ад'ютант його високоповажності» — генерал Ковалевський (Державна премія Росії, 1971)
• «Мічений атом» (1972),
• «Приваловські мільйони» (1972),
• «Дорогий хлопчик» (1974),
• «Солом'яний капелюшок» (1974),
• «Одруження» (1977),
• «Блокада» (1977),
• «Поема про крила» (1979),
• «Перикола» (1984),
• «Вогні» (1984),
• 1987 — «Гардемарини, вперед!» — Лесток, лейб-медик
• «Тартюф» (1992) та ін.,

в українських фільмах:

• «Сон» (1964, Микола І),
• «Загибель ескадри» (1965, князь Кноріс),
• «Мир хатам, війна палацам» (1976, Винниченко).

• ВДТ імені Товстоногова
• Товстоногов Георгій Олександрович
• Амадеус (вистава ВДТ)

• Актеры советского кино. Вьш. 9-й. М., 1973;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1973. — С.410;
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.725.

• Владислав Стржельчик на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)