Студзинський Іван Вікентійович

Народився 27 грудня 1887 року в селі Свердликове, Торговицької волості, Уманського повіту, Київської губернії (нині в Новоархангельському районі Кіровоградської області) у дворянській сім'ї.

Батько — Вікентій Семенович Студзинський, штабс-ротмістр[1], мав маєток у 179 десятин у селі Попова Слобода Путивльського повіту Курської губернії.

Мати — Варвара Миколаївна[1], була співвласницею із сином Олександром маєтку в 467,62 десятин у селі Попова Слобода Путивльського повіту Курської губернії.

Брат — Олександр, поручик[1], був співвласником із матір'ю маєтку в 467,62 десятин у селі Попова Слобода Путивльського повіту Курської губернії.

Брат — Леонтій, колезький асесор[1], власник маєтку понад 0,65 десятин на їдока у селі Попова Слобода Путивльського повіту Курської губернії.

Провчився 10 років у чоловічій гімназії міста Златополя та 1907 року склав іспити й отримав атестат зрілості за № 937[2].

У 1912 році закінчив медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира.

1913 року обраний понадштатним ординатором госпітальної хірургічної клініки Київського імператорського університету Святого Володимира.

У 1915 році за пропозицією керівника Київського навчального округу, призначений на посаду ординатора клініки.

1916 року перейшов на посаду молодшого асистента кафедри оперативної хірургії.

У 1915—1922 роках прозектор.

З 1931 року керував курсом оперативної хірургії у Київському медичному інституті.

У 1931—1933 роках доцент кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії.

У 1933—1943 роках професор кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії.

У 1944—1965 роках завідувач кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії Львівського медичного інституту.

У 1928 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медицини на тему: «Ампутаційна кукса та вказівки до реампутації: Власні спостереження».

Вивчав проблеми оперативної хірургії, зокрема: хірургічна анатомія судинної та периферійної нервової системи;ампутація, реампутація, вогнепальні остеомієліти різної локалізації, грижа та ін. Встановив, що обвиття пуповиною шиї є однією з причин утворення м'язової кривошиї. Під його керівництвом захищено 4 докторські і 22 кандидатські дисертації.

Помер та похований у Львові на 13 полі Личаківського цвинтаря.

Автор понад 150 наукових праць. Серед них:

• 2 случая незарощения баталова протока // Русский врач. — 1913. — № 38(рос. дореф.);
• К вопросу о влиянии тиреоидина на выдиление мочевой кислоты мочей // Русский врач. — 1915. — № 50(рос. дореф.);
• О спастической непроходимости кишечника // Вестн. хирургии и пограничных областей. — 1926. — Т. 8, кн. 22(рос.);
• К вопросу о забрюшинных абсцессах // Там же. — 1931. Т. 24, кн. 72(рос.);
• Один из симптомов поверхностной паховой грыжи // Вестн. хирургии им. И. И. Грекова. — 1935. — Т. 37, кн. 105—107(рос.).
• Обвитие пуповиной шеи как один из этиологических моментов в образовании врожденной мышечной кривошеи. //Сб Тр ЛГМИ. Львів, 1950, Вип. 1(рос.).