Судовщиков Євген Васильович

Євген Васильович Судовщиков (1830 — 1868, м. Макар'єв, Костромська губернія) — філолог за фахом, викладач, письменник, приятель Михайла Драгоманова. Член «Старої громади». Батько письменниці Олександри Судовщикової-Косач, відомої під псевдонімом Грицько Григоренко.

Судовщиков Євген Васильович
Народився 1830
Помер 1868
м. Макар'єв, Костромська губернія
Громадянство Російська імперія
Національність українець
Діяльність філолог, викладач, письменник
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
У шлюбі з Судовщикова Ганна Іванівна
Діти Грицько Григоренко

Життєпис

Походив з полтавської шляхетської родини, спорідненої з князем Безбородьком, від якого успадкував Оржицький (Безбородьків) хутір недалеко від Яготина.

Близький приятель і однодумець Петра Косача та Михайла Драгоманова, який згадує Євгена Васильовича у праці рос. «Исторические песни малоруского народа с объяснениями...» як автора рукописного зібрання українських пісень.[1] Від кобзаря та лірника Олексіїв-Крячківського Федора у 1850—1851 Євген Судовщиков записав думи «Азовські брати» та «Буря на морі».[2]

Закінчив Чернігівську гімназію та філологічний відділ Харківського університету, а потім філологічно-філософський відділ Гейдельберзького університету в Німеччині.

Вчителював у Ніжинському ліцеї, де вчилася його майбутня дружина Ганна Хойнацька. На початку 1860-х р. переїхав до Києва, де викладав російську словесність у 2-й чоловічій гімназії. Також був викладачем словесности в Київському пансіоні шляхетних дівчат A. Нельговської, де навчалася Олена Пчілка. Про свого дорогого вчителя Євгена Васильовича Судовщикова вдячна учениця згодом напише в листі до професора Львівського університету Омеляна Огоновського: «Лекції його були цілком оригінальні, займаючі, розвиваючі…»[3], а в «Біографії» до «Творів» Грицька Григоренка (Х., 1930) вона додасть: «Був він чоловік великого розуму й дуже високої освіти»[3].

Євген Судовщиков був знаний як педагог, коло інтересів якого складали, насамперед, російська та українська мови. У 1860-х р. прилучився до українського руху, увійшов до київської «Громади». Керував авторським колективом, що працював над граматикою української мови, яку, проте, з ряду причин не було завершено. Активно виступав за укладання українського словника, на початку 1860-х ініціював роботу групи київських громадівців над граматикою української мови. Мав нахил і до літератури.

1866 р. через непорозуміння й донос було адміністративно заслано до Костромської губернії.

Помер на засланні від сухот у містечку Макар'єв Костромській губернії 1868 року.

Творчість
  • «Пособие при преподавании истории русской словесности» (Киевская типография Федорова и Мин., 1863 р..[4]
  • «Пансионерка: (Очерк из местных нравов)» (Харків, 1852 р.)

Література та джерела
  • Спогади про Лесю Українку / Т. Скрипка. Київ: «Темпора». 2016. — 368 с. — ISBN 978-617-569-208-0

Примітки
  1. http://litopys.org.ua/drag/drag02.htm
  2. Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 5—6
  3. Дрофань, Л. (2004). Берегиня (українська). Киїів: Молодь. с. 22.
  4. Судовщиков, Евгений. Пособие при преподавании истории русской словесности / составлено Евгением Судовщиковым, Киев, 1863. — 104 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.