Суничник великоплодий

Суничник великоплодий[1], або сірий[2] (Arbutus unedo) — вічнозелене дерево роду суничник родини вересових.

Суничник великоплодий
Дерево, що росте у Партеніті, Крим
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Суничник (Arbutus)
Вид:
A. unedo
Біноміальна назва
Arbutus unedo

Опис

Дерево до 10–12 м заввишки, зі стовбуром до 30 см в діаметрі, з зморшкуватою бурою корою. Листки довгасто-еліптичні, до вершини і до основи загострені, 4,5–10 см завдовжки і 1,8–3,4 см завширшки, гострозубчасті, шкірясті, зверху глянсуваті, темно-зелені, голі, знизу світліші. Черешки 0,4–1,5 см завдовжки, з залозками. Суцвіття волотисті, похилі, близько 5 см завдовжки, з голими осями. Квітки в пазухах лускатих оцвітин на квітконіжках 2–3 мм завдовжки. Чашечка блюдцеподібна, з п'ятьма заокругленими, коротко війчастим чашолистками. Віночок яйцювато-глечикоподібний, 0,7–1 см завдовжки, під відгоном звужений, білий або рожевий, восковидний, з короткими зубцями. Плоди кулясті, 1,5–2 см в діаметрі, оранжево-червоні, густо сосочковидно-горбкуваті.

Цвітіння в жовтні-грудні, плодоношення в листопаді-грудні. Пізньої осені дерево виглядає дуже гарно з зеленим листям, білими квітами та дозрілими червоними плодами попереднього врожаю.

Поширення

Природний ареал суничника великоплідного поширюється на Середземноморський регіон — від Португалії на заході до Сирії на сході. Найпівнічніша популяція збереглася на південному заході Ірландії.

В Україні у дикій природі не зустрічається. Культивується в Криму. У Нікітському ботанічному саду вирощується з 1814 року. Найстаршому дереву з нинішніх приблизно 170 років. Також суничник великоплодий можна бачити у парку Воронцовського палацу в Алупці.

У більш північних районах суничник великоплодий — популярна кімнатна культура. Діжки з невеликими деревцями влітку виносять в сад або на балкон, а на Різдво ласують плодами.

Є також гібрид суничника великоплодого з суничником дрібноплодим — суничник гібридний (Arbutus andrachnoides). Єдине в Україні гібридне дерево росте у Нікітському ботанічному саду.

Використання

Ягоди суничника великоплодого можна вживати у їжу. Крім того їх використовують для приготування варення, вина, міцних алкогольних напоїв, зокрема популярного португальського напою «Медроньо» (Medronho).

Також суничник є добрим медоносом.

Зліва направо:
Стовбур(нижня частина). Листя. Суцвіття. Плоди.

Цікаві факти

Герб Мадрида «Ведмідь і суничне дерево»
  • Суничник великоплодий вперше був науково описаний Карлом Ліннеєм у його основоположній праці Species plantarum («Види рослин»), виданій у 1753 році. Лінней і запропонував для цієї рослини латинську назву Arbutus unedo, що збереглася й дотепер.
  • Споживання великої кількості плодів викликає розлад шлунка і стан близький до сп'яніння. Тому римський письменник Пліній Старший стверджував, що латинська назва суничника unedo походить від вислову «unum tantum edo» («їм тільки один»).
  • Суничник великоплодий є символом Мадрида. На гербі міста зображений ведмідь, що їсть плоди суничного дерева. Вважається, що й назва міста походить від іспанської назви суничника madroño.
  • Під час італійського Рісорджименто (боротьби за об'єднання країни) суничник великоплодий став одним з національних символів через те, що восени він поєднує кольори італійського прапора — зелене листя, білі квіти та червоні плоди.

Примітки

  1. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. К. : Наук. думка, 1987.136
  2. Arbutus unedo // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.