Сунна
Су́нна, або суна (араб. سنة — шлях, звичай, приклад, поведінка) — священне передання[уточнити] Ісламу, викладене у формі розповідей про вчинки й висловлювання пророка Мухаммада, приклади з його життя, його слова й оцінки з різних питань віри й життя. Сунна покликана служити зразком і настановою для окремого мусульманина та усієї громади. Сунна шанується всіма напрямками й течіями Ісламу як друге після Корану джерело віровчення й шаріату.
Частина серії статей на тему: |
Іслам |
---|
Аллах |
Єдинобожність • Історія • Термінологія |
Ключові особи |
Культура
|
Шаблони • Категорія • Портал |
ДЖЕРЕЛА |
|
ТИП ВЧИНКІВ |
|
|
ДЖЕРЕЛА |
|
|
Спочатку сунна передавалася усно сподвижниками Мухаммада, а пізніше була зафіксована у вигляді хадисів у сунітів і ахбар у шиїтів. Сунізм, на відміну від шиїзму, вважає сунни такими ж богонатхненними, як і Коран.
Появу Суни відносять до другої половини VII – початку VIII століть. Основні збірники Суни укладені аль-Бухарі (810-870) та імамом Муслімом (817-875).
Суна в мусульманському праві
Суна за значенням є другим після Корану основоположним джерелом мусульманського права. Переважна частина нормативних приписів Суни має казуальне походження. Багато з них збігаються з відповідними нормативами Корану.
За рівнем визначеності норми Суни поділяються на:
- приписи, які не допускають будь-якого тлумачення (у першу чергу - правила канонічного характеру);
- приписи, які не досить чітко визначені й тому можуть по-різному тлумачитися.
Суна в шаріаті
Під сунною в шаріаті розуміють вчинки, здійснення яких є бажаним, але не обов'язковим. Це обов'язки, які, згідно з переданням, виконував сам пророк Мухаммед. Така «сунна» складається з двох частин:
- правила, які потрібно виконувати постійно, пропускаючи лише у вкрай рідких випадках — наприклад, «сунна» ранкового, перша й друга «сунна» полуденного, «сунна» вечірнього й друга «сунна» нічного намазів;
- правила, які можна виконувати час від часу — наприклад, «сунна» післяполуденної молитви й перша «сунна» нічної молитви.
Сунна й Коран
Проблема співвідношення сунни й Корану займає важливе місце в трактатах з основ релігії (усуль ад-дін). У 9-10 ст. в працях з основ фікха обговорювалося питання допустимості інших джерел рішення правових казусів, окрім Корану й сунни.
Джерела та література
- В. Лубський. Суна // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 616. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Суна // Юридична енциклопедія. В 6 т. Т. 5. П - С / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К.: "Українська енциклопедія імені М.П. Бажана", 2003. – с. 724. ISBN 966-7492-05-2
- Пиотровский М.Б. ас-Сунна // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 214. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2. (рос.)
- Жаров С. Н., Кадири М. К вопросу об источниках исламского права // Вестник Челябинского государственного университета. 2015. № 13 (368). Право. Вып. 42. С. 29-32.
Посилання
- Суна // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — М — Я. — С. 444.
- Сорок хадісів ан-Нававі — український переклад
- Словник ісламських релігійних термінів арабського походження. Уклав Михайло Якубович
- Традиції ісламу
- Ахль ус-Сунна (рос.)
- Що таке сунна? (словникове визначення та список джерел за темою) (рос.)
- Якубович, М. Мухаммад бін Мустафа з Аккерману та його внесок у мусульманську екзегетику