Ісламські школи та течії

Ісламська течія — один з основних напрямків в ісламі.

Розділ течій в ісламі почався у часи Омейядів і продовжувався в часи Аббасидів, коли вчені почали переводити на арабську мову твори давньогрецьких та іранських науковців, аналізувати й інтерпретувати ці твори з ісламської точки зору. Попри те, що іслам згуртовував людей на засаді спільності релігії, етноконфесійні суперечності в мусульманських країнах не зникли. Ця обставина знайшла відображення у різних течіях мусульманської релігії. Всі відмінності між течіями в ісламі фактично зводяться до питань правозастосування, а не догматики. Іслам вважається єдиною релігією всіх мусульман, але між представниками ісламських течій існує ряд розбіжностей. Є також значні розбіжності в принципах юридичних рішень, характері свят, у ставленні до іновірців.

Найвідоміший розкол ісламу, на сунітський, шиїтський та хариджитський, спочатку був в основному політичним, але зрештою придбав богословські та юридичні аспекти. У Ісламі існують три традиційні типи шкіл: юридичні (мазгаб), суфійські та школи богослов'я.

Головні традиційні течії

Суннізм

Суніти є найбільшою конфесією ісламу — ними є понад 75% усіх мусульман[1]. Слово «суніт» походить від слова «сунна», що означає вчення і дії або приклади ісламського пророка Мухаммада. Тому термін «суніти» відноситься до тих, хто слідує або підтримує сон Мухаммада. У багатьох країнах переважна більшість мусульман є сунітами, тому вони просто називають себе «мусульманами» і не використовують самовизначення «суніти».

Переважна більшість кримських татар — мусульмани-суніти ханафітського мазгабу.

Шиїзм

Шиїти є другою за чисельністю деномінацією ісламу, та складають 10-20% загального мусульманського населення у світі[1]. Мусульмани-шиїти, хоч і меншість у мусульманському світі, складають більшість населення в Ірані, Іраку, Бахрейні та Азербайджані, а також відносну більшість у Кувейті, Ємені та Лівані.

На додаток до віри в авторитет Корану та вчення Мухаммада, шиїти вважають, що сім'я Мухаммада, Ахль аль-Байт («Люди Дому»), включаючи його нащадків, відомих як імами, мають особливий духовний та політичний авторитет над громадою і вважають, що Алі ібн Абі Таліб, двоюрідний брат і зять Мухаммада, був першим із цих імамів і був законним наступником Мухаммеда і, отже, нівелював легітимність перших трьох Рашидюнських халіфів.

Хариджизм

Хариджизм — релігійно-політичний рух переважно радикального спрямування. Виниик у період правління халіфа Алі після Сиффинської битви. 12 тисяч його воїнів збунтувалися після укладення перемир'я з Муавієй ібн Абу Суф'яном. Вони пішли в Басру і заснували там свою військову базу, звідки здійснювали нальоти на вірні халіфу міста. Хариджити діяли в Іраку, Ірані, Аравії, Ємені та Північній Африці.

Примітки

References :: Definitions and Notes — The World Factbook - Central Intelligence Agency. www.cia.gov. Процитовано 7 серпня 2020.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[:0-1] References :: Definitions and Notes — The World Factbook - Central Intelligence Agency. www.cia.gov. Процитовано 7 серпня 2020.