Словник ісламських термінів

• Абая (араб. أباءة — сукня) — довга жіноча сукня з рукавами, що не підперізується, для носіння в громадських місцях.

• Абдест (вуду) (араб. وضوء — омивання) — ритуальне омивання, що є обов'язковою умовою для здійснення намазу, тавафу, дотику до Корану, що включає в себе омивання обличчя, рук, голови та ніг.

• Авлія (араб. أولياء) — праведники, наближені до Аллаха, ревні у молитвах, поминання Аллаха та інших видах поклоніння. У суфіїв — «святі», що можуть мати надприродні можливості (карамати).

• Аврат (араб. عورة — слабке незахищене місце, статеві органи) — частина тіла, яку мусульмани зобов'язані прикривати перед іншими людьми. Для жінок авратом прийнято вважати все тіло за винятокмом овалу обличчя та кистей рук, для чоловіків — від пупка до колін включно.

• Агль аль-Байт (араб. أهل البيت — люди дому) — члени сім'ї та дружини пророка Мухаммада, а також самоназва шиїтів.

• Агль аль-Кітаб (араб. اهل الكتاب) — люди Писання.

• Агль ас-Сунна валь Джама'а (араб. أهل السنة والجماعة — люди Сунни та громади) — самоназва сунітів.

• Адат (араб. عادات — звичаї, традиції) — загальна назва звичаєвого права, яке протиставляють релігійному праву (шаріату).

• Азаб аль-кабр (араб. عذاب القبر) — випробування та покарання, які проходить людина після смерті до настання Судного дня.

• Азан (араб. أَذَان) — заклик до молитви (намазу), який читає муедзин.

• Акіда (араб. عقيدة — віра, догма) — комплекс переконань мусульман, що розкриває суть іману.

• Акіка (араб. عقيقة — перерізання) — жертвоприношення одного чи двох баранів, яке вчиняють при народженні дитини.

• Аль-Акса (араб. المسجد الاقصى — віддалена мечеть) — мечеть на Храмовій горі в Єрусалимі, третя святиня ісламу.

• Ансари (араб. أنصاري — помічники [пророка]) — корінні мешканці Медини, що прийняли іслам і стали сподвижниками пророка Мухаммада. Разом із мугаджирами складали мусульманську громаду Медини.

• Аср (араб. عصر) — надвечірня молитва.

• Ахірат (араб. الآخره — кінець, останній) — вічне, загробне життя, що складається з життя в раю чи в пеклі.

• Аят (араб. آية — знамення) —  — найменший відокремлений текст Корану, вірш; Коран містить 6236 аятів.

• Аятола (араб. آية الله — знамение Аллаха) — шиїтський релігійний титул, що дає право виносити самостійні рішення щодо правових питань.

• Барака (араб. بركة — благословення) — Божественне благословення, яким можуть бути наділені пророки та їхні близькі.

• Барзах (араб. برزخ — перешкода) — місце перебування людської душі в період між фізичною смертю та днем воскресіння із мертвих.

• Бісміллах (араб. بسملة) — фраза, що означає «Ім'ям Аллаха Милостивого, Милосердного!», якою починаються всі сури Корану, крім дев'ятої.

• Біда (араб. بدعة — нововведення) — нововведення, що з'явилося в ісламі після періоду життя пророка Мухаммада та його сподвижників.

• Бугтан (араб. بهتان) — наговір.

• Бурак (араб. البراق — той, що сяє; блискавичний) — тварина із потойбічного світу, на якій пророк Мухаммад здійснив нічну подорож (ісра) із Мекки в Єрусалим.

• Васвас (араб. الوسوس) — намовляння шайтана.

• Вахі (араб. وحي — одкровення) — божественне одкровення, прихований і швидкий спосіб передачі повідомлень пророкам напряму або через янголів.

• Газават (араб. غزوات — вторгнення) — війни, в яких особисто брав участь пророк Мухаммад. Іноді виступає синонімом джигаду.

• Гийба (араб. غيبة) — пліткарство.

• Гіджра (араб. هجرة — переселення) — вимушене переселення мусульман із Мекки в Медину 622 року. Це стало новою віхою в історії ісламу, тому мусульманське літочислення починається з дня переселення пророка Мухаммада (15—16 липня 622 року).

• Гурія (араб. حورية) — райська діва.

• Гусль (араб. غسل — купання) — акт повного очищення тіла через ритуальне купання.

• Дават (араб. دعوة — заклик) — заклик, запрошення в іслам, прозелітизм.

• Даджаль (араб. الدجال — брехун) — аналог християнського Антихриста.

• Дар аль-іслам (араб. دار الإسلام) — земля ісламу.

• Дар аль-куфр (араб. دار الكفر) — земля невір'я.

• Дар аль-харб (араб. دار الحرب) — земля війни.

• Джамаат (араб. جامعة) — зібрання: всесвіт, мечеть, громада.

• Джамарат (араб. رمي الجمرات — кидання каміння) — обряд кидання каміння в стовпи, що символізують шайтана.

• Джанаба (араб. جنابة — осквернення) — стан статевого осквернення, що настає після статевої близькості чи полюції уві сні.

• Джаназа (араб. جنازة) — похорони.

• Джаннат (араб. جنّة — сад) — рай, райські сади, в яких будуть перебувати праведники та вірні.

• Джаганнам (араб. جهنم — Геєна) — пекло, вічне місцеперебування грішників та невірних після смерті.

• Джагілія (араб. جاهلية — невігластво) — доісламські часи, часи язичництва; Джагіль (جهل) — невіглас.

• Джибріль (араб. جبريل — могутність Бога) — ангел, що відповідає за передачу одкровень Аллаха пророкам. Відповідає біблійному Архангелу Гавриїлу.

• Джизія (араб. جزْية — данина) — подушний податок, що стягують з дорослих чоловіків-немусульман, що живуть на території мусульманської держави в обмін на звільнення від служби в армії.

• Джильбаб (араб. جلباب — халат) — цільний жіночий одяг, що покриває все тіло, залишаючи непокритими лише кисті рук, ступні та очі.

• Джин (араб. جنّ — джин) — творіння, створене з вогню, що має свобідну волю. Джини можуть бути як мусульманами, так і невірними (шайтани, біси).

• Джигад (араб. الجهاد — старанність, зусилля) — старанність у благих ділах, докладання зусиль у благих ділах, боротьбі за віру.

• Джуз (араб. جزء — частина) — одна тридцята частина Корану.

• Джума-мечеть (араб. مسجد الجمعة — п'ятнична мечеть) — мечеть для здійснення п'ятничної молитви.

• Джума-намаз (араб. صلاة الجمعة) — п'ятнична молитва.

Мечеть Аль-Акса

• Забур (араб. زبور) — Псалтир.

• Закят (араб. زكاة — те, що очищує) — обов'язкова милостиня, податок, який стягують раз на рік з мусульман, що мають певне майно. Один із п'яти стовпів ісламу.

• Зикр (араб. ذكر — поминання) — духовна практика, що полягає в багаторазовому промовлянні молитовних формул, що містять ім'я Аллаха.

• Зиммі (араб. ذمي‎‎ — договір) — збірна назва немусульманського населення (переважно тих, що сповідували християнство, юдаїзм, зороастризм тощо) на території держав, що жили за законами шаріату.

• Зина (араб. الزنا) — перелюбство.

• Зиндик (араб. زِنْدِيقٌ) — єретик.

• Зіярат (араб. زِيارة — візит, паломництво) — святе місце, місце паломництва мусульман.

• Зугр (араб. الظُّهْر) — полуденна молитва.

• Ібадат (араб. عبادة — служіння) — поклоніння, в якому розуміють всі явні та приховані слова та дії, угодні Аллаху. До поклоніння належать намаз, піст, жертвоприношення, благання, обітниці тощо. В ширшому значення поклонінням вважають будь-яке благодіяння, що здійснюють заради Аллаха.

• Ід аль-Адха (араб. عيد الأضحى) — , в Україні більш відоме як Курбан-байрам (тур. Kurban Bayramı) — свято жертвоприношення і завершення хаджу, що відзначають в 10 день місяця Зуль-хіджа в пам'ять жертвоприношення пророка Ібрагіма (Авраама).

• Ідда (араб. عدة — декілька) — період (4 місяці та 10 днів) вичікування після розлучення чи смерті чоловіка, протягом якого жінка не має права одружуватися з іншим чоловіком.

• Іджма (араб. إجماع — згода) — одноголосна думка більшості ісламських вчених-правників.

• Іджтигад (араб. اجتهاد — зусилля над собою) — досягнення вищого ступеня знання та отримання права самостійно вирішувати деякі питання теологічно-правового характеру.

• Ід-намаз (араб. صلاة العيد) — святкова молитва.

• Ікамат (араб. إقامة) — заклик до молитви, який читають після азану і безпосередньо перед молитвою.

• Імам (араб. إمام — проводир) — керівник колективної молитви; почесний титул найбільших релігійних авторитетів, засновників мазгабів тощо; глава мусульманської громади.

• Іман (араб. إيمان — віра) — переконання, до якого належать віра в Аллаха, Ангелів, Священне Писання, пророків, Судний День і Призначення.

• Інджиль (араб. الإنجيل) — Євангеліє.

• Інсан каміль (араб. إنسان كامل — досконала людина) — в суфізмі ідеал досконалої людини, що перемогла в собі нафс і досягла стану хакіки.

• Іншалла (араб. إن شاء الله — якщо Бог забажає) — або «Іншаллаг!» чи «Іншаллах!» — «якщо божа воля є на те». Ритуальний молитовний вигук, вигукувальний вираз, що використовується в арабських та інших мусульманських країнах, як знак смирення мусульманина перед волею Аллаха.

• Ірфан (араб. عرفان) — особливий вид сакрального знання про те, яким повинен бути істинний мусульманин-монотеїст, і про те, як досягнути близькості до Аллаха.

• Існад (араб. إسناد — опора) — ланцюжок оповідачів, що передавали хадис від пророка Мухаммада.

• Істинджа (араб. استنجاء — підмивання) — правила поведінки в туалеті (а також у ситуації, що супроводжує сечовипускання та випорожнення), наказані мусульманину шаріатом.

• Істихсан (араб. استحسان) — винесення релігійної постанови з огляду на внутрішній голос. Подібну практику допускали Абу Ханіфа та його послідовники, хоча абсолютна більшість мусульманських богословів відкидали її.

• Ітикаф (араб. عتكاف) — усамітнення в мечеті заради поклоніння Аллаху, протягом якого мусульманин не має права без поважної причини покидати мечеть і здійснювати злягання з дружиною.

• Іфтар (араб. إفطار — розговіння) — прийом їжі після заходу сонця під час посту.

• Іхрам (араб. إحرام — посвячення) — особливий стан духовної чистоти паломника, що здійснює хадж. Для перебування в ньому необхідно здійснити повне омивання тіла, загорнутися в особливий одяг і дотримуватися правила іхрам. Так само називають спеціальний одяг, який одягають під час здійснення великого паломництва.

• Іхсан (араб. احسان) — високий ступінь віри, що дозволяє людині здійснювати справи щиро заради Аллаха так, наче він бачить Його (оскільки навіть якщо він не бачить Його, то знає, що Аллах бачить його).

• Іша (араб. عشاء) — нічна молитва.

Держави Магрибу

Мінбар та Міхраб мечеті

• Кааба (араб. الكعبة — куб) — мусульманська святиня у вигляді кубічної будівля у внутрішньому подвір'ї Заповітної Мечеті в Мецці. В сторону Кааби мусульмани звертають свої обличчя під час молитви, а під час хаджу навколо Кааби відбувається обряд таваф.

• Каді (араб. قاضي) — суддя.

• Казф (араб. قذف) — наруга.

• Калам (араб. كلام — слово, промова) — філософсько-теологічна дисципліна.

• Кафара (араб. كَفَّارَة — спокута) — спокутування за вчинені гріхи.

• Кібла (араб. قبلة — напрямок) — напрямок на Каабу в Мецці, в якому мусульмани здійснюють молитву.

• Кур'ан (араб. قرآن) — Коран

• Курбан (араб. قربان) — жертвоприношення.

• Кутуб ас-сітта (араб. الكتب السته — шість книг) — шість авторитетних сунітських збірників хадисів, складених аль-Бухарі, Муслімом, Абу Давудом, ан-Насаї, ат-Тірмізі та імамом Ібн Маджа.

• Куфр (араб. كفر) — невір'я.

• Лайлат аль-Кадр (араб. ليلة القدر — ніч визначення) — одна з ночей місяця Рамадан.

• Лаух аль-Махфуз (араб. لوح محفوظ — Бережена Скрижаль) — скрижаль, на якому записано всі минулі та майбутні події у світі.

• Магді (араб. مهدي — ведений) — провісник близького кінця світу, останній наступник пророка Мухаммада, свого роду месія.

• Магр (араб. الْمَهْرُ) — посаг, придане.

• Магриб (араб. المغرب) — вечірня молитва; Північно-Західна Африка.

• Мазгаб (араб. مذهب — доктрина, школа) — релігійно-правові школи в області мусульманського права.

• Малаїка (араб. ملائكة — посланець, вісник) — ангел, розумна істота, зазвичай невидима для людини, що беззаперечно виконує всі накази Аллаха.

• Манзиль (араб. منزل) — одна із семи рівних частин Корану.

• Масх (араб. المَسْحُ — протирання) — прання і чистка одягу та взуття, протирання шкіряних шкарпеток.

• Матн (араб. متن — дошка) — слова та дії пророка Мухаммада, описані в хадисі.

• Махрам (араб. محرم — заборонений) — близький родич, з яким жінка не має права одружуватися через родинні зв'язки, але має право залишатися з ним наодинці та вирушати в подорож.

• Ма Ша Аллах (араб. ما شاء الله‎ — що/так захотів Бог) — також Машаллаг чи маша'Аллах

• Мінарет (араб. منارة — маяк) — башта, з якої муедзин скликає мусульман на молитву.

• Мінбар (араб. منبر — кафедра) — місце в мечеті, звідки імам читає проповіді.

• Міхраб (араб. محراب — ніша) — ніша в стіні мечеті, що вказує напрям на Мекку і до якої повертаються обличчям під час молитви.

• Муджагід (араб. مجاهد — борець, що здійснює зусилля) — учасник джигаду, а також будь-який мусульманин, чия боротьба вкладається в причинні рамки одного з визначень джигаду.

• Мугаджир (араб. المهاجرون — переселенці) — переселенці з Медини в Мекку на чолі з пророком Мухаммадом. Переселенці, біженці в країнах ісламу, люди, що здійснюють гіджру.

• Мудараба (араб. المضاربة) — спільне пайове підприємство, в якому інвестори здійснюють вклади в складчину і ділять між собою отримані прибутки чи збитки, відповідно до паю кожного учасника. При цьому одним із інвесторів неодмінно є ісламський банк (саме він вкладає фінанси, тоді як інші інвестори вкладають лише працю і знання).

• Муджадид (араб. مجدد — оновитель) — оновитель віри. Відповідно до хадису пророка Мухаммада, кожні сто років серед мусульман будуть з'являтися люди, що будуть оновлювати іслам.

• Муджизат (араб. معجزات — недосяжний) — диво, що виходить за межі людських можливостей і що служить доказом істинності пророчої місії.

• Муджтагід (араб. المجتهد — той, що старається) — вчений, що досяг рівня іджтигаду.

• Муедзин (араб. مؤذن‎) — служитель при мечеті, що з мінарету закликає вірян до молитви, читаючи азан.

• Мукатта (араб. مقطعة‎ — роз'єднані літери) — поєднання літер, з яких починаються 29 зі 114 сур Корану.

• Мумін (араб. مؤمن) — вірний, вірянин.

• Мунафик (араб. منافق) — лицемір.

• Мурабаха (араб. مرابحة) — торговельна угода, за якою продавець прямо вказує витрати, які він поніс на продавані товари, і продає їх іншій особі (покупцю) з націнкою до перинної вартості, що відома покупцю заздалегідь.

• Муртад (араб. مرتد) — відступник.

• Муслім (араб. مسلم) — мусульманин.

• Муснад (араб. مسند — відносити що-небудь до чого-небудь) — збірка хадисів, у якій хадиси впорядковано відповідно до імен сподвижників, що розповідають їх від імені пророка Мухаммада.

• Мусхаф (араб. مصحف) — збірка написаних і зібраних в одному місці листів у вигляді книги, чи то Коран, чи інша книга.

• Мута (араб. نكاح المتعة — шлюб для задоволення) — тимчасовий шлюб, що був поширений серед арабів до появи ісламу і дозволений в перші роки ісламу, але зрештою заборонений. Досі дозволений серед шиїтів.

• Муташабігат (араб. متشابهات) — неясні, важко зрозумілі аяти Корану, що притягують особливу увагу коментаторів.

• Мухкам (араб. محكم) — коранічні аяти, що містять ясні та неанульовані релігійні приписи.

• Муфасир (араб. مُفسر — тлумач) — тлумач (коментатор) Корану, автор тафсиру.

• Муфтій (араб. مفتى — той, що висловлює думку) — вчений — знавець шаріату, що дає роз'яснення його основних положень і що приймає рішення щодо спірних питань у формі особливого висновку на основі принципів шаріату та прецедентах.

• Мухадис (араб. محدث) — вчений, що глибоко вивчив науку про хадиси.

• Мушаббігіт (араб. مشبهة) — антропоморфіст.

• Мушарака (араб. مشاركة) — спільне пайове підприємство, в якому інвестори здійснюють фінансові вклади в складчину і ділять між собою отримані прибутки чи збитки, відповідно до паю кожного учасника.

• Мушрик (араб. مشرك) — багатобожник.

• Набі (араб. نبي) — пророк.

• Наджаса (араб. نجاسة — нечистота) — нечистоти, до яких належать сеча, кал, блювота, мертвечина, свинина тощо.
• Намаз (перс. نماز‎), Салят (Шаблон:Lang+ar) — ритуальна молитва.

• Нафіль (араб. نافلة) — необов'язкові обряди для поклоніння Аллаху, які бажано здійснювати, навіть якщо є нездійснені обов'язові намази.

• Нафс (араб. النفس — душа) — тваринні пристрасті, суть людини, її «Я».

• Нашид (араб. نشيد — поспів'я) — мусульманське обрядове поспів'я, що виконують чоловічим голосом без інструментів.

• Нікаб (араб. نقاب — завіса) — жіночий головний убір, що закриває обличчя, з вузьким прорізом для очей.

• Ніках (араб. نكاح) — шлюб.

• Нісаб (араб. نِصاب — кворум) — сума, за наявності якої людина зобов'язана виплачувати закят.

• Ніфак (араб. نفاق) — лицемірство.

• Раджаб-байрам (араб. إسراء ومعراج — Ісра та мірадж) — подія, що трапилася з пророком Мухаммадом, під час якої його було перенесено з Мекки в Єрусалим, після чого вознесено на небеса.

• Расул (араб. رسول) — посланець Аллаха

• Ріба (іслам) (араб. ربا) — лихварство.

• Риваят (араб. رواية — версія) — одна з версія хадиса, що йде від різних передавачів.

• Ризк (араб. رزق) — продовольство.

• Рія (араб. الرِّيَاء) — показність.

Арабське написання імені пророка Мухаммада з додавання салавата

• Садака (араб. صدقة) — милостиня.

• Сай (араб. سعى — біг) — семиразове проходження певних чином відстані між поагорбами Сафа і Марва.

• Салават (араб. صلوة — благословення) — фраза Салла-ллагу аляйгі ва салам («мир Йому і благословення Аллаха»), яку мусульмани промовляють після називання імені пророка Мухаммада.

• Саляфі (араб. سلف — попередник) — праведні попередники, що жили в перші 300 років після Гіджри. Покоління, що жили з третього століття ісламу понині, називають халяфами.

• Сахаба (араб. صحابي — друг) — сподвижники пророка Мухаммада, що бачили його.

• Сивак (араб. سواك) — або Місвак щітка для чищення зубів, зроблена з гілок і коріння дерева арак (Salvadora persica), при розжовуванні якого волокна розділяються та перетворюють в пензлик.

• Сират (араб. الصِّرَاطُ — шлях, міст) — міст, що розташований над вогнем пекла; його розміри не перевищують волосини, а ширина — вістря леза меча.

• Суджуд (араб. السُّجُود) — земний уклін.

• Сунна (араб. سنة — шлях, дорога) — священний переказ, що містить хадиси пророка Мухаммада. Бажана дія.

• Сура (араб. سورة — глава, вірш) — розділ (глава) у Корані; Коран містить 114 сур.

• Сухур (араб. سحور — сніданок) — досвітній прийом їжі під час посту.

• Сухуф (араб. الصُّحُف — сувої) — одкровення Аллаха, зіслані пророкам, що передували Мухаммаду.

Таваф навколо Кааби

• Табіїн (араб. تابعین — послідовник) — мусульманин, що жив у часи пророка Мухаммада, але не бачив його особисто, або той, хто бачив і спілкувався зі сподвижником пророка Мухаммада.

• Табі ат-табіїн (араб. تابع التابعين — після табіїнів) — учні табіїнів, що ніколи не бачили сподвижників пророка Мухаммада.

• Тавасуль (араб. توسُّل — шукати близькості, добиватися прихильності) — спосіб наблизитися до Аллаха за допомогою іншої людини, Прекрасними іменами Аллаха або добрими вчинками.

• Таваф (араб. طواف — обхід навколо) — ритуальний обхід проти годинникової стрілки навколо Кааби та Хіджр Ісмаїла під час хаджу.

• Тагарат (араб. طهارة — очищення, омивання) — ритуальне очищення, що включає в себе мале омивання (адбест) і ритуальне купання (гусль).

• Таджвід (араб. تجويد — інтонізація) — особлива манера декламації Корану відповідно до встановлених правил вимови й інтонації.

• Таджсим (араб. تجسيم) — надання Аллаху тіла, антропоморфізм.

• Такафул (араб. التكافل) — система страхування, в основі якої лежить механізм розподілу прибутків та збитків між учасниками та оператором, що відповідає нормам шаріату.

• Такбір (араб. تكبير — возвеличення) — слова поминання Аллаха «Аллагу акбар», що означає «Аллах великий».

• Талбія (араб. التلبية) — молитва, яку паломники повторюють багаторазово під час усього хаджу, поки паломник перебуває у стані іхраму.

• Таляк (араб. الطلاق) — розлучення.

• Таклід (араб. تقليد — наслідування, імітація) — слідування справі авторитета.

• Такфір (араб. تكفير) — звинувачення у невір'ї (куфрі).

• Тартиль (араб. ترتيل — розспів) — повільна медитативна декламація Корану.

• Тасбіх (араб. تسبيح) — слова поминання Аллаха «Субханаллаг», що означають «Святий Аллах».

• Таурат (араб. توراة) — Тора.

• Тафсир (араб. التفسير — роз'яснення) — наука тлумачення і коментування аятів Корану.

• Таяммум (араб. تيمم) — очищення піском чи спеціальним каменем, що здійснюють в особливих випадках замість омивання водою.

• Улем (араб. عالم) — вчений, знавець.

• Умма (араб. أُمَّة) — спільнота.
• Ураза (тат. Ураза — піст) або Саум (араб. الصوم‎‎‎) — піст, приписаний у місяць Рамадан.
• Ураза-байрам (тат. Ураза бәйрәме) або Ід уль-Фітр — свято розговіння, що відзначають на честь завершення посту в місяць Рамадан.

• Фаватих (араб. فواتح‎ — літери, що відкривають) — див. мукатта.

• Фаджр (араб. الْفَجْر) — світанкова молитва.

• Факіг (араб. فقيه — юрист) — учений в галузі мусульманського права.

• Фасик (араб. فاسق) — нечестивець.

• Фетва (араб. فتوى — висновок) — рішення муфтія про відповідність тієї чи іншої дії або явища Корану і Шаріату.

• Фікг (араб. فقه — розуміння, знання) — ісламське право, юриспруденція.

• Фітра (араб. فطرة — природа, інстинкт) — первозданне єство людини; ідея людини; людина в її найкращих можливостях.

• Хадж (араб. حج) — паломництво.

• Хадис (араб. حديث — повідомлення) — розповідь, що містить слова пророка Мухаммада чи описує його життя і діяння, передана через ланцюжок учених-мухадисів (існад).

• Ханіф (араб. حنيف — людина, що схиляється до єдинобожжя) — релігія пророка Ібрагіма (Авраама), яку сповідував пророк Мухаммад до початку пророчої місії.

• Хатиб (араб. خطيب) — проповідник.

• Хафіз (араб. حافظ — хранитель) — той, що знає напам'ять весь Коран. Учений-мухадис, що знає напам'ять понад 100 тисяч хадисів.

• Хіджаб (араб. حجاب — покривало) — жіночий одяг, що приховує обриси тіла жінки.

• Хізб (араб. حزب — сторона, партія) — одна шістдесята Корану, половина джуза.

• Хутба (араб. خطبة) — проповідь.

• Чадра (перс. چادر‎, намет) — жіноче покривало-вбрання з щілиною для очей.

• Шагада (араб. الشهادة — свідчення) — свідчення Єдинобожжя і посланницької місії пророка Мухаммада.

• Шам (араб. الشَّام) — Левант.

• Шагід (араб. شَهيد — свідок) — мусульманин, що загинув за віру, мученик.

• Шайтан (араб. شيطان) — злий дух.

• Шаріат (араб. شريعة — джерело) — сукупність правових, морально-етичних і релігійних норм ісламу, що охоплює значну частину життя мусульманина і проголошена в ісламі як «вічне та незмінне» Божественне установлення; одна з конфесійних форм релігійного права.

• Шафаат (араб. شفاعة — заступництво) — заступництво, що буде дозволено Аллахом вчинити в день Страшного суду пророкам на чолі з Мухаммадом за всіх грішників-мусульман, аби їх позбавили пекельних мук і вони ввійшли до раю.

• Ширк (араб. شرك) — багатобожжя.

<noinclude>

• Михайло Якубович. Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
• Али-заде, А. А. Исламский энциклопедический словарь. — М.: Ансар, 2007. — 400 с. — (Золотой фонд исламской мысли). — 3000 экз. — ISBN 5-98443-025-8.(рос.)
• Милославский Г.В., Петросян Ю.А., Пиотровский М.Б., Прозоров С.М. Ислам: Энциклопедический словарь / Под ред. Негря Л.В. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1991. — 315 с. — 50 000 экз. — ISBN 5-02-016941-2.(рос.)
• Мусульманский справочник(рос.)
• Русско-арабский терминологический словарь проповедника (рос.)
• Словарь Askimam.ru(рос.)
• Исламская глоссария(рос.)
• Словарь суфийских терминов(рос.)