Суриков Василь Іванович

Походить з родини українських козаків Сибіру. Мати походила з старовинної родини Торгошиних, відомої з кінця 17 століття. Молодий Василь згадував про власних предків, додаючи, що він козацького роду з 200-річною історією.

Художні здібності хлопця помітив вчитель малювання Красноярського повітового училища. Він і давав підлітку для копіювання гравюри з картин старих майстрів — звана практика навчання в 19 столітті. По смерті батька, що помер від туберкульозу, Василь вже юнаком заробляв гроші, працюючи писарем в канцелярії. Родині не вистачало грошей, і мати здавала в оренду другий поверх власного дерев'яного будинку. Але Василь в дозвілля не покидав малювання. Малюнки Сурикова бачили співробітники. Згодом вони потрапили на очі губернатору краю — П. Н. Зам'ятіну. Той, граючи роль мецената, розпорядився подати клопотання до керівництва Імператорської академії мистецтв у Петербурзі про зарахування туди Сурикова учнем. З Академії прийшла відповідь, що вони згодні узяти того учнем, але без виплати стипендії. До справи підключили місцевого багатія, золотопромисловця П. І.  Кузнецова. Той погодився сплатити грошовий внесок за навчання Сурикова. І разом з обозом золотопромисловця Кузнецова, що прямував до Петербурга, відправив у столицю Російської імперії і здібного юнака.

Провінційна освіта юнака виявилася недостатньою, аби потрапити до Імператорської академії. Але наполегливий Суриков не відступився і пішов у малювальну школу Товариства заохочення художників. Він з успіхом закінчив малювальну школу Товариства за три місяці і таки став студентом академії 28 серпня 1869.

Серед наставників Сурикова — Павло Чистяков, другорядний, малообдарований художник і непоганий викладач. Серед його учнів — В. О. Сєров, М. О. Врубель тощо. В роки навчання Суриков отримав за власні навчальні твори — чотири срібні медалі та декілька грошових премій, що не були зайвими для небагатого учня.

Дипломним твором Сурикова була цілком академічна композиція на біблійну тему — « Апостол Павло, що пояснює догмати християнства Іроду Агриппі, його сестрі Береніці та римському проконсулу Фесту» (1875). Вже в дипломному творі проглянули драматичні зіткненя сильних історичних постатей, носіїв протилежних ідейних настанов, які приваблювали Сурикова і знайдуть відображення в більшості його майбутніх картин.

Картина не викликала схвальних відгуків у консервативно налаштованого керівництва. І Сурикову не дали Золотої медалі, що давала право на закордонну подорож за державні кошти. Він вийшов з навчального закладу тільки художником 1 ступіню. Замість закордонної подорожі митець узявся створити стінописи у московському храмі Христа Спасителя. Праця розтяглася на два роки, Суриков створив композиції чотирьох Вселенських соборів.

Суриков не забув власних благодійників. Серед перших творів митця — портрет губернатора П. Н. Зам'ятіна. Золотопромисловцю Кузнецову П. І. художник подарував картину біблійної тематики — «Милосердний самаритянин», а Петро Іванович придбав перший варіант полотна «Сенатська площа з монументом Петру І».

«Ранок стрілецької страти», 1878—1881, Третьяковська галерея

У 1877 митець остаточно перебрався жити у Москву.

У 1878 узяв шлюб з Єлизаветою Шаре, що була внучкою декабриста П. Н. Свистунова. До майстра прийшов невеликий статок, що дозволило не працювати на замовлення. Отримав можливість бути вільним митцем. І він добропорядно та відповідально використав цей статус вільного художника.

Серед перших самостійних творів Сурикова — «Ранок стрілецької страти», 1878—1881. Суриков наважився звернутися до історичних подій кінця 17 століття. Розгніваний молодий цар Петро І поспіхом повернувся в Москву через звістку про повстання державних стрілецьких полків. Петро замолоду знав про нещадну поведінку повстанців і цього разу був вкрай нещадним до повсталих, що порушили державну присягу. (Оскаженілий Петро сам рубатиме голови повсталих вояків. Він вимагав негайної покори і відданості собі і від боярського оточення, і від нових вельмож, набраних з талановитих слуг. Діяльно демонстрував свою відданість вчинкам царя і молодий Олександр Меншиков, що теж завзято рубав чужі голови). Суриков не хотів лякати глядачів сценами самої жорстокої страти, а зупинився на самому її початку, на ранку. На покарання ведуть лише першого стрільця.

В картині на цілком історичний сюжет не виведено на перший план царя, що було досить незвично для тогочасного історчного живопису. Петро І на картині — далеко збоку праворуч, і лише спотворене гнівом обличчя виділяє останнього з натовпу прибічників.

Дивує й розкішно виписаними подробицями натовп стрільців та їх родин, яких виволокли на покарання разом з родинами і дітьми. Саме цей натовп різнохарактерних осіб і подав художник головним «героєм» власного твору. Під час створення картини Суриков мешкав в невеликій квартирі на Зубовському бульварі. Полотно було настільки великим, що митець був вимушений розміщати її по діагоналі кімнати. Доброї майстерні Суриков не мав роками.

Саме в цю кімнату і навідувався купець Павло Третьяков, що збирав картини російських митців і що планував придбати для власної галереї і цей твір. Картина і стане згодом його придбанням. Значні грошові суми, отримані від Павла Третьякова, стануть базою фінансової незалежності Сурикова від праці на замовлення.

«Мінусінськ», акварель

Дев'ятнадцяте століття — століття переоцінки жанру пейзажу, його піднесення і в моді, і в комерційній вартості, і в повернені йому мистецького престижу. До створення пейзажів бралися навіть митці, в творчому доробку яких пейзаж не посів значного місця (Рєпін, Врубель). Власні спроби в пейзажному жанрі зробив і Суриков, серед перших — два варіанти «Сенатської площі з монументом Петру І». Могутній міський пейзаж Москви подав художник і в картині «Ранок стрілецької страти», дозволивши собі лише подати більш тісно реальні архітектурні споруди.

Надалі пейзаж ніби зникає у майстра як самостійний жанр, але залишається у його попередніх ескізах до епічних історичних полотен. В 20 столітті, коли ескізи майстрів минулого набули самостійнї естетичної вартості, пейзажні замальовки Сурикова цікаві не тільки як штудії, необхідні як середовище його історичних композицій, а й як самостійні твори (ескіз дерев до «Боярині Морозової», « Дахи під снігом», акварель « Санта Марія дель Фйоре. Флоренція», «Собор Сан Марко. Венеція», «Мінусінськ»).

Творчий процес наздоганяв митця у несподіваних місцях. Вліку 1881 року, в дощові дні перебування з родиною в сільці Перерва неподалік станції Любліно Суриков наштовхнувся на новий для себе сюжет — заслання князя Меншикова. Тісна селянська хата, глухотинь, нудьга і неможливість працювати і навіть вільно дихати — повернули уяву художника до чужої біографії, до сильної особи, що влучно використала щасливий випадок, піднялася до вершин влади і все втратила. Суриков згадував:

... я жил под Москвой на даче, в избе крестьянской. Лето дождливое было. Изба тесная, потолок низкий. Дождь идет, и работать нельзя. Скушно. И стал я вспоминать: кто же это вот точно так же в избе сидел. И вдруг... Меншиков... Сразу все пришло - всю композицию целиком увидел. Только не знал еще, как княжну посажу.

Княжну, що огорнулася в коштовну шубу, він напише пізніше з власної дружини. Та хворіла і мерзла, сіла біля грубки, не скидаючи шуби. Обличчя було сумне, в очах така туга, ніби власну загибель передбачати почала. Художник так і намалював її спочатку аквареллю, а потім переніс цю трагічну постать в картину. Це один з найкращих жіночих образів в картинах митця, споріднених з чорницею в «Боярині Морозовій» чи навіть з самою Морозовою.

Задум створити полотно про бояриню Морозову виник навіть раніше, ніж задум про «Меншикова», що навернув творчу енергію Сурикова не до років могутності і тріумфу баловня безродного, а до ніщівної поразки його останніх днів. Але художник дав собі відпочинок і створив спочатку «Меншикова в засланні в Березові».

Праця над «Морозовою» — розтяглась на роки. Картина писалася шматками, після віднайдення і потрібних натурників, і потрібного речового реманенту. Так, різьблений дерев'яний посох художник побачив у незнайомої богомолки (в картині — той в руках паломника). Юродивого писав з ринкового алкоголіка, якого просив сідати у сніг. Якось в запалі Суриков сказав, аби він писав сцену пекла, то й натурників посадив би у полум'я — і сам би у те полум'я сідав. Митець волав правди, а не віртуозної фантастики в історичних картинах.

• 
  «Бояриня Морозова», Третьяковська галерея
• 
• 
• 
• 

У 1910 разом із зятем художником П. П. Кончаловським (чоловіком дочки Ольги) мандрував по Іспанії. У Красноярську в тому ж 1910 за його ініціативою була відкрита художня школа. Суриков з Петербурга передав для красноярської школи необхідне устаткування.

Влітку 1914 знову навідався до Красноярську, де написав низку пейзажів: «Красноярськ в районі Благовіщенської церкви», «Плашкоут на річці Єнісей» та ін. Була розпочата картина на релігійну тематику — «Благовіщення», але художник покинув її незакінченою (нині — експонат Красноярського художнього музею ім. В. І. Сурикова).

В 1915 приїхав на лікування до Криму.

Помер в Москві 19 березня 1916 від хвороби серця. Поховали поряд із його дружиною на Ваганьковському кладовищі.

• «Портрет губернатора П. Н. Зам'ятіна»
• «Сенатська площа з монументом Петру І», 1870, Державний Російський музей, Санкт-Петербург
• «Апостол Павло, що пояснює догмати християнства іроду Агриппі, його сестрі Береніці та римському проконсулу Фесту», 1875, Третьяковська галерея
• «Автопортрет»
• «Ксенія Годунова тужить по померлому нареченому», 1881, Третьяковська галерея
• «Маскарад у Москві часів Петра І», акварель
• «Ранок стрілецької страти», 1878—1881, Третьяковська галерея
• «Захоплення снігового містечка»
• «Бояриня Морозова»
• «Портрет Крачковського», 1884, Донецький обласний художній музей
• «Дочка Ольга Сурикова дитиною», 1888, Третьяковська галерея
• «Леонід Чернишов», 1889, Красноярский краєзнавчий музей
• «Підкорення Сибіру Єрмаком»
• «Меншиков в засланні у Березові»
• «Портрет матері», 1894, Красноярский краєзнавчий музей
• «Перехід Суворова через Альпи», 1899
• «Степан Разін», 1906, Державний Російський музей,
• «Наталя Федорівна Матвєєва», 1909
• «Княгиня Поліна Іванівна Щербатова», 1910
• «Благовіщення» (не закінчена)

• 
  Вид памятника Петру I на Сенатской площади в Санкт-Петербурге»
• 
  «Апостол Павло, що пояснює догмати християнства Іроду Агриппі, його сестрі Береніці та римському проконсулу Фесту», 1875, Третьяковська галерея
• 
  «Ранок стрілецької страти», 1878—1881, Третьяковська галерея
• 
  «Бояриня Морозова», Третьяковська галерея
• 
  «Взятие снежного городка»
• 
  «Покорение Сибири Ермаком Тимофеевичем»
• 
  «Переход Суворова через Альпы»
• 
  «Степан Разин»
• 
  «Княгиня Ольга встречает тело князя Игоря, убитого древлянами»

• Дружина — Єлизавета Августівна (за іншими джерелами Артурівна) Шаре
• Дочки — Ольга (1878—1958), дружина П. П. Кончаловського, і Олена (1880—1963)
• Внучка — Наталя Кончаловська, дружина С. В. Михалкова
• Правнуки — М. С. Михалков і А. С. Кончаловський

• Суриков В. И. «Альбом». Вступ. ст. Н. Г. Машковцева. М.: 1960
• Суриков В. И. «Альбом». Вступ. ст. Д. Сарабьянова. М.: 1963
• Безрукова Д. Я. «Третьяков и история создания его галереи», М, «Просвещение», 1970
• « Пятьдесят биографий мастеров русского искусства», Л, «Аврора», 1971
• Суриков В. И. «Письма. Воспоминания о художнике». Л.: 1977
• Г. Васильева-Шляпина «Сибирские красавицы В. Сурикова. Портрет в творчестве художника»// «Иван Федоров». Санкт-Петербург. 2002
• В. Ануфриева «Отрада суриковская».//«Сибирские промыслы». Красноярск. 2007
• Аференко В. А. «Суриков в Сухобузимском»//г. Железногорск, 1999
• Кеменов В. С. «Историческая живопись Сурикова. 1870—1880-е гг.» М.: 1963
• Машковцев Н. Г. «В. И. Суриков» М.: 1994
• Евдокимов И. В. «Суриков В. И.», 1933. — 164 с. (Жизнь замечательных людей)
• Шанин В. Я. «Суриков, или Трилогия страданий», 2010.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суриков Василь Іванович

• Музей-садиба В. І. Сурикова, Красноярськ
• Третьяковська галерея
• Російський музей
• Василь Суриков. Картини та біографія

1. The Fine Art Archive — 2003.
   d:Track:Q10855166
2. Суриков Василий Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
3. Find a Grave — 1995.
   d:Track:Q63056
4. RKDartists
   d:Track:Q17299517
5. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227