Су-35

• Екіпаж: 1 людина
• Довжина: 22,18 м
• Розмах крила: 14,70 м
• Висота: 6,43 м
• Площа крила: 62,04 м ²
• Кут стрілоподібності по передній кромці:42 °
• Маса:
  • Порожнього: 18400 кг
  • Нормальна злітна маса: 25700 кг
  • Максимальна злітна маса: 34000 кг
• Двигун:
  • Тип двигуна:турбореактивний двоконтурний з форсажною камерою і керованим вектором тяги
  • Модель: АЛ-31Ф/АЛ-31ФМ/АЛ-31ФП/АЛ-31ФУ/АЛ-35МЛ
  • тяга:
    • Максимальна: 2 × 7670 кгс
    • На форсажу: 2 х 12500/12800/12500 кгс
  • Маса двигуна: 1520 кг
  • Керування вектором тяги:
    • Кути відхилення вектора тяги: ± 16 ° в будь-якому напрямку, ± 20 ° у площині
    • Швидкість відхилення вектора тяги: 60 °/с

• Максимальна швидкість:
  • На висоті: 2500 км/год (2,35 М)
  • Біля землі: 1400 км/год (1,17 М)
• Крейсерська швидкість: 800—950 км/год (0,75-0,9 М)
• Дальність польоту:
  • Без дозаправки: 3400 км
  • З одного дозаправкою: 6300 км
  • Бойовий радіус: 1600 км
• Практична стеля: 18000 м
• Швидкопідйомність : 19500 м/хв
• Максимальна експлуатаційна перевантаження: +9 g
• Навантаження на крило:
  • При нормальній злітній масі: 414 кг/м ²
  • При максимальній злітній масі: 548 кг/м ²
• тягооснащеність:
  • При нормальній злітній масі: 0,97
  • При максимальній злітній масі: 0,74

• Гарматне: 1 × 30-мм авіаційна гармата ГШ-30-1, 150 патронів
• Бойове навантаження: 8000 кг
• Точки підвіски: 12
  • Підвісні озброєння: можлива підвіска 8 УРВВ — Р-27РЕ, Р-27ТЕ, Р-77), а також малої дальності і ближнього бою (Р-73, Р-73М, Р-60М) і 6 УРВП С-25ЛД, Х-29, Х-59М, Х-31А і П, а також бомб — КАБ-500Кр, ФАБ-500, −250, ОФАБ-100 і НАР С-8, С-13, С-25.

Т-10М-1 в експозиції Центрального музею ВВС

• Т-10М-1 (б/н 701) — перший дослідний екземпляр Су-35 (1988)[4]. Створений на базі серійного Су-27. Перший політ 28 червня 1988 року. У другій половині 1990-х, після завершення випробувань, переданий до експозиції Центрального музею ВВС в Моніно.
• Т-10М-2 (б/н 702) — другий дослідний екземпляр (1989 рік). Створений на базі серійного Су-27.
• Т-10М-3 (б/н 703) — головний передсерійний зразок. Перший політ 1 квітня 1992 року. Літак взяв участь в міжнародному авіасалоні в Фарнборо в 1992 році, в I Міжнародному авіаційно-космічному салоні МАКС-1993 в Жуковському. У липні 2003 року передано до складу АГВП «Російські витязі» і отримав новий б/н 1[3].
• Т-10М-4 (б/н 704) — зразок для статичних випробувань.
• Т-10М-5 (б/н 705) — дослідний екземпляр. Створений на базі серійного Су-27.
• Т-10М-6 (б/н 706) — дослідний екземпляр. Створений на базі серійного Су-27. У 1992 році на аеродромі Мачуліщі (Білорусь) був представлений міністрам оборони країн СНД.
• Т-10М-7 (б/н 707) — дослідний екземпляр. Створений на базі серійного Су-27.
• Т-10М-8 (б/н 708) — передсерійний екземпляр.
• Т-10М-9 (б/н 709) — передсерійний екземпляр. Створений за зразком Т-10М-8.
• Т-10М-10 (б/н 710) — передсерійний екземпляр. Створений за зразком Т-10М-8.
• Т-10М-11 (б/н 711) — передсерійний екземпляр. Створений за зразком Т-10М-8. Зроблено в 1993 році. Спочатку був підготовлений для участі в тендері ВПС ОАЕ. Після тендера[5] літак став літаючої лабораторії з відпрацювання двигунів з системою управління вектором тяги і отримав нову назву — Су-37. Літак брав участь в міжнародному авіасалоні в Фарнборо в 1996 році, в міжнародному авіасалоні в Ле Бурже в 1997 році, в III Міжнародному авіаційно-космічному салоні МАКС-1997, а також в авіашоу в Кубинці, Тушино і т. д. У 2001 на літак були встановлені звичайні двигуни АЛ-31Ф, модернізована система управління і нова кабіна індикація[3]. 19 грудня 2002 літак під управлінням льотчика-випробувача Юрія Ващука зазнав аварію за 80 км від аеродрому Раменське[6][7].
• Т-10М-12 (б/н 712) — передсерійний екземпляр. Створений за зразком Т-10М-8. У липні 2003 року передано до складу АГВП «Російські витязі» і отримав новий б/н 2[3].
• 12-02 (б/н 86) — серійний літак. Побудований в 1995 році, в 1996 переданий в Ахтубінськ. У липні 2003 року передано до складу АГВП «Російські витязі» і отримав новий б/н 3[3].
• 12-03 (б/н 87) — серійний літак. Побудований в 1995 році, в 1996 переданий в Ахтубінськ. У липні 2003 року передано до складу АГВП «Російські витязі» і отримав новий б/н 4[3].
• 12-04 (б/н 88) — серійний літак. Побудований в 1995 році, в 1996 переданий в Ахтубінськ. У липні 2003 року передано до складу АГВП «Російські витязі» і отримав новий б/н 5[3].

Прототип винищувача Су-35УБ (б/н 801)

• Т-10УБМ (б/н 801) — двомісний варіант Су-35. Створений на базі серійного Су-30МКК[3]

За ідеєю конструкторів, літак увібрав в себе найкраще, що було досягнуто на Су-30МК і Су-37. І це сталося — за проектом Су-35УБ відрізнявся від Су-30МКК двигунами, наявністю ПГО і досконалішої бортової РЛС, а від Су-30МКІ — двигунами і кілями збільшеної висоти, товщини і площі (як на Су-35 і Су-30МКК), що дозволяло збільшити дальність польоту в порівнянні з Су-30МКІ. Встановлення досконалішого обладнання, зокрема, бортову РЛС Н011М, дозволить застосовувати на Су-35УБ всю номенклатуру серійних і перспективних ракет і бомб класів «повітря-повітря» і «повітря-поверхня».

Літак має 12 точок підвіски озброєння, оснащений системою дозаправлення паливом у повітрі і найсучаснішою авіонікою.

Цікаво, що вперше на КНААПО проектування Су-35УБ і випуск робочих креслень велися зі значним використанням комп'ютерних технологій. Перший політ дослідного літака відбувся в 2000 році. Очікується, що після проведення першого циклу заводських льотних випробувань нову дослідну машину продемонструють на одному з міжнародних авіасалонів у 2001 році.

1 листопада 2000 південнокорейські льотчики завершили в підмосковному Жуковському льотні випробування багатоцільового винищувача Су-35. Всебічну оцінку Су-35 проводила група з 5 південнокорейських льотчиків, які зробили протягом місяця 18 польотів на двомісному навчально-бойовому винищувачі Су-35УБ. Разом з ними в повітря піднімалися льотчики-випробувачі «ДКБ Сухого» Ігор Вотінцев, В'ячеслав Авер'янов та Ігор Соловйов. У ході випробувань порівнювалися заявлені АНПК «Сухой» ЛТХ літака з його реальними пілотажними можливостями.

Цей літак був показаний в російському фільмі «Дзеркальні війни. Віддзеркалення перше» — у зйомках використовувався літак Су-35УБ, № 801.

Су-35С — оновлена версія Су-35

Т-10БМ — оновлений Су-35. На відміну від більш ранніх Су-35, у Су-35БМ відсутня переднє горизонтальне оперення і посилений планер, а також повністю замінена авіоніка літака. На прототипи і серійні літаки встановлюються нові двигуни «Виріб 117с» покоління 4 + +, що дозволяють літаку розвивати надзвукову швидкість без використання форсажу. Двигуни оснащені керованим вектором тяги, що, за словами Михайла Погосяна, незважаючи на відсутність переднього горизонтального оперення, має наблизити маневрені можливості машини до рівня Су-37. Перший політ 19 лютого 2008 року, серійне виробництво почалося в 2010 році, до 2015 замовлено 48 літаків.[8]

3 серійних машини передано в 1996 році, 2 передсерійні передані в 2003 році зі складу ДКБ Сухого. Всі літаки Су-35 Військово-повітряних сил Росії в наш час^[коли?] знаходяться у складі авіаційної групи вищого пілотажу «Російські витязі».
У травні 2009 року голова уряду Росії Володимир Путін заявив, що до 2015 року для ВПС Росії буде вироблено 48 оновлених винищувачів Су-35С.[15] Контракт на поставку у війська 48 літаків Су-35С Міноборони РФ підписало на МАКС-2009.[16]

Контракт на поставку 48 винищувачів був виконаний в кінці 2015 року, тоді ж був підписаний другий контракт ще на 50 літаків, який був виконаний наприкінці 2020 року[9].

31 липня 2021 року відбувся курйозний інцидент з Су-35С зі складу 23-го винищувального авіаційного полку ВКС Росії на аеродромі Комсомольська-на-Амурі. Винищувач розбився на Сахаліні в якості безпілотного літального апарату, який набрав майже 13 км висоти і літав до вироблення палива 1 годину 13 хвилин, після чого впав[17].

• RuTube.ru: ВАТ «КНААПО» — Су-35