Сьюзен Стрейндж

Сьюзен Стрейндж (англ. Susan Strange; 9 червня 1923(19230609), Дорсет — 25 жовтня 1998) — британська вчена з міжнародних відносин, яка «майже одноосібно була відповідальною за створення міжнародної політичної економії».[3] Серед відомих публікацій: «Казино капіталізм» (1986), «Держави та ринки» (1988), «Відступ держави» (1996) і «Шалені гроші» (1998).

Сьюзен Стрейндж
Професорка Сьюзен Стрейндж
Народження 9 червня 1923(1923-06-09)[1]
Дорсет, Англія, Велика Британія
Смерть 25 жовтня 1998(1998-10-25)[1] (75 років)
Ейлзбері, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
Громадянство (підданство)  Велика Британія
Знання мов
  • англійська[2]
    • Діяльність
  • економістка, викладачка університету, політолог, журналістка
    • Викладала Університет Ворика, Лондонська школа економіки та політичних наук, Університетський коледж Лондона, The Economist і Обзервер
    Alma mater Лондонська школа економіки та політичних наук
     Сьюзен Стрейндж у Вікісховищі

    Раннє життя

    Сьюзен Стрейндж народилася 9 червня 1923 року. Вона закінчила Лондонську школу економіки (LSE), де отримала ступінь бакалавра економіки під час Другої світової війни.[4]

    Кар'єра

    Сьюзен Стрейндж отримала першу економічну освіту в Лондонській школі економіки (LSE) у 1943 році. Вона виховувала сім'ю із шести дітей і працювала фінансовою журналісткою для «The Economist», потім «The Observer» до 1965 року, коли вона почала присвячувати весь свій час на дослідження. Вона залишалася штатною науковою співробітницею у «Chatham House» (колишньому Королівському інституті міжнародних відносин).[3][5] З 1978 по 1988 роки Стрейндж обіймала посаду професорки міжнародних відносин Монтегю Бертона в LSE і була першою жінкою в LSE, яка займала цю посаду та професорство. Вона працювала професоркою із міжнародної політичної економії в Інституті Європейського університету в Флоренції, Італія з 1989 по 1993 роки. Останньою академічною посадою Стрейндж, яку вона обіймала з 1993 року до своєї смерті в 1998 році, була посада завідувачки кафедри міжнародних відносин та професорки з міжнародної політичної економії в Університеті Ворика, де вона заснувала аспірантську програму з міжнародної політичної економії.[6] Стрейндж також викладала в Японії, де в період з 1993 по 1996 роки вона була кілька разів запрошеною лекторкою в університеті Аояма Гакуїн в Токіо.

    Стрейндж була визначною особою у професійних асоціаціях як у Великій Британії, так і у США. Вона була основною засновницею і першою скарбницею Британської асоціації міжнародних досліджень та була третьою жінкою-президентом Асоціації міжнародних досліджень у 1995 році.[7]

    Позиції з міжнародних відносин

    Стрейндж відіграла ключову роль у розвитку міжнародної політичної економії як галузі дослідження у Британії. Вона заявила, що загалом «економісти просто не розуміють, як працює глобальна економіка» через погане розуміння влади й надмірну залежність від абстрактних економічних моделей. Однак вона зазначила, що політологи також чудово розуміють міжнародну економіку завдяки їхньому дослідженню таких тем як інститутів і влада. Таким чином, вона стала однією з найбільш ранніх агітаторів, яка виступала за необхідність вивчення як політики, так і економіки для науковців з міжнародних відносин.[3]

    Влада і міжнародні фінансові ринки

    У книзі «Держави та ринки» (1988) дослідниця виділяє чотири ключові джерела влади — безпека, виробництво, фінанси та знання; влада — це здатність «забезпечувати захист, робити речі, отримувати доступ до кредитів, а також розробляти і контролювати авторитетні способи тлумачення світу». Стрейндж вважає, що найбільше забувають про таке джерело влади як фінансовий доступ, який, таким чином, стає найважливішим для розуміння; іншими словами, вона стверджує, що не можна зрозуміти, як працює світ без глибокого розуміння міжнародних фінансових ринків. Для ілюстрації, книга «Казино капіталізм», опублікована у 1986 році, обговорює небезпеки міжнародної фінансової системи, які, як вважає дослідниця, були підтверджені фінансовою кризою в Азії 1997 року. У цій книзі вона визначила термін «казино капіталізм» як форму капіталізму, яка є надзвичайно мінливою і непередбачуваною, і є наслідком «спекулятивно-орієнтованих підйомів» фінансового капіталу. Існує фінансове «зараження», що провокує величезну нестабільність на міжнародних фінансових ринках.[8]

    У книзі «Держави та ринки» (1988) науковиця зосередила свою увагу на тому, що вона назвала «зв'язком ринку і влади». Вона стверджує, що світовий ринок у порівнянні з національною державою, набув значної влади з 1970-х років і що між ними виник «небезпечний розрив». Вона вважала національні держави негнучкими, обмеженими територіальними межами у світі крихкої міжурядової співпраці; «Вестфалія» (телескопія англійських слів west (захід) і failure (помилка) — це те, що вона назвала Вестфалією. Ринки зможуть відмовитися від регуляторних норм і вільно панувати, створюючи більше невизначеності та ризиків у вже і так хаотичному середовищі.

    Позиція щодо міжнародної валютної системи

    У книзі «Казино капіталізм» Сьюзен Стрейндж проблематизує несистему, якою стала міжнародна валютна система. Вона порівнює її з казино, де валюта встановлює ставки, за якими міжнародні фінанси стали сильнішими за держави і зазнали процесу дерегуляції. Смітсонівська угода стала слабкою, що призвело до подальшого нехтування з боку США, ринок євродоларів й ОПЕК сильно підірвали Бреттон-Вудську систему. Не існує держави чи акторів, які б регулювали міжнародну валютну систему і міжнародні фінансові ринки.[9]

    Особисте життя

    У 1942 році Сьюзен Стрейндж вийшла заміж за Дениса Меррітта (пом. 1993 р.); вони мали одного сина та одну дочку, а їх шлюб було розірвано у 1955 році. У 1955 році вона вийшла заміж за Кліффорда Селлі, з яким у неї було троє синів і одна дочка.[4]

    Бібліографія

    Примітки
    1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124220770 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. Brown, Chris (July 1999). Susan Strange: A Critical Appreciation. Review of International Studies 25 (3): 531–535. JSTOR 20097617. doi:10.1017/s0260210599005318.
    4. Gautam Sen. Obituary: Professor Susan Strange | Culture. The Independent. Процитовано 16 липня 2016.
    5. Halliday, Fred (24 вересня 2008). The revenge of ideas: Karl Polanyi and Susan Strange. openDemocracy. Процитовано 12 червня 2012.
    6. William Coleman; Alina Sajed (26 червня 2013). Fifty Key Thinkers on Globalization. с. 232. ISBN 9781136163944. Процитовано 16 липня 2016.
    7. Presidents of ISA. Isanet.org. Процитовано 16 липня 2016.
    8. Macmillan., Palgrave (2015). Global politics. Palgrave Macmillan. ISBN 9781137349262. OCLC 979008143.
    9. Strange, Susan, Casino Capitalism, Manchester University Press, 1986, pp.1-48

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.