Краснодольне

Краснодольне — село на півдні району, у степовому Криму, у верхів'ї річки Побєдна, біля кордону з Красногвардійський район, висота над рівнем моря — 34 м[1]. Село лежить на автотрасі М18 Москва — Сімферополь. Сусідні села: Рощине за 2,5 км на північ, Сєрноводське за 1 км на схід та Знам'янка Красногвардійського району за 3 км на південь. Відстань до райцентру — близько 13 кілометрів на північ, найближча залізнична станція — Відрадна — близько 5 км.

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Борлай Ойрат входив до Насивського кадилику Карасубазарського каймакамства[2].

Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 [3], (8) 19 лютого 1784, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіту [4]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії[5]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [6], Борлак був включений до складу Кокчора-Киятської волості Перекопського повіту.

За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті… від 21 жовтня 1805 року, у селі Бурлак-Вейрат числилося 12 дворів і 72 жителя, кримських татар[7]. На військово-топографічної карті 1817 року позначене село Бурлак з 9 дворами[8]. Після реформи волосного поділу 1829 року Бурлак, згідно «Выдомосты про казенны волосты Таврійської губернії 1829 року» залишився у складі Кокчоракіятської волості [9]. На карті 1842 Борлак позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[10].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Байгончецької волості. На триверстовій мапі 1865 року село ще позначене[11], то на карті, з коректурою 1876 року його вже немає[12]. Мабуть, село спорожніло, внаслідок еміграції кримських татар[13], особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[14].

Згідно енциклопедичного словника Німці Росії, селище кримських німців лютеран Нейфельд було засновано на місці Борлака в 1882 році на 3686 десятинах землі[15]. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887 року, у селі Нейфельд числилося 28 дворів і 169 жителів.

Після земської реформи 1890 року[16], село приписали до Тотанайської волості того ж повіту. Згідно «… Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1892 рік», у селі Берлак був 121 житель в 17 домогосподарствах[17]. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» в Борлаці числилося 67 жителів у 10 дворах[18], а, за словником Німці Росії в 1905 — 78 осіб[15]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії за 1915 рік[19], у Тотанайській волості Перекопського повіту село значиться як Бордак [20] з населенням 139 осіб[15].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район[21]. У 1922 році повіти перетворили в округу[22]. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округи були ліквідовані, основний адміністративною одиницею став Джанкойскаій район[23] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, Борлак, з населенням 236 осіб, з яких було 139 німців[15], входив до складу Німецько-Джанкойскої сільради Джанкойського району [24], в 1931 році — 210 жителів[15]. Після утворення в 1935 році Тельманського району[23] село включили до його складу, видимо, тоді ж Борлак став центром сільради[25]. Незабаром після початку німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан[26].

У 1944 році, після звільнення Криму від фашистів, згідно постанови ДКО № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[27]. 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[28] і у вересні 1944 року в район приїхали перші новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської та Київської областей, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України[29]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Барлак був перейменований в Краснодольне і Барлацька сільрада — в Краснодольську[30]. Час скасування сільради поки не встановлено, можливо це — наслідок указу Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 року[31][32]. 1 січня 1965, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області» Ближньогородська сільрада була передана до складу Джанкойського району [33], в 1968 році утворена Рощинська сільрада та село перепідпорядкували їй[34].