Сілівра Ігор Володимирович

Ігор Сілівра
Ігор Володимирович Сілівра
Ім'я при народженні	Ігор Володимирович Сілівра
Народився	19 травня 1979 (42 роки); Чернівці, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Мова творів	українська, російська
Роки активності	1999–
Напрямок	проза
Жанр	фантастичний роман, оповідання
Magnum opus	«Цепелін до Києва»
Премії	Єврокон (2014)
	Сайт: silivra.com

~~|Ukrcenter=~~

Ігор Володимирович Сілівра (19 травня 1979, Чернівці) — український письменник-фантаст.

Біографія

Ігор Сілівра народився в Чернівцях. Він закінчив Чернівецький національний університет, за освітою є інженером. Після закінчення університету Сілівра протягом 6 років працював інженером-налагоджувачем систем автоматизації, після чого перейшов на посаду системного адміністратора у чернівецькій філії Укртелекому.

Літературна творчість

Літературну творчість Ігор Сілівра розпочав ще навчаючись у школі, його перші оповідання включались у малотиражні збірки шкільної творчості. Першим із відомих опублікованих творів є оповідання «Людина-лампочка», датоване 1999 роком. З 2010 року він публікує свої твори в українському журналі фантастики «УФО» та збірці «Фантастика UA». У 2011 році рукопис його дебютного роману «Цепелін до Києва» став переможцем Днів фантастики у Києві, а сам автор удостоєний грамоти з автографом Анджея Сапковського. У 2013 році цей роман отримав другу премію на конкурсі «Перша Всеукраїнська літературна премія імені Олександри Кравченко (Девіль)», та спеціальну премію за відновлення жанру фантастики. Ігор Сілівра є постійним учасником та неодноразовим переможцем всеукраїнського конкурсу фантастики «Зоряна Фортеця». У 2014 році письменник удостоєний відзнаки Єврокону як найкращий дебютант.

У творчості Ігора Сіліври найпомітніше місце посідає тема стимпанку. В цьому жанрі написаний його дебютний роман «Цепелін до Києва», а також його продовження — роман «Край», який вийшов друком у 2016 році. У цих романах дія відбувається в альтернативній реальності, в якій відсутні технології, побудовані на використанні електричного струму, а більшість технічних пристроїв та транспортних засобів використовують паровий рушій. У третьому романі письменника «Архіпелаг», який вийшов друком у 2017 році, дія відбувається також у альтернативній реальності, проте в цьому романі більшість технічних пристроїв використовують як рушійну силу саме електричний струм, проте в цьому світі немає запасів нафти, та в ньому фактично не існує офіційно прийнятих законів, а наука розвивається не шляхом експерименту, а шляхом вивчення архівів, доставленими з паралельного світу, де й живе більшість людей.

Бібліографія

Романи

2013 — Цепелін до Києва
2016 — Край
2017 — Архіпелаг
2019 — Межа людини

Оповідання

1999 — Людина-лампочка
2006 — Чарівна паличка
2010 — Аномалія
2010 — Контакт
2010 — Спадок
2010 — Фокусник
2011 — Діти Гайі
2011 — Нотатник Марти Мартен
2011 — Попереду — Вічність
2011 — Приватні розрахунки
2011 — Репортаж
2011 — Таємниця двійника
2011 — Гра в бога
2011 — Емігрант
2012 — Без Честі (у співавторстві з Оленою Пандурською)
2012 — Борги
2012 — Китайська кімната
2012 — Павутина
2012 — Прецеденти, прецеденти…
2012 — Страховий випадок
2013 — Велкам ту Марс
2013 — Вишнє Море
2013 — Дует
2013 — К7/12
2013 — Крила Емілі (у співавторстві з Оленою Пандурською)
2013 — Марс: коли розквітають яблуні (у співавторстві з Ольгою Сухобокою)
2013 — Ще один другий шанс (у співавторстві з Сніжаною Тимченко)
2014 — Ординарне життя (у співавторстві з Сніжаною Тимченко)
2014 — Сім'я V1.1
2014 — Точка неповернення
2014 — Дилема в'язня
2015 — Зернятка на шахівниці
2015 — Шубін
2016 — Попереду — вічність
2016 — Селфі
2016 — Хто ти, людино?
2016 — Монетка на викуп (у співавторстві з Сергієм Пильтяєм)
2016 — Окремі випадки трагедії общин
2018 — Залізний поступ

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.