Тарантул південноруський

Тарантул південноруський або південно-російський[1] (Lycosa singoriensis) — великий європейський та азійський павук роду тарантул, поширений у степах Європи, Середньої Азії, Південного Сибіру, Далекого Сходу.[2]

?
Тарантул південноруський

Самиця південноруського тарантула
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Павуки-вовки (Lycosidae)
Рід: Тарантул (Lycosa)
Вид: Lycosa singoriensis
Lycosa singoriensis
(Laxmann, 1770)
Синоніми
Trochosa singoriensis

Lycosa singoriensis (Laxmann, 1770)
Arctosa singoriensis
Aranea singoriensis Laxmann, 1770
Aranea singoriensis
Allohogna singoriensis

Посилання
Вікісховище: Category:Lycosa singoriensis
Віківиди: Lycosa singoriensis
EOL: 1197470
ITIS: 860140
NCBI: 434756

Назва виду

Українською носить наукову назву тарантул південноруський. В народі ж називається павук волоський[3] або мизги́р.[4]

В інших мовах часто має назву тих територій, де його знаходять: російський (рос. русский), румунський (рум. românească), татарський (чеськ. tatarský), український (пол. ukraińska)[5], джунгарський тощо.

Опис

Найбільший павук в Україні, один з найбільших у Європі. Розмір тіла до 4 см, з ногами до 7 см. Вага тіла від 2,6 до 7 грамів.[2] Верхня поверхня тіла забарвлена строкато, боки світлі, черевна поверхня чорна. Тіло вкрите сірими і білими волосками різної довжини, через це виглядає волохатим. Головогруди мають малюнок з темних смуг, які радіально відходять від центру. Основний членик хеліцер яскраво-жовтого чи помаранчевого кольору, кінчик та кігтик чорні. Педипальпи також жовті, окрім чорного кінчика. Ноги знизу з чорними кільцями.

Статевий диморфізм

Самиці мають більше черевце та коротші ноги, більш кремезні за самців. Волоски самців світліші. Розміри самців 14-27 мм, самиць — від 18 до 31 мм[6] або до 35 мм[7]

Раси

Виділяють три раси тарантулів південноруських: велику, дрібну і проміжну. Велика зустрічається лише на півдні Середньої Азії, проміжна — найбільш північна. Дрібна раса поширена на півдні степів. Усі раси вільно схрещуються між собою.[8]

Спосіб життя

В орнітологічному заказнику Булахівський лиман

Живлення

Самиця тарантула південноруського живе в норах до 60 см глибиною. Ловильної сітки не будує, але реагує на рух здобичі, яка підходить до краю нірки та смикає за сигнальні павутинні нитки: вистрибує з нірки та кусає. Вночі відходить на невелику відстань від укриття. Полює найчастіше на жуків та прямокрилих.

Розмноження

Після вилуплення (зазвичай у травні) маленькі павученята залазять на спинну частину черевця самиці. Тут вони лишаються певний час, тримаючись за волоски (цей момент видно на фото). Самиця подорожує, час від часу скидаючи частину нащадків і, таким чином, розселлючи їх. При вона може перепливати невеликі водні перепони

Самиця навесні відкладає 200—700 яєць у кокон, який зігріває на сонці, виповзаючи на край нірки. Після вилуплення маленьких павученят (зазвичай у травні) вона збирає їх собі на спинну частину черевця та подорожує, час від часу скидаючи частину нащадків і, таким чином, розповсюджуючи їх. При цьому самиця може перепливати невеликі водні перепони[9].

Парування тарантулів відбувається в кінці літа. Самець підходить до нірки самиці та постукує передніми ногами по павутині. Самиця виходить, і тоді він починає погладжувати її кінцівки легкою вібрацією ніг. Іноді самиця все одно атакує самця. Коли самцю вдається заспокоїти її, він заходить до нірки, де й відбувається парування.

Тарантули ростуть під час линянь, линяють 11 разів.

Природні вороги

На тарантулів полюють оси-помпіліди, які паралізують павуків та відкладають на них яйця, з яких розвивається личинка, що повільно поїдає павука. Зокрема, це аноплій самарський та криптохіл кільчастий, занесені до Червоної книги України.

Яйця знищують різні види їздців. На молодих тарантулів полюють капустянки.

У Казахстані тарантулів поїдає гризун селевінія, який, втім, є рідкісним.[10]

Поширення

Поширений у степах і лісостепу від Австрії та Угорщини до Каспійського моря, Середньої Азії, Південного Сибіру, Далекого Сходу Росії та північно-західному Китаї. Також мешкає у Туреччині, на Близькому Сході, в Єгипті. В Україні поширений практично по всій території, окрім основної частини Карпат (проте у Вулканічному масиві трапляється). Зустрічається зрідка північніше, особливо по берегах річок з піщаними ґрунтами.

Охорона

Тарантул південноруський входить до переліку тварин, що підлягають охороні на території Київської області.[11] Внесений також до червоних книг багатьох областей Росії, зокрема Московської, Калузької, Рязанської, Тульської, Свердловської, Нижегородської, Пермського краю.[12][13][14]

Примітки

  1. Додаток 1 до рішення обласної ради шостого скликання від 18.11.2011 Перелік видів рослин, тварин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області. Тварини
  2. Liu, ZH; Qian, W; Li, J; Zhang, Y; Liang, S (2009). Biochemical and pharmacological study of venom of the wolf spider Lycosa singoriensis. Journal of Venomous Animals and Toxins including Tropical Diseases 15 (1): 79–92. ISSN 1678-9199. doi:10.1590/S1678-91992009000100008.
  3. Павук // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Мизгирь // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Staręga, Wojciech. Wiedza i Życie/ Galimatias z tarantulami (польська).
  6. Editors: Wolfgang Nentwig, Theo Blick, Daniel Gloor, Ambros Hänggi & Christian Kropf. Araneae. Spiders of Europe. Архів оригіналу за 02-09-2014. Процитовано 28-07-2015.
  7. Ажеганова, Н.С. (1968). Краткий определитель пауков лесной и лесостепной зоны СССР. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом Академии наук СССР 98. Л.: Наука. с. 150.
  8. Акимушкин, И.И. (1972). Тарантул — большой мизгирь. Первопоселенцы суши. Москва: Мысль. с. 206. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 липня 2015.
  9. Воловник С. В. Наши знакомые незнакомцы. 2-е изд., доп. Днепропетровск: Проминь, 1990. — 200 с.
  10. Бердышев, Дмитрий Геннадьевич (2014). Самые необычные животные. О чем умолчали учебники. ЭНАС-КНИГА. с. 176. ISBN 978-5-91921-195-2.
  11. Перелік видів тварин, що підлягають особливій охороні. web.archive.org. 24 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2020.
  12. Тарантул русский. Красная книга Тульской области(рос.)
  13. Южнорусский тарантул. Пермский край. Энциклопедия(рос.)
  14. Красная книга Нижегородской области. web.archive.org. 20 травня 2017. Процитовано 21 жовтня 2020.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.