Тараторкін Георгій Георгійович
Георгій Георгійович Тараторкін (рос. Георгий Георгиевич Тараторкин; нар. 11 січня 1945, Ленінград, СРСР — пом. 4 лютого 2017[1], Москва) — радянський і російський актор театру і кіно, народний артист РРФСР (1984).
| Георгій Тараторкін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Георгий Тараторкин | ||||
.jpg.webp) | ||||
| Ім'я при народженні | Георгій Георгійович Тараторкін | |||
| Народився |
11 січня 1945 Ленінград, СРСР | |||
| Помер |
4 лютого 2017 (72 роки) Москва | |||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
| Національність | росіянин | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Росія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Заклад | Всеросійський державний інститут кінематографії і Театр імені Моссовєта | |||
| Роки діяльності | 1966—2017 | |||
| Дружина | Маркова Катерина Георгіївна | |||
| Діти | Тараторкіна Ганна Георгіївна | |||
| IMDb | ID 0850304 | |||
| Нагороди та премії | ||||
      | ||||
|
| ||||
 Георгій Тараторкін у Вікісховищі | ||||
Життєпис
Закінчив студію при Театрі юного глядача імені Брянцева.
Вибіркова фільмографія
- 1968 — «Гроза над Білою» — Валеріан Куйбишев
- 1969 — «Злочин і кара» — Родіон Раскольніков
- 1972 — «Мічений атом» — Євгеній Казанський, художник-реставратор
- 1974 — «Суто англійське вбивство» — Роберт Уорбек
- 1975 — «Переможець» — Мокашов Георгій (Юрій) Євгенович
- 1976 — «Моя справа» — Семеняка
- 1979 — «Маленькі трагедії» — Олександр Чарський
- 1982 — «Багач, бідняк» — Рудольф Джордах
- 1982 — «Найдовша соломинка» — Юріс Вілкс
- 1986 — Останній репортаж — Петер Лобенштейн
- 1987 — Живий труп
- 2000 — «24 години» — генерал
- 2005-2006 — «Не народися вродливою» — Павло Жданов
- 2009 — «Крапля світла» — Павло Олексійович Селезньов
Джерела
- http://kinoafisha.ua/persons/taratorkin-georgiy-georgievich (біографія на кіноафіші)
- http://www.mossoveta.ru/truppa/actors/taratorkin/(на сайті, театр имени Моссовета)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.