Таужне

Село розташоване у глибокій і широкій балці за 24 кілометри на схід від районного центру і за 4 кілометри від залізничної станції Таужня. Протяжність села з півночі на південь сягає 12 кілометрів.

Селом протікає річка Безіменна (інша назва — Таужнянка) яка, зливаючись у центрі села з річкою Хвать, утворює великий став площею понад 10 га.

Село засноване у 1751 році.[1] У 1756 році розпочалося будівництво першого православного храму, яке тривало доволі довгий час.

До 1793 року Таужне належало до Брацлавського воєводства Речі Посполитої, протягом 1793—1796 років — до Брацлавського намісництва Російської імперії, згодом — село Троянівської волості Балтського повіту Подільської губернії.

У 1799 році згідно опису Подільської губернії село Таужна мало положення до яру по скосогорам обох сторін річки Таужнянки, з правої сторони впадає безіменна річка, а вверх — до її початку — впадають дві малі річки, розділені ярами; з інших же сторін височіють гори, на яких степ.

В ній знаходилась дерев'яна не дуже велика, на лівій стороні річки Тавіжної, з трьома банями в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці Церква, в якій старий іконостас. При ній священник користується церковною землею на 60 днів та сінокосу на 60 косарів.

Дерев'яна велика, не дуже стара таверна на правій стороні річки Тавіжній, при якій льох чи погріб та шпіклір чи амбарчик.

До села належить на річці Синиця вище Кам'яного Броду є млин з трьома борошномельними поставами з просотолочнею на 4 ступи.

Спочатку село належало до маєтностей графа Потоцького, у 1860-х роках було викуплене Строгановими, а дещо згодом — Удільним Відомством. Станом на 1901 рік у селі проживали 2613 осіб чоловічої та 2632 особи жіночої статі.

У 1872 році в Таужній відкрите міністерське народне училище, а з 1895 року також існували дві школи грамоти: для дівчат і для хлопчиків.

В лютому 1918 року в селі проголошену радянську владу яка, втім, протрималась недовго. Відновлено радянську владу у березні 1919 року.

16 січня 1920 року через Таужне під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[2]. 3 березня полк вдруге прибув до Таужного і зупинився в ньому на ночівлю.

Після остаточного встановлення радянської влади навесні 1920 року, почалася примусова колективізація, що викликало значний спротив заможного селянства. Спочатку 17 одноосібних господарств утворили ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі), а навесні 1927 року був створений перший у селі колгосп імені 10-річчя Жовтня. До 1930 року кількість таужнянських колгоспів зросла до п'яти.

В роки Другої світової війни 475 жителів села були призвані до війська, 248 з них — загинули. Під час німецької окупації в селі діяла молодіжна підпільна група.

До 1958 року всі таужнянські колгоспи були об'єднані в єдиний колгосп імені 10-річчя Жовтня (з 1974 року — колгосп імені Ілліча).

У 1959 році протягом трьох місяців у Таужнянській СШ викладав українську мову та літературу Василь Стус.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2491 особа, з яких 1041 чоловік та 1450 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1999 осіб.[4]

В селі працюють загальноосвітня школа I—III ступенів, дошкільний навчальний заклад, медична амбулаторія, будинок культури, поштове відділення, 8 магазинів, 3 кафе.

• Ванденко Леонід Дмитрович (1950 р.н.) — український художник-живописець. Член Національної спілки художників України (з 2003).
• Гаджаман Арсентій Євтихович (17.03.1920-?)  —  гвардії молодший лейтенант. Гаджаман, у складних умовах прийняв командування 4-ю батареєю, проявив неабияку мужність, витримку та війскову майстерність, допоміг врятувати  від загибелі шосту та п'яту батареї 100-ї дивізії під час оборони Мінська в кінці червня 1941 року. Гаджаман Арсентій Євтихович був декілька раз був поранений, одне поранення було важким, але він не полишив поля бою. Руссіянов, Іван Микитович, командир 100-ї дивізії, в книзі «В боях рожденная» згадував, як після запеклого бою чув доповідь молодшого лейтенанта Арсентія Гаджамана : «Я в цей час був на спостережному пункті капітана Макєєва… Зізнаюсь, не зміг втриматись, обійняв та крепко розцілував героя. Мені показали потім його шинель: вона була пробита в 30 місцях кулями та осколками. Яким чудом він залищився живим — до цих пір не можу зрозуміти!»
• Гайда Ярослав Михайлович (1985—2014) — боєць 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина» ЗСУ.
• Гошуляк Іван Леонідович (1944 р.н.) — український історик.
• Дідур Іван Денисович  (1941 р.н.) —  скульптор и художник, Член Національної спілки художників України (з 1985).
• Дідур Іван Матвійович  —  учасник Параду Перемоги 1945 року в Москві на Червоній площі в складі зведеного полку 3-го Українського фронту.
• Камінський Епіфаній Данилович (1893—1966) — полковник Армії УНР і військовий міністр Карпатської України.
• Кобилівський Роман Євменович (1915-28.08.1944) -  молодший сержант. В бою за с. Хурдуджи (Румунія) знищив колону ворожої піхоти та 8 бронемашин, яка мала задачу вирватись з оточення. Кобилівський Р. Є. обв'язавшись трьома протитанковими та двома ручними гранатами кинувся під головну машину та підірвався разом з ворогами, знищивши 150 ворожих солдат та офіцерів. За героїчний подвиг представлений посмертно до звання Героя Радянського Союзу, фактично нагороджений орденом ВВВ 1-го ступеня.
• Литвицький Федір Миколайович (1855-04.02.1915) —  адвокат, юрист.
• Марченко Дмитро Степанович (31.10.1920-08.11.1943) — вчитель Таужнянської школи кінця 30-х початку 40-х років XX століття. Лейтенант Червоної Армії. Загинув 08 листопада 1943 року при обороні Ленінграду.
• Ніколайчук Олексій Несторович (1899—1984) — український педагог, заслужений вчитель УРСР.
• Олійник Олексій Фокич —  гвардії молодший сержант. За подвиг при форсуванні Дунаю в ніч з 12 на 13 квітня 1945 року в місті Відень (Австрія) упередив знищення стратегічно важливого мосту через Дунай, в результаті було забезпечено швидкий наступ Червоної Армії.  Представлений до звання Героя Радянського Союзу, фактично нагороджений орденом ВВВ 1-го ступеня.
• Сакалюк Володимир Миколайович — український художник-живописець. Член Національної спілки художників України (з 2008).
• Сендерко Макарій Іванович (19.01.1862-1921) —  протоієрей, настоятель Храму Успіння Божої Матері в с. Таужна. Депутат III Державної Думи Російської імперії 1907—1912 рр.
• Соколюк Василь Дорохтійович —  учасник Параду Перемоги 1945 року в Москві на Червоній площі.
• Станкевич Володимир Григорович —  гвардії сержант Червоної Армії. За сміливість та мужність проявлені в бою 30 листопада 1944 року в Угорщині особисто знищив німецький Фердінанд. Представлений до звання Героя Радянського Союзу, фактично нагороджений орденом орденом бойового Червоного Прапора.
• Янковський Михайло Петрович (1954 р.н.) — юрист, генерал мілііції.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)

• Г. Смілянець, В. Кучер, С. Піддубний «Таужне». — Кропивницький, 2020.

• Погода в селі Таужне
• Розклад руху вузькоколійних поїздів по ст. Таужне