Ташань

Назва городища Ташань має декілька версій. Слово «таш» — тюркського походження, що означає камінь. Можливо коли 1239 року монголи завойовували цю місцевість, їм було тяжко оволодіти цим опорним пунктом Київської Русі, тож вони і дали назву Ташань, тобто "міцне, як камінь".

Друга версія — у річку Супій проти Ташані з лівого боку впадала притока, яка називалася Ташанкою, то по її назві назвали і село. Третя ж версія — слово "ташак" з тюркської мови означає місце, де когось побили, та мабуть на місці села відбулась якась битва і тюрків було побито. Нині в Таджикистані говорять "Не ходи туди, бо там ташак (поб'ють)".

Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в Іпатіївському літописі «Как Юрий Долгорукий узял Переяслав». Але розкопки Добраничівської стоянки, якій понад 10 000 років, доказують те, що село було засноване набагато раніше. Село розташоване на правому березі річки Супій. Дослідник місцевості Михайло Максимович писав: «В межах Переяславського повіту лежить волосне село Ташань (або Китай-городище) з населенням півтори тисячі душ. Нинішнє містечко Ташань ще в минулому XVIII столітті мало назву Городище. Без сумніву, це одне із давніх українських міст».

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва (144 га), село Ташань

У «Відомостях про місцевість Переяславського полку», складених у 1730 році читаємо: «Село Ташань, за свідченнями старожилів, як вони пам'ятають, раніше було вільне військове, а потім ним володіли — колишні полковники переяславські Лисенко, Іван Момот, Іван Мирович, Стефан Томара, Павло Доброницький. Нині селом володіє генеральша Кантакузинова».

У 1770 році Катерина ІІ указом Сенату село Ташань подарувала Петрові Рум'янцеву-Задунайському. Звеліла побудувати великий замок та посадити парк. Звідси Рум'янцев керував усією Україною. Тут у Ташані в 1796 році 8 грудня він і помер.

Після Рум'янцева Ташань належала його сину Сергію Петровичу Рум'янцеву.

Є на мапі 1812 року[1]

У 1903 році Ташань переходить до рук князя Констянтина Олександровича Горчакова.

Виписка з книги «Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області» В. В. Морачевського, Б. Г.  Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):

«В  8 верстах  отсюда к юго-западу, но уже на противоположном  берегу р. Супоя и уже в пределах Переяславского уезда лежит волостное село Ташань (или Китай-Городище) с наседением около 1,5 тыс. душ. Возле села и далее по направлению к западу, к течению р. Трубежа видны остатки древнего вала, защищавшего город Переяславль с северной стороны. «Нынешнее местечко Ташань — говорит Максимович — еще в прошлом (XVIII) столетии называлось Городищем. Вез сомнения это один из древнейших украинских городов. В годы освобождения крестьян Ташань принадлежала кн. Ник. Павл. Голицыну, владевшему здесь 17 тыс. дес.»

Братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни, село Ташань, біля сільської ради

В селі Ташань 1930 року було 368 дворів і проживало 2202 мешканці. Того ж року в селі був організований колгосп імені Комінтерну, при цьому розкуркулили 3 заможних селянських родини. За обидва голодоморні роки вціліли всі записи у книгах реєстрації актів про смерть по сільській раді, що дає змогу назвати убитих голодом поіменно. Це 358 чоловік, 309 людей комуністи убили у 1933 році. Загальна кількість жертв — 900 осіб. Пояснюється така велика розбіжність тим, що сільська рада фіксувала далеко не кожну смерть у селі. Дехто стверджує, що це робилося свідомо на виконання вказівок вищої влади. Убитих голодом ховали на сільському кладовищі.[2]

У післявоєнний час Ташань мала: середню школу, дільничну лікарню, аптеку, побут комбінат, пошту, цілий ряд магазинів, кожну неділю у селі відбувався великий міжобласний базар, великий колгосп.

На даний час село повільно вимирає. Щороку помирає 25-30 осіб, а народжується по 2-3 дитини. Молоде населення не залишається жити у селі, а їде до міст, де є робота.

Могила Героя Радянського Союзу Долбешкина П.А., який загинув у роки Німецько-радянської війни, село Ташань, біля будинку культури

• Житник Анатолій Архипович (нар. 1945) — український письменник.
• Міхновський Юрій Іванович — військовик, полковник російської імператорської армії, рідний брат Миколи Міхновського.
• Самутіна Ганна Іванівна — українська художниця, Заслужений художник України.
• Самутін Петро Зотович — український військовий діяч, сотник Армії УНР.

• Ташанський парк
• Ташанківський дуб
• Дуб кохання
• Дуб у Ташані
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Самутіна Г. І. «Старт до радості. Життя і творчість» К.ТОВ «Світ Успіху» 2011.
• Краснюк В., Шевченко М. Ташань на землі Переяславській. – К.: «Вітчизна», 2005. – 192 с

• Село Ташань на сайті «Україна Інкогніта»
• Інтернет-сторінка, присвячена Ташанському парку
• Неофіційний сайт села Ташань