Тереза Мей

Закінчила Оксфордський університет зі ступенем бакалавра географії. Працювала в Банку Англії і органах самоврядування Лондона. Брала участь у парламентських виборах 1992 року в окрузі Північно-Західний Дарем і в дострокових виборах 1994 року в окрузі Баркінг, але невдало. На виборах 1997 року була обрана від нового округу Мейденгед; відтоді її постійно переобирали.

У 1997—2002 посідала різні другорядні посади в тіньовому уряді консерваторів. У 2002 році стала першою жінкою-головою Консервативної партії і займалася, на відміну від лідера партії, забезпечувала технічні питання із функціонування партії консерваторів. У 2003—2005 була тіньовим міністром транспорту і, одночасно, тіньовим міністром продовольства й екології. Із травня по грудень 2005 року була тіньовим міністром культури, ЗМІ і спорту. 6 грудня 2005 була призначена тіньовим лідером Палати громад. У 2009—2010 роках займала посаду тіньового міністра праці і пенсій. Після виборів 2010 року була призначена міністром внутрішніх справ, одночасно отримавши портфель міністра у справах жінок і рівноправності. Пост міністра у справах праці і пенсій, на який вона могла розраховувати через свою останню посаду в тіньовому уряді, отримав Іан Данкан Сміт.

У Палаті громад Мей голосувала за вторгнення в Ірак, за прийняття законів з боротьби зі зміною клімату, проти подальшої інтеграції Великої Британії в Євросоюз, проти заборони на куріння в громадських місцях, проти надання рівних прав представникам сексуальних меншин. Однак, із часом, була змушена змінити свої погляди і підтримала впровадження одностатевих шлюбів у країні.

У червні 2016 року, після відставки Девіда Камерона Мей оголосила про свій старт на виборах лідера Консервативної партії. Вона виграла перший тур голосування 5 липня 2016 року з великим відривом від інших кандидатів, отримавши 50 % голосів,[7] а 7 липня виграла також другий тур голосування серед консерваторів — членів парламенту. Остаточний вибір лідера партії та майбутнього прем'єра повинен був відбутися 7 вересня шляхом голосування всіх членів партії, але суперник Терези Мей — міністр енергетики Андреа Ледсом[8] 11 липня відмовилась від участі у виборах. Тереза Мей цього ж дня стала лідером Консервативної партії. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона[9] і доручила сформувати новий уряд країни Терезі Мей.[6][10]

20 липня 2016 відбулася перша закордонна поїздка Терези Мей до Берліна, де вона зустрілася з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.[11] 27 січня 2017 Тереза Мей стала першим прем'єром, хто відвідав США після інавгурації президента Дональда Трампа.[12]

18 квітня 2017 року Тереза Мей оголосила, що позачергові парламентські вибори відбудуться 8 червня 2017 року. Головним аргументом була необхідність отримання сильнішої підтримки в переговорах з ЄС щодо Брекзиту. Наступного дня це рішення затвердила Палата громад.

Однак, у результаті виборів, торі втратили більшість у парламенті (хоч виграли вибори) і були змушені створити коаліціїний уряд з правоцентристською Демократичною юніоністською партією Північної Ірландії.[13] Головою уряду знову було обрано Терезу Мей.