Девід Камерон

Девід Камерон народився в родині біржового маклера Іана Дональда Камерона і Мері Флер Маунт, дочки сера Вільяма Маунта, 2-го баронета. Камерон має шотландські корені, один з його предків був спорідненим з королем Вільгельмом IV Ганноверським. Навчався в Ітонському коледжі. У цей час на рік перервав своє навчання і прожив певний час у Гонконзі, перебував у Радянському Союзі, де за його зізнанням КДБ намагався завербувати його.

Навчання продовжив у Брейсноуз коледжі Оксфордського університету, який закінчив зі ступенем бакалавра в галузі політології, філософії та економіки. У студентські роки вживав алкоголь і легкі наркотики, такі як марихуана. Освіту закінчив з відзнакою у 1988 році, потім працював протягом чотирьох років у науково-дослідному відділі Консервативної партії. Після виборів 1992 року став спеціальним радником уряду, спочатку у відділі Казначейства, а потім у Міністерстві внутрішніх справ. У 1994–2001 роках був директором корпоративних зв'язків медійної Carlton Communications.

Перша спроба потрапити в Палату громад парламенту Камерон зробив ще у 1997 році, але не набрав необхідної кількості голосів. У 2001 році, нарешті переміг і потрапив до парламенту, вигравши вибори у виборчому окрузі Вітні. Відразу ж після виборів став членом парламентського комітету з внутрішніх справ. У 2003 році був призначений заступником голови Консервативної партії. Рік потому, став основним доповідачем консерваторів з питань місцевого самоврядування. Пізніше був призначений міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Після поразки консерваторів на наступних виборах у травні 2005 року Камерон заявив про намір балотуватися на посаду голови Консервативної партії. У першому турі виборів голови партії, який відбувся 18 жовтня, Камерон, несподівано для багатьох отримав друге місце і 56 голосів проти Девіда Дейвіса, який мав 62 голоси. Однак вже у другому турі 20 жовтня Камерон отримав 78 % голосів і став головою Консервативної партії. Офіційним лідером парламентської опозиції був призначений 6 грудня 2005 року.

Після виборів, Камерон запровадив деякі зміни у політику Консервативної партії — почав робити більший акцент на «соціальну відповідальність», активну співпрацю приватних осіб, компаній та місцевої влади. Також виступав за обмеження фінансування політичних партій із приватних джерел.

Під час парламентських виборів 2010 року консерватори під головуванням Камерона отримали велику кількість місць у парламенті — 306, однак для формування більшості не вистачило 20 голосів і вони були вимушені увійти у коаліцію з Ліберальними демократами і сформувати уряд, в якому Девід Камерон став прем'єр міністром.

Велика Британія та Євросоюз

25 жовтня 2014 року Камерон відмовився збільшувати британський внесок у бюджет Євросоюзу, який просив додатково виділити 2,1 мільярда євро[10]. На думку Камерона, ЄС повинен дати владі Англії більше прав в галузі контролю над власним кордоном, в тому числі обмежити міграційний потік з інших країн, що належать до складу ЄС. На 2017 рік у Великій Британії планується референдум, на який буде внесено питання членства країни у Євросоюзі. Він називає це одним з головних пунктів програми своєї партії консерваторів. Водночас Камерон заявив, що Велика Британія готова залишитись в ЄС при умові реформування даного союзу[11][12] .

У лютому 2016 року Девід Камерон під час 40 годинних переговорів із ЄС домовився про особливий статус Великої Британії в Євросоюзі і про те, що його країна зможе не виплачувати повністю виплати мігрантам з інших країн ЄС протягом наступних семи років[13].

Але вже у червні 2016 року пройшов референдум про вихід Британії із ЄС, 51,9 % учасників якого проголосували за вихід.

На початку січня 2015 року Девід Камерон розповів, що президент США Барак Обама іноді називає його «братан»[22].

• Офіційний Сайт Девіда Камерона (англ.)
• У Великій Британії при владі новий уряд // BBC (укр.)

• Carloc Fresneda. David Cameron, el hombre que partió Europa // El Mundo, 25/06/2016 — укр. переклад: Карлос Фреснеда. Девід Кемерон: людина, яка розколола Європу.