Терлецький Остап Степанович

Остап Степанович Терлецький (псевдоніми — В. Кістка, Ів. Заневич, В. Мак; криптоніми О. Т., О. Т-кий) (*1850 — † 22 липня 1902) — український громадсько-політичний діяч, публіцист та літературознавець.

Терлецький Остап Степанович
Народився 5 лютого 1850(1850-02-05)
Назірна
Помер 22 липня 1902(1902-07-22) (52 роки)
Поховання
Діяльність прес-секретар
Alma mater Віденський університет

Біографія

Народився в с. Назірній (пізніше — Коломийського повіту) у священичій родині; закінчив філософський факультет Львівського і правничий Віденського університетів.

Терлецький був одним з керівників нової радикальної течії народовців, яка пізніше дала почин до створення Української Радикальної Партії; прихильник М. Драгоманова і С. Подолинського, разом з яким видавав у Відні популярну соціалістичну літературу українською мовою («метелики»). У 1874—1877 голова «Січі» у Відні, 1877 — заарештований разом з І. Франком, М. Павликом й іншими за пропаґанду соціалізму; пізніше став адвокатом у Львові й участі в громадському житті не брав.

5 лютого 1850 року народився Остап Терлецький] український публіцист і літературознавець (псевд. В. Кістка, І. Заневич, Р. Мак), який належав до тієї ж когорти «каменярів», що й Іван Франко. Він був представником західноукраїнської молоді, яка займалася питаннями розвитку громадського та літературного життя України. Публіцистична, літературно-критична, фольклористична та епістолярна спадщина Остапа Терлецького ще й досі не зібрана в окремому виданні. Його праці не виявлені в повному обсязі й недостатньо вивчені. Відомо, що Терлецький народився в сім'ї священика, здобув достойну освіту, вільно володів німецькою, польською, англійською та французькою мовами. Будучи людиною високоосвіченою, Остап Терлецький протягом життя здійснював значний вплив на інтелектуальне життя молоді. Активна громадська діяльність та мужність Остапа Терлецького захоплювала Івана Франка. Їх єднала міцна дружба, спільність ідейно-творчих інтересів. Після смерті свого друга, Франко зробив чимало, щоб зібрати й опублікувати ряд матеріалів з рукописної спадщини Терлецького.

У 1876 і 1877 роках разом з І. Франком, М. Павликом його притягали до судової відповідальності за пропаганду соціалізму. Пізніше займався адвокатською практикою, був співробітником львівських революційно-демократичних видань («Молот», «Світ», «Житє і слово»). На світогляді Т. позначився вплив марксизму. Т. одним з перших у Галичині закликав до створення політичної організації робітничого класу. Єдиний порятунок для селян від розорення внаслідок розвитку капіталізму він вбачав у боротьбі за соціалізм. Але соціалістичні ідеї Т. мали утопічний характер.

Похований на 23 полі Личаківського цвинтаря.

Творчість

Основні праці:

  • «Галицько-руський нарід і галицько-руські народовці» (1874),
  • «Лихва на Буковині» (1878),
  • «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881),
  • «Літературні стремління галицьких русинів у 1772—1872» (1894 — 95),
  • «Москвофіли і народовці в 70-их рр.» (1902),
  • «Галицько-руське письменство у 1848 — 65 pp.» (1903) та ін.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.