Терлюга Анжеліка Володимирівна
Анжеліка Володимирівна Терлю́га (нар. 27 березня 1992, Одеса) — українська каратистка, срібна призерка Олімпійських ігор 2020 року. Заслужений майстер спорту України. Змагається у ваговій категорії до 55 кг.
Терлюга Анжеліка Володимирівна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Загальна інформація | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національність | українка | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження |
27 березня 1992[1] (29 років) Одеса | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 55 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Alma mater | Національний університет «Одеська політехніка»[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Чоловік | Володимир Зарецький | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Спорт | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вид спорту | карате | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Дисципліна | куміте | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Участь і здобутки | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Терлюга Анжеліка Володимирівна у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Її двічі визнавали найкращою спортсменкою України: у травні 2018 року та в січні 2020 року[2], найкращим тренером місяця визнавали наставника Анжеліки Дениса Морозова[3]. 2018 року очолила рейтинг Міжнародної федерації карате у своїй ваговій категорії[4].
У 2021 році увійшла до рейтингу Forbes.ua 30 до 30.[5]
Життєпис
У листопаді 2011 року Терлюга виграла першу медаль Прем'єр-Ліги у кар'єрі, ставши бронзовою призеркою змагань у Зальцбурзі. У вересні 2015 року на турнірі Карате 1 Прем'єр-Ліги, який відбувався в Корбузі, Анджеліка вперше в кар'єрі виграла золоту медаль.
Сезон 2016 року Терлюга розпочала, потрапляючи у список призерів на трьох турнірах поспіль. Потім вона вперше виграла особисту медаль чемпіонату Європи. На змаганнях у Монпельє, Анджеліка вийшла у фінал, де поступилася італійці Сарі Кардін. На чемпіонаті світу в першому поєдинку українка перемогла болгарку Сільвію Вангелову, а у другому чилійку Кароліну Віделу. Після цього вона знову зустрілася з Сарою Кардін, якій поступилася.
Сезон 2017 року Терлюга провела також дуже успішно. Українка перемогла на двох турнірах серії Карате 1 Прем'єр-Ліги (Роттердам, Лейпциг) та на двох турнірах Карате 1 Серії А (Зальцбург, Окінава). Також на чемпіонаті Європи Анджеліка виграла бронзову медаль в особистому куміте та стала чемпіонкою в командному куміте.
2018 рік Терлюга розпочала на турнірі Прем'єр-Ліги у Парижі, де завоювала бронзову медаль. Також бронзову медаль вона завоювала на турнірі Прем'єр-Ліги у Роттердамі. Пізніше, на чемпіонаті Європи у Новому Саді Анджеліка вперше в кар'єрі зуміла стати чемпіонкою в особистому куміте. До кінця сезону вона перемогла на турнірах Прем'єр-Ліги у Берліні та Шанхаї, а також на турнірі Серії А в Сантьяго. Незважаючи на успішні результати протягом року, виграти медаль чемпіонату світу українці не вдалося. Там жереб звів її у першому поєдинку з дуже сильною болгарською каратисткою Івет Горановою, якій Терлюга програла.
Сезон 2019 року став для Анджеліки одним з найкращих у кар'єрі. Вона взяла участь у семи турнірах серії Карате 1 Прем'єр-Ліги, на яких здобула п'ять перемог (турніри в Парижі, Рабаті, Шанхаї, Токіо та Москві) та виграла срібну медаль (турнір в Дубаї). Також вона виграла срібну та бронзову медаль на турнірах Карате 1 Серія А в Сантьяго та Зальцбурзі. На чемпіонаті Європи у Гвадалахарі Анджеліка вийшла у півфінал, де поступилася турецькій каратеці Тубі Якан, а поєдинок за бронзову медаль українка програла болгарці Івет Горановій. У командному куміте українська команда стала найсильнішою, а Анджеліка стала стала триразовою чемпіонкою Європи[6]. Найважливіше досягнення сезону Терлюга здобула на Європейських іграх у Мінську. На груповому етапі вона взяла реванш за чемпіонат Європи у турецької каретеки Туби Якан та здолала британку Аммі Коннел. У третьому поєдинку групи Анджеліка поступилася Івет Горановій, але з другого місця зуміла вийти у півфінал. Там вона перемогла фіналістку останнього чемпіонату світу Яну Бітч з Німеччини. У фіналі її суперницею знову стала Івет Горанова, якій Анджеліка вдруге програла, ставши срібною призеркою[7]. За підсумками сезону Терлюга втретє поспіль стала найкращою каратисткою року у своїй ваговій категорії[8].
Сезон 2020 року для Терлюги розпочався 10 січня на турнірі Карате 1 Серія А в чилійському Сантьяго, де вона здобула перемогу[9]. 24 січня на турнірі Прем'єр-Ліги в Парижі вона вийшла у фінал, але там поступилася росіянці Анні Чернишовій[10]. За підсумками місяця, НОК України визнав її найкращою спортсменкою місяця[11]. Це друга така нагорода у кар'єрі спорсменки. 14 лютого Анджеліка здобула перемогу на турнірі Прем'єр-Ліги в Дубаї та стала першою серед українських каратистів, хто гарантував собі ліценцію на Олімпійські ігри[12]. Пізніше, у своєму Instagram, вона оголосила про те, що на цих змаганнях зламала руку та пропустить найближчий турнір у Зальцбурзі[13].
У березні 2021 року відбувся перший турнір Карате 1 Прем'єр-Ліги, у якому Терлюга взяла участь після пандемії COVID-19. У Стамбулі вона зуміла виграти бронзову медаль. Наступного місяця, у Лісабоні, відбувся наступний етап Прем'єр-Ліги, де українка перемогла, підтвердивши своє місце в олімпійському рейтингу та гарантувавши собі участь в Олімпійських іграх[14][15]. Незважаючи на успішний початок сезону Анджеліці не вдалося виграти медаль чемпіонату Європи, який відбувався в Поречі. У третьому раунді змагань вона поступилася італійській каратеці Сарі Кардін та вибула зі змагань[16].
5 серпня 2021 року Анжеліка Терлюга завоювала срібну медаль для України на літніх Олімпійських іграх 2020 року в Токіо [17][18]. Українка потрапила у групу B, де перемогла господарку змагань Міко Маяхару та єгиптянку Радва Саєд. У нічию завершилися її сутички з автрійкою Беттіною Планк та казашкою Молдір Жангбирбай. Набравши шість очків вона з першого місця вийшла у півфінал та гарантувала собі медаль змагань. У півфінальній сутичці їй вдалося пройти Вен Тзу Юн, спорсменку із Китайського Тайбею, але у фіналі вона поступилася своїй головній суперниці Івет Горановій, ставши срібною призеркою змагань.
Досягнення
- Чемпіонка Європи 2018 (особисте куміте).
- Чемпіонка Європи 2017, 2019 (командне куміте).
- Чемпіонка Європи серед студентів 2011 року (командне куміте).
- Срібна призерка
- чемпіонату Європи 2016 (особисте куміте).
- Європейських ігор 2019.
- Бронзова призерка чемпіонату Європи 2014 (командне куміте), 2017 (особисте куміте).
- Переможниця турнірів серій
- «Карате 1 Прем'єр-Ліга» (10): Кобург (2015), Роттердам (2017), Лейпциг (2017), Берлін (2018), Париж (2019), Рабат (2019), Шанхай (2019), Токіо (2019), Москва (2019), Дубай (2020).
- «Карате 1 Серія А» (5): Зальцбург (2017), Окінава (2017), Сантьяго (2018, 2020), Шанхай (2018).
- Володарка титулу Grand Winner KARATE1 2017, 2019.
- Срібна призерка турнірів серії «Карате 1 Прем'єр-Ліга» (3): Париж (2016), Дубай (2019), Париж (2020).
- Бронзова призерка турнірів серії «Карате 1 Прем'єр-Ліга» (6): Зальцбург (2011, 2019), Шарм-Ель-Шейх (2016), Роттердам (2016, 2018), Париж (2018).
- Срібна призерка турнірів серії «Карате 1 Серія А» (1): Сантьяго (2019).
- Бронзова призерка турнірів серії «Карате 1 Серія А» (1): Зальцбург (2019).
- Бронзова призерка чемпіонату Європи серед студентів 2011 року (особисте куміте).
- Неодноразова чемпіонка України в особистому куміте.
Світовий рейтинг: 1-е місце (26.02.2020)
Особисте життя
У вересні 2021 року вийшла заміж за Володимира Зарецького, рідного брата української та азербайджанської каратистки Ірини Зарецької[19].
Державні нагороди
- Орден княгині Ольги II ст. (16 серпня 2021) — За досягнення високих спортивних результатів на ХХХІІ літніх Олімпійських іграх в місті Токіо (Японія), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.[20]
- Орден княгині Ольги III ст. (15 липня 2019) — за досягнення високих спортивних результатів на ІІ Європейських іграх 2019 в Мінську (Республіка Білорусь), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.[21]
Примітки
- https://olympics.com/tokyo-2020/olympic-games/en/results/karate/athlete-profile-n1337148-terliuga-anzhelika.htm
- Каратистка Анжеліка Терлюга стала кращою спортсменкою місяця в Україні // «UATV». — 2020. — 3 лютого.
- Каратистка Терлюга визнана найкращою спортсменкою січня в Україні. РБК-Украина (рос.). Процитовано 4 лютого 2020.
- Українські каратисти Станіслав Горуна і Анжеліка Терлюга очолили світовий рейтинг WKF у своїх вагових категоріях.
- Анжеліка Терлюга, forbes.ua
- Украинки стали чемпионками Европы в командном кумитэ
- Терлюга завоевала серебро Европейских игр
- Терлюга третий год подряд стала лучшей в рейтинге Всемирной федерации каратэ по итогам сезона
- Терлюга победила на турнире серии Karate1 Serie A в Сантьяго
- Терлюга добыла серебро на турнире серии Karate1 Premier League в Париже
- Терлюга признана лучшей спортсменкой января в Украине
- Терлюга выиграла турнир Karate1 Premier League в Дубае
- Терлюга сломала руку и пропустит турнир в Зальцбурге
- Каратисты Терлюга и Горуна квалифицировались на Олимпиаду по результатам турнира в Португалии
- Терлюга завоевала золото на турнире в Португалии
- Горуна и Серегина вышли в финал ЧЕ-2021 по каратэ, Терлюга покинула турнир
- Олімпіада: каратистка Терлюга бере «срібло» в Токіо
- Каратистка Анжеліка Терлюга здобула срібну медаль для України
- Анжелика Терлюга вышла замуж
- Указ Президента України № 361/2021 від 16 серпня 2021 року "Про відзначення державними нагородами України спортсменів — учасників літніх Олімпійських ігор та їх тренерів"
- Указ Президента України №522/2019 «Про відзначення державними нагородами України членів національної збірної команди України на II Європейських іграх». Президент України. 2019. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 8 червня 2021.