Тищенко Петро Іванович
Петро Іванович Ти́щенко (нар. 6 вересня 1903, Дениси — пом. 6 січня 1967, Київ) — український радянський кобзар.
| Петро Іванович Тищенко | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 6 вересня 1903 |
| Місце народження | Дениси |
| Дата смерті | 6 січня 1967 (63 роки) |
| Місце смерті | Київ |
| Громадянство |
 СРСР |
| Професія | кобзар |
| Інструменти | кобза |
Біографія
Народився 24 серпня [6 вересня] 1903 року в селі Денисах (тепер Бориспільський район Київської області, Україна). Замолоду осліп. Грати на кобзі вчився в П. В. Носача, потім сам удосконалював свою майстерність.
У період Другої світової війни об'їздив з виступами окуповані Тернопільщину, Рівненщину, Львівщину, Житомирщину, Полтавщину, Хмельниччину і частково Київщину[1].
У 1951 році представляв Україну в Москві, на Декаді українського мистецтва. Його було запрошено в Кремль на концерт для Й. Сталіна[1].
Трагічно загинув 6 січня 1967 року, потрапивши під колеса рейсового «Ікарусу» на пішохідному переході в Києві в районі тодішньої Виставки досягнень народного господарства України[1].
Творчість
У репертуарі народні пісні, пісні на слова Т. Г. Шевченка, радянських поетів.
Автор слів і музики пісень. Першу пісню створив 1941 року про сліпого командира партизанського загону Якова Батюка — «Про сліпого партизана Батюка». Створив ряд пісень на актуальні теми тогодення: «Про Вересая», «До любові і братерства», «Переяславська Рада», мелодію на тексти І. Франка «Розриваються вільно всі пута», «Цілинні землі» та інші[1].
Примітки
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 577. — ISBN 5-88500-042-5.