Томашпіль (смт)

Назва Томашпіль походить від імені Томаш (пол. Tomasz — Томаш). Закінчення «-піль» («-поль») — від грецького поліс (місто), або слов'янського полюс (поле). Місто засноване сином великого гетьмана коронного Яна Замойського, подільським воєводою Томашем Замойським, і назване на його честь — Томашполь. Син Томаша Замойського — київський воєвода Ян Собіпан Замойський був одружений з Марією — майбутньою королевою Речі Посполитої.

Як засвідчують історичні документи, землі, що розташовані по ріках Мурафі, Буші, Русаві, Яланці і Марківці 1580 році попадають у володіння польського магната Яна Замойського (1541—1605 рр.).

Коронного канцлера, який в наступні роки розпочав укріплювати край, будувати фортеці і замки у Шаргороді, Ямполі, Стіні(Янгород), Комаргороді.

У складі володінь Яна Замойського були Драгушовські землі і городище Драгушов.

В перші роки 17 століття Ян Замойський подарував своєму сину Томашу городище і землі по річці Русаві і її притоках. На пустирі селища Прокопінці, проти озера Біле 1616 році Томаш Замойський почав добудови, будівництво замку.

Томашпіль вперше згадується 1616 році. Польський вчений О. В. Яблоновський своїх працях "Історичні джерела "пише, що поляки, після унії 1569 року перейменували багато так званих «Пусток», або населених пунктів Браславщини. Про Томашпіль пише, що він раніше називався Драгушов.

1629 році в Томашполі було 419 дворів, у Брацлавському воєводстві Томашу Замойському належало 3986 сільських і міських дворів.

З кінця 16 початку 17 століття спостерігається швидке зростання кількості населення.

Було запрошено на поселення євреїв із Західної Європи для організації ремесла і торгівлі, дано привілеї. Швидко будуються єврейські будинки на правому боці річки Комаргородки. Було побудовано «Сінагогу». Розпочалося будівництво підземних ходів в єврейських будинків до центрального ходу. В підземеллі було викопано криницю. Будівництво підземних ходів велось протягом XVII—XVIII століття до 1793 року.

Посилення соціального, національно-релігійного гніту з боку польської шляхти наштовхнулось на рішучий опір народних мас. 1648 році спалахнула визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі, яку очолив видатний український діяч і полководець Б. Хмельницький.

У липні 1648 року козаки і селяни під керівництвом Максима Кривоноса визволили Томашпіль від польської шляхти.

Після укладення 8 серпня 1648 року Зборівського договору, лінія розмежування козацької території була вказана загальною — від Вінниці до Ямполя. А фактично вона проходила трохи західніше.

Прикордонними стали міста Шаргород, Мурафа, Стіна, Ямпіль. Томашпіль увійшов до складу Ямпільської сотні Брацлавського полку. Запеклі бої точилися на межі краю, які велися між козаками і поляками в1652 році

Після Переяславської ради 1654 року, за Андрусівським перемир'ям 1667 року, Томашпіль залишився у складі Польщі.

Великого лиха завдали краю турецько-татарські набіги. Для захисту від них в Томашполі козаки побудували фортецю.

1672 році турецька армія вдерлася на Поділля і зруйнувала багато міст та сіл. Пограбовано було і Томашпіль. В ньому вони розташували війська. Значну частину людей було забрано в неволю. Занепало ремесло, торгівля і сільське господарство.

Влітку 1711 року московський цар Петро 1 проходив біля Томашполя на війну з Туреччиною. За Прутським трактатом 1711 року Томашпіль знову переходить під владу Польщі. Боротьба трудового народу проти польського гніту продовжувалась. Під час Коліївщини, 1768 року, в районі Томашполя діяли численні гайдамацькі загони які планували звільнити Гонту.

1793 році Поділля було приєднано до Росії. У липні 1796 року Томашполі було розквартировано війська ОВ. Суворова.  З 1797 року Томашпіль ввійшов до складу Ямпільського повіту Подільської губернії. Місто починає швидко заселятися, і в 1849 році нараховувалось 1464 двори. Більшість земель належала графу Чеславу Потоцькому та поміщиці Томашпільського маєтку Розі Браницькій.

В 1803 році серед єврейських будинків було побудовано Успенську церкву, а в 1806 році Троїцьку церкву. За кошти графа Ч. Потоцького у 1812 році побудовано Костел в честь Присвятої Богородиці Шкаперної. При Успенській церкві 1836 році було відкрито церковно-приходську школу.

Значна частина населення займалася ремеслом і торгівлею.

У 1852 році у Томашполі було 77 ремісників, які давали продукції на 1140 крб. Діяв винокурний завод, який належав поміщиці Браницькій.

У 1861 році був виданий маніфест про звільнення селян. Під час реформи поміщиця забрала собі кращі землі а селяни отримали гірші. Тому селяни вели боротьбу за справжню волю. Жителі маєтку брали активну участь: вони рішуче відмовилися працювати 2 тяглових днів у неділю, перестали відбувати жіночу панщину. Для втихомирення селян в містечко було введено батальйон мінського піхотного полку.

1862 році в Томашпільський маєток, який складався з 5 поселень і нараховував 3000 душ, коли селяни вдруге відмовились прийняти грамоти, 24 квітня було направлено батальйон солдатів. Селяни заявили, що грамоти не приймуть. І лише, коли 412 чоловік були піддані покаранню, вони погодились їх прийняти.

В той час на Поділлі переважав розвиток цукрової промисловості. 1857 році в Томашполі було побудовано цукровий завод, який 1866 році згорів.

1873 році було побудовано новий цукровий завод. Він переробляв цукрову сировину, яка постачалась з фільварків із навколишніх сіл. Директором цукрового заводу був французький підданий Вільямс. Нещасні випадки на заводі закінчувались не тільки каліцтвом, а й смертю, про що в січні 1866 року генерал Дрентель повідомляв Подільського губернатора.

11 липня 1875 року було затверджено статут товариства заводу.

1879 році на цукровому заводі працювало близько 400 робітників. В 1883 році почав діяти цегельний завод, з 1889 року — винокурний. Працювало 2 водяних млини, кожні 2 тижні збирались ярмарки, розвивалось ремесло, росла кількість жителів. 1889 році було 600 дворів, населення до 5 тисяч чоловік. За національністю переважали євреї, вони складали 72 відсотки населення, що дорівнювало приблизно 3600 чоловік, тоді, як 1755 році в Томашполі проживало 537 євреїв. У культурному відношенні Томашпіль розвивався дуже повільно. Майже все населення було неписьменним. На все селище було 1 однокласне училище з 2 вчителями, які навчали 60 учнів.

Ще в гіршому стані перебувало медичне обслуговування населення. Так, 1856 році на весь Томашпіль був лише один лікар, який займався приватною практикою.

Наприкінці 19 століття, з розвитком капіталізму, у Томашполі сталися деякі зміни:1894 році при троїцькому приході відкрилась школа, єврейське початкове училище, пошто-телеграфна контора, нараховувалося 6 заїзджих дворів, було 5 сінагог, росла кількість жителів. 1908 році в Томашполі проживало 8059 чоловік.

Буремне 20-те століття принесло на землю нашого краю трагічні і героїчні події: революції, голодомор, колективізацію, Першу та Другу світові війни, побудову нової незалежної української держави.

1901 році, на початку століття, в Томашполі діяли цукровий завод з кількістю робітників понад 400, які жили в дерев'яних бараках, цегельний, винокурний, 2 миловарних заводи, 2 водяних і 1 паровий млин.

1905 році застрайкували робітники Томашпільського цукрового заводу і добились підвищення заробітної плати на 10 копійок в день. Керівників страйку Квятковського, Корбу було звільнено з роботи.

Томашпільчани були учасниками російсько-японської війни 1904—1905 років.

Відсутність політичних прав яскраво знайшло своє відображення у виборах до земських зібрань. У них могли брати участь лише особи, які володіли не менш як 75 десятинами землі. Із Томашполя цим правом користувалися Обезянінова, яка володіла 2785 десятинами землі та Мордовцева.

Напередодні Першої Свтової війни 1914 року Томашпіль був центрм волості, в якому спалахнула епідемія холери. Було зареєстровано 20 хворих більшість з яких померла.

Протягом 1914—1916 років в селищі зростала дорожнеча, погіршилось становище трудящих, зросли революційні настрої.

У березні 1917 року наймити і робітники роззброїли пристава і 25 стражників Томашполя. На цукровому заводі був створений завком, який прийняв рішення запровадити 8-годинний робочий день, збільшити оплату праці за понадурочний час подвійному розмірі.

У лютому 1918 року в селищі було встановлено першу радянську окупацію.

У кінці лютого 1918 року Томашпіль зайняли австро-угорські війська.

У травні 1918 року партизанський загін Федора Криворучка двічі з боями займав Томашпіль.

У липні 1919 року 2-га кавалерійська бригада Г. І. Котовського перейшла в наступ та окупувала селище.

Весною 1920 року Томашпіль був окупований поляками, а 17 червня окупація змінилась на більшовицьку. 27 червня було створено волосний ревком, головою якого був Савуляк А. І. — жителя с. Ракови. Було утворено містечковий ревком, головою якого був Тихонов С. О. -робітник економії.

У Ямпільському повіті було неспокійно. З 28 жовтня 1920 року Томашпіль став центром повіту. Всі повітові установи були розміщені в селищі.

У 1921 році було створено селищну раду.

7 жовтня 1922 року було утворено КНС. головою якого обрали Храновського Івана, заст. . Обертинського П. В організацію входило 20 чоловік.

Пізньої осені 1922 року, в центрі Томашполя в перестрілці загинув секретар повіткому Дубчак.

Згодом утворюються сільськогосподарські артілі: 17 березня 1923 року артіль «Оратай», 26 березня артіль"Культура", 18 квітня артіль"Цвіт". 19 жовтня 1923 року вступив у дію цукровий завод. В цьому році створюється сільськогосподарське кредитне товариство «Самодопомога», а в 1924 році було організовано сільськогосподарське кредитне господарство «Трактор».

В той час в Томашполі проживало 2510 чоловік було 748 дворів.

Відповідно постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року № 311 «Про адміністративно-територіальну реформу Подільської губернії». Томашпіль став центром новоутвореного району. Партійна організація об'єднується в райком осередок, а з 1924 року став носити назву районний комітет КП (б)У.

28 січня бюро прийняло рішення про спорудження пам'ятника В. І. Леніну, який було встановлено на території цукрового заводу.

1924 році в селищі діяла поліклініка, 2 аптеки, зуболікарняний кабінет. Район відносився до Тульчинського округу. 31 грудня 1924 року район відвідав Всеукраїнський староста Г. І. Петровський.

На 1жовтня 1926 року в селищі було 2 клуби, народний будинок, кінотеатр, відкрито 2 трудові семирічки, де працювало 20 вчителів, навчалося 539 учнів, лікнеп де навчалося грамоти 40 чоловік, 3 — радпартшколи де навчалося 93 чоловіки, виходила газета «Червоний край».

1929 роців селах Томашпілці було утворено колгосп «Оборона», а весною 1930 року в с. Квочківці колгосп ім. . 12_річчя Жовтня.

1929 ро ці 3 -Томашпільські сільгоспартілі і частина жителів с. Ракови, об'єдналися і утворили «Колгосп» Гігант- головою було обрано Конюхова.

З 1931 року почала виходити районна газета «Колективіст Томашпільщини». Для успішної колективізації було створено 1932 році машино-тракторну станцію.

1932—1933 роках голод охопив селище і навколишні села: Квочківку Білу, Томашпілку. 25 червня 1932 року вийшли із колгоспу 55 осіб імені «Партконференції» села Томашпілки. Розпався колгосп внаслідок повної голодовки і безгосподарності.

У 1934 році було проведено повну реконструкцію Томашпільського цукрового заводу, його виробнича потужність зросла на третину.

У 1935 році 2 трудові семирічки було з'єднано в одну. Тракторист МТС Ситник Д. М. був нагороджений орденом «Знак пошани».

В липні 1936 року селище вдруге відвідав голова ВУЦВК Петровський Г. І. Шестеро робітників цукрового заводу 1939 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. В цьому році вступило в дію нове приміщення Томашпільської школи.

В 1940 році цукровий завод дав продукції країні на 2 млн. 706 тис. крб. Відкрився новий клуб на 350 місць, відбувся перший випуск учнів з нової школи.

22 червня 1941 року мирне життя людей перервав напад Німеччини на Радянський Союз. 20 липня Німецько-фашистські війська захопили Томашпіль, а 22 липня був окупований район. Східна частина містечка була огороджена колючим дротом, де діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[2].

4 серпня окупанти розстріляли понад 100 мирних жителів. Було розстріляно 20-євреїв, які прибули з Бессарабії, рятуючись від фашистів і 7 жителів–українців с. Ракови.

Всього за період окупації в селищі було розстріляно понад 150 мирних жителів, зруйновано 35 будинків. За час окупації було заподіяно збитків цукровому заводу на суму 136, 02 тис. крб. , МТС на суму 2388925 тис. крб., колгоспу ім. . 12-річчя Жовтня на суму 11839 тис. крб, колгоспу «Оборона»-8012 тис. крб, колгоспу ім. Молотова на суму -9 503 тис. крб (в цінах 1947 р.). Зруйновано пам'ятник В. І. Леніну.

16 березня 1944 року Томашпіль було визволено від окупантів. Трудящі селища не скорились ворогові, не втратили віру в перемогу. На фронтах ВВВ брали участь 653 Томашпільчани (селище), загинули 313 осіб, нагороджені урядовими нагородами 139 осіб. Серед них: Хмельовський В. Ф. , Авербух А. Г. , Десятник Я. , Грушецький Г. К. , Акерман І. А. , Зальцман І. А. , Мячковський М. І. та інші.

Жителі селища гордяться своїми земляками, які вели боротьбу і в тилу і на фронтах війни: Зальцманом І. М. -Героєм СОЦ. Праці, генерал–майором танкових військ, директором танкограду, Хуторянським А. М. , Сєльським С. П. — героями Радянського Союзу.

Зразу ж після визволення селища жителі приступили до відбудови. У березні 1944 року відновили роботу всі установи. Протягом літа було відбудовано цукровий завод МТС, електростанцію залізницю, промислові підприємства міста. Розпочала роботу селищна рада. Трудящі включились у виконання 4-го п'ятирічного плану.

3 грудня 1966 року згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР було відновлено Томашпільський р-н.

В 1968 році у парку було відкрито пам'ятник комсомольцям 20-х років.

1970 році закінчено будівництво універмагу, будинку побуту, дев'ятнадцятиквартирного житлового будинку, дитячого комбінату на території цукрового заводу, дитячої консультації, 8- кімнат середньої школи, насіннєвої лабораторії, кінотеатру і гуртожитку.

25 липня с. Біла та Томашпілка рішенням Вінницького обласного виконавчого комітету за № 356 були приєднанні до виконкому Томашпільської селищної Ради.

У 1972 році директором цукрового заводу було призначено С. Ю. Лисого.

1973 році працівники цукрового заводу відзначали 100-річчя з дня його заснування.

1975 році було закінчено будівництво головного корпусу центральної районної лікарні.

 В 1978 році відбулось відкриття районного стадіону.

У квітні 1979 року виконком селищної ради своїм рішенням перейменував назву вулиць, так: від РБК вулицю Радянську і Коцюбинського назвали вулицею Леніна, Вулицю Ленінського-Комсомолу на Площу Ленінського-Комсомолу і так далі.

9 травня 1980 року, з нагоди 35-річчя Перемоги СРСР у Другій світовій війні у центрі Томашполя було відкрито Монумент Слави.

До 110 річниці з дня народження перед будинком районної ради було встановлено пам'ятник В. І. Леніну (третій).

 7 грудня 1982 року відбувся урочистий мітинг жителів селища і було відкрито Меморіал Слави 638 Томашпільчанам, що загинули в роки Другої світової.

В цьому році розпочав роботу краєзнавчий музей в приміщенні церкви. В 1986 році Томашпільчани були учасниками ліквідації аварії на Чорнобильсьській АЕС.

 В 1989 році було закрито краєзнавчий музей приміщення передано релігійній громаді. Розпочато будівництво нової школи на 1296 учнів.

19 вересня 1991 року до Томашпільської С/ради було приєднано селище Горишківське з земельною площею 399 га.

У жовтні над приміщенням селищної ради було піднято національний прапор України. Рішенням № 246 від 17. 09. виконком у Вінницької обласної ради депутатів трудящих було повернуто Римо-Католицький костел вірянам.

В 1993 році розпочалося розпаювання землі, перестали працювати колгоспи і радгоспи.

Рішенням районної ради від 25. 10. 1994 року приміщення районного будинку культури було передано Римо-Католицькій громаді. В ніч з 9 на 10 грудня до Томашполя дійшов природний газ. Нова асфальтівка з'єднала Томашпіль з новою автомобільною трасою на Вінницю. Головним інженером цукрового заводу було призначено Ніколаєвського В. І.

 У 1995 році Томашпільський рай вузол зв'язку було реорганізовано і створено 2 організації. РВЗ та районний вузол електрозв'язку. "Томашпіль Райтелеком. ". Директором було призначено Колесника В. В..

25 червня 1996 року сесія селищної ради затвердила герб, прапор, та печатку Томашполя. 29 червня селище урочисто відзначили 380 річницю з часу свого першої згадки. Окрасою свята стали виступ на ньому заслужених артистів України, Таїсії Повалій, Віталія та Світлани Білоножко та Василя Зінкевича.

15 червня 1998 року було демонтовано пам'ятник біля костьолу, САУ-100. який було побудовано на честь 35-річчя вигнання нацистів з Томашполя.

Урочисто було відзначено 8-му річницю Незалежності України. В усіх колективах відбулися урочисті збори. На них з особливою теплотою називалися імена тих, хто сумлінною працею домагався утвердження Незалежності. Серед них: Механізатор САТ «Томашпільське» В. А. Гошкодер, токар ВАТ «Томашпіль –цукор» О. І Фільварковий, слюсар ВАТ «Райагрохімія» М. А Тимусяк, верстатник меблевої фабрики А. Ф Півень.

• Барабой Абрам Зіновійович (1902—1983) — український радянський історик.
• Білік Павло Пентелейович (1980—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Гаврилюк Ігор Володимирович (1984—2015) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Герман Ірина Семенівна (* 1937) — український майстер декоративно-ужиткового мистецтва.
• Куліш Лариса Юліанівна (1931—2001) — український мовознавець.
• Сільський Семен Петрович (1924—2004) — Герой Радянського Союзу.

• Вирський Д. С. Томашпіль // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 122. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Томашпіль — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)

• І.П. Бабій, В.І. Кравчук. Тома́шпіль // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.576-584

• Погода у Томашполі
• Облікова картка^{[недоступне посилання з травня 2019]}