Торта паскуаліна

Торта паскуаліна (по-лігурійськи torta pasqualinn-a) — пиріг, зазвичай солоний, типовий для Лігурії (точніше, для провінції Генуя), який існує в різних варіаціях в різних містах (іноді може бути солодким). Це страва типова для Великодня. Звідси і назва: Pasqua в перекладі на українську мову означає «Великдень»[1]

Торта паскуаліна
Аргентинська або уругвайська паскуаліна (ісп. pascualina)
Торта паскуаліна з мангольдом або мангольдовий торт (ісп. pastel de acelga), Перу

Рецепт цієї страви прибув до Аргентини та Уругваю наприкінці XIX століття завдяки італійським іммігрантам. Цей пиріг зараз називають просто паскуаліна (ісп. pascualina).[2] Страва з часом стала частиною місцевою кухні. У Перу, куди перші італійські іммігранти прибули на початку 20-го століття[3] він відомий як мангольдовий торт (ісп. pastel de acelga)[4][5].

Вперше ця генуезька страва згадується в 16 столітті письменником Ортенсіо Ландо у своїх Catalogo delli inventori delle cose che si mangiano et si bevano («Каталог речей, які їдять та п'ють»), хоча тоді страва була відома як ґаттафура (італ. gattafura).[6]

Приготування

Тонкі листи тіста готуються з борошна та оливкової олії (без дріжджів). Листи тіста кладуться на низ форми для випічки, при цьому розмір листів мусить бути більшим за форму (частина листів, що не помістилася у форму, залишається звисати зовні форми). Всередину кладуть начинку — тонко нарізані шпинат, мангольд або артишоки (останні, здебільшого додаються під час Великодня), засмажку з часника, яйця, тертий сир, сіль, мускатний горіх та майоран або орегано. У начинці роблять заглиблення, в які можна покласти цілі яйця, які приготуються під час випікання. Потім листи тіста загортаються всередину, пиріг закривається і запікається.

Торта паскуаліна, страва характерна для Великодня, в минулому була способом демонстрації майстерності домогосподарок; за легендою, вони могли використати до тридцяти трьох листів тіста як данину віку Христа.[6]

Для інших оказій рецепт змінювали, замінюючи аришок буряком, гарбузом, баклажанами чи іншими овочами.

У минулому яйця та сир не були повсякденною їжею, тому споживалися лише на свята чи у спеціальних випадках. Додавання цих інгредієнтів для торта паскуаліни підкреслювали важливість свята.

У Вентімільї, найзахідніше місто в провінції Генуя, в начинку додають дикі трави (кропиву, жовтий осот, мласкавець, та лат. Reichardia picroides) замість мангольду.

Див. також

Примітки
  1. Autilio, Eleonora (11 de abril d 2017). Torta Pasqualina: emblema della Pasqua genovese. www.turismo.it (італ.). Процитовано 18 de marzo de 2019.
  2. Torta "Pascualina". La Cocina de Frabisa (ісп.). 17 лютого 2015. Процитовано 15 жовтня 2020.
  3. Hinostroza, Rodolfo (2006). Primicias de cocina Peruana (ісп.). Everest. ISBN 978-84-241-1481-7.
  4. Sanguineti, Maria Luisa B. de (1969). Recetas económicas y prácticas de cocina y reposteria (ісп.).
  5. Los peruanismos de Italia. elperuano.pe (ісп.). Процитовано 15 жовтня 2020.
  6. Food, Liguria (9 березня 2018). Da Gattafura a Torta Pasqualina. LIGURIA FOOD (it-IT). Процитовано 15 жовтня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.