Тоутоваї білолобий

Тоутоваї білолобий[2] (Petroica australis) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік Нової Зеландії.

?

Тоутоваї білолобий

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд:	Corvida
Надродина:	Corvoidea
Родина:	Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина:	Тоутовайні (Petroicinae)
Рід:	Тоутоваї (Petroica)
Вид:	Тоутоваї білолобий

Біноміальна назва

Petroica australis
(Sparrman, 1788)

Підвиди

P. a. australis (Sparrman, 1788)
P. a. rakiura C. A. Fleming, 1950

Синоніми

Turdus australis Sparrman, 1788

Посилання

Вікісховище:	Petroica australis
Віківиди:	Petroica australis
ITIS:	561938
МСОП:	103734942
NCBI:	256038
Fossilworks:	143834

Таксономія і еволюція

Білолобий тоутоваї є одним з чотирьох птахів роду Тоутоваї, що мешкають в Нової Зеландії. Його предки населили острови, мігрувавши з Австралії. Імовірно, хвиль колонізацій були дві: нащадками одної є довгоногий і білолобий тоутоваї, а другої- чатамський і великоголовий тоутоваї.

Виділяють два підвиди білолобого тоутоваї:[3]

P. a. australis (Sparrman, 1788) (Південний острів);
P. a. rakiura C. A. Fleming, 1950 (острів Стюарт).

Раніше до білолобого тоутуваї відносили також підвид P. a. longipes, однак за результатами генетичних досліджень він був підвищений до статусу вида і отримав назву Petroica longipes[4]. Дослідження також показали, що Petroica longipes і Petroica australis генетично розділилися приблизно 3 млн років тому, а підвид P. a. rakiura відділився 10 000 років тому.

Опис

Білолобий тоутоваї

Довжина птаха становить 10-18 см, вага 35 г. Самці темно-сірого кольору, з жовтувато-білими грудьми і животом і білою плямою над дзьобом. Самки і молоді птахи світло-сірого кольору, з менш помітною світлою плямою на грудях. Представники підвиду P. a. rakiura мають темніший відтінок.[5]

Поширення і екологія

Білолобий тоутоваї є ендеміком Нової Зеландії. Історично цей вид птахів мешкав на всій рівнинній частині Південного острова, однак в XIX столітті його ареал зменшився через знищення природних середовищ і появу інтродукованих хижаків.[6][7] Нині він мешкає двома великими популяціями на півночі і південному заході острова у відкритих лісах з густою підстилкою. Підвид з острова Стюарт мешкає трьома субпопуляціями в заростях рослин роду Лептоспермум. Урядом Нової Зеландії були проведені заходи з повернення білолобих тоутоваї на острови, де їх популяція раніше вимерла, зокрема на острів Ульва.[8][9][10]

Раціон

Білолобий тоутоваї харчується комахами і іншими безхребетними. Він робить запаси їжі, закопуючи їх в землю. Взимку основним об'єктом запасів є дощові черви, а влітку-цикади. Цей вид птахів добре запам'ятовує місця, де були сховані запаси.[11][12]

Розмноження

Білолобі тоутоваї набувають статевої зрілості у віці 6-12 місяців. Сезон розмноження починається навесні. В кладці 2 яйця, інкубація триває 18 днів. Пташенята покидають гніздо через 21 день.[13]

Збереження

Це численний і поширений вид птахів. МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Однак популяція P. a. rakiura зазнала ефекту пляшкового горла через знищення природних середовищ і появи інтродукованих хижаків. Через це великою загрозою для птахів є інбридинг (близькоспоріднене схрещування). Натомість популяція Південного острова не демонструє значних генетичних втрат, хоч їх ареал поширення і став фрагментований.

Примітки

BirdLife International (2016). Petroica australis.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 червня 2019.
Miller, Hilary C.; Lambert, David M. (2006). A molecular phylogeny of New Zealand's Petroica (Aves: Petroicidae) species based on mitochondrial DNA sequences. Molecular Phylogenetics and Evolution 40 (3): 844–855. PMID 16750641. doi:10.1016/j.ympev.2006.04.012.
Powlesland, R. G. (1997). Protocols for monitoring New Zealand robins: Petroica australis. Department of Conservation Technical Series 13. New Zealand Department of Conservation.
Borkin, K. M.; Goodman, A. J.; Mayhew, K.; Smith, E. (2007). South Island robin (Petroica australis australis) abundance and leaf-litter invertebrates in plantation and native forest. Notornis 54 (2): 65.
Taylor, S. S.; Jamieson, I. G.; Wallis, G. P. (2007). Historic and contemporary levels of genetic variation in two New Zealand passerines with different histories of decline. Journal of Evolutionary Biology 20 (5): 2035–2047. PMID 17714320. doi:10.1111/j.1420-9101.2007.01362.x.
Laws, R. J.; Jamieson, I. G. (2011). Is lack of evidence of inbreeding depression in a threatened New Zealand robin indicative of reduced genetic load?. Animal Conservation 14 (1): 47–55. doi:10.1111/j.1469-1795.2010.00388.x.
Hale, K. A.; Briskie, J. V. (2007). Decreased immunocompetence in a severely bottlenecked population of an endemic New Zealand bird.. Animal Conservation 10 (1): 2–10. doi:10.1111/j.1469-1795.2006.00059.x.
Steffens, K. E.; Seddon, P. J.; Mathieu, R.; Jamieson, I. G. (2005). Habitat selection by South Island saddlebacks and Stewart Island robins reintroduced to Ulva Island. New Zealand Journal of Ecology 2005: 221–229.
Powlesland, R. G. (1980). Food-Storing Behavior of the South Island Robin. Mauri Ora 8: 11.
Hunt, Simon; Low, Jason; Burns, K.C. (2008). Adaptive numerical competency in a food-hoarding songbird. Proceedings of the Royal Society of London B: Biological Sciences 275 (1649): 2373–2379. PMC 2603231. PMID 18611847. doi:10.1098/rspb.2008.0702.
Boulton, Rebecca L; Powlesland, Ralph G. (2008). Variation in egg size and nest survival with female age in the South Island Robin Petroica australis. Ibis 150 (4): 824–828. doi:10.1111/j.1474-919x.2008.00853.x.

Посилання

New Zealand Robin on Department of Conservation website
Factsheet on toutouwai, the New Zealand robin at NZBirds.com
Information about New Zealand robins on Te Ara
Protocols for monitoring New Zealand robins(Petroica australis) - Department of Conservation Technical Series No. 13
Video footage of New Zealand robins on the Animal Health Board YouTube Channel

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] BirdLife International (2016). Petroica australis.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 червня 2019.

[Miller-4] Miller, Hilary C.; Lambert, David M. (2006). A molecular phylogeny of New Zealand's Petroica (Aves: Petroicidae) species based on mitochondrial DNA sequences. Molecular Phylogenetics and Evolution 40 (3): 844–855. PMID 16750641. doi:10.1016/j.ympev.2006.04.012.

[PowleslandA-5] Powlesland, R. G. (1997). Protocols for monitoring New Zealand robins: Petroica australis. Department of Conservation Technical Series 13. New Zealand Department of Conservation.

[Borkin-6] Borkin, K. M.; Goodman, A. J.; Mayhew, K.; Smith, E. (2007). South Island robin (Petroica australis australis) abundance and leaf-litter invertebrates in plantation and native forest. Notornis 54 (2): 65.

[TaylorJamiesonWallis-7] Taylor, S. S.; Jamieson, I. G.; Wallis, G. P. (2007). Historic and contemporary levels of genetic variation in two New Zealand passerines with different histories of decline. Journal of Evolutionary Biology 20 (5): 2035–2047. PMID 17714320. doi:10.1111/j.1420-9101.2007.01362.x.

[Laws-8] Laws, R. J.; Jamieson, I. G. (2011). Is lack of evidence of inbreeding depression in a threatened New Zealand robin indicative of reduced genetic load?. Animal Conservation 14 (1): 47–55. doi:10.1111/j.1469-1795.2010.00388.x.

[Hale-9] Hale, K. A.; Briskie, J. V. (2007). Decreased immunocompetence in a severely bottlenecked population of an endemic New Zealand bird.. Animal Conservation 10 (1): 2–10. doi:10.1111/j.1469-1795.2006.00059.x.

[Steffens-10] Steffens, K. E.; Seddon, P. J.; Mathieu, R.; Jamieson, I. G. (2005). Habitat selection by South Island saddlebacks and Stewart Island robins reintroduced to Ulva Island. New Zealand Journal of Ecology 2005: 221–229.

[PowleslandB-11] Powlesland, R. G. (1980). Food-Storing Behavior of the South Island Robin. Mauri Ora 8: 11.

[HuntBurns-12] Hunt, Simon; Low, Jason; Burns, K.C. (2008). Adaptive numerical competency in a food-hoarding songbird. Proceedings of the Royal Society of London B: Biological Sciences 275 (1649): 2373–2379. PMC 2603231. PMID 18611847. doi:10.1098/rspb.2008.0702.

[BoultonPowlesland-13] Boulton, Rebecca L; Powlesland, Ralph G. (2008). Variation in egg size and nest survival with female age in the South Island Robin Petroica australis. Ibis 150 (4): 824–828. doi:10.1111/j.1474-919x.2008.00853.x.