Тоутоваї великоголовий

Тоутоваї великоголовий[2] (Petroica macrocephala) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік Нової Зеландії.

?
Тоутоваї великоголовий

Самець підвиду Petroica macrocephala toitoi

Самець підвиду Petroica macrocephala macrocephala
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд: Corvida
Надродина: Corvoidea
Родина: Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина: Тоутовайні (Petroicinae)
Рід: Тоутоваї (Petroica)
Вид: Тоутоваї великоголовий
Petroica macrocephala
(Gmelin, 1789)
Підвиди
  • P. m. macrocephala (J. F. Gmelin, 1789)
  • P. m. toitoi (Lesson, 1828)
  • P. m. dannefaerdi (Rothschild, 1894)
  • P. m. marrineri (Mathews & Iredale, 1913)
  • P. m. chathamensis C. A. Fleming, 1950
Синоніми
Parus macrocephalus J. F. Gmelin, 1789
Посилання
Вікісховище: Petroica macrocephala
Віківиди: Petroica macrocephala
ITIS: 561941
МСОП: 103734876
NCBI: 369484
Fossilworks: 374028

Таксономія і еволюція

Великоголовий тоутоваї є одним з чотирьох птахів роду Тоутоваї, що мешкають в Нової Зеландії. Його предки населили острови, мігрувавши з Австралії. Дослідники вважали, що предком великоголового тоутоваї є червоноволий тоутоваї[3], однак пізніші дослідження спростували цю гіпотезу. Імовірно, хвиль колонізацій були дві: нащадками одної є довгоногий і білолобий тоутовваї, а другої- чатамський і великоголовий тоутоваї.[4]

Виділяють п'ять підвидів великоголового тоутоваї[5], кожен з яких мешкає на окремому острові або групі островів. Чотири з п'яти підвидів дослідники пропонували виділити в окремі види[6], однак генетичні дослідження показали, що ці підвиди відокремились один від одного зовсім недавно.

Маорі називають підвид велкоголового тоутоваї з Північного острова "міроміро", а підвид з південного острова- "нґірунґіру".

Опис

Довжина птаха становить 13 см, вага 11 г. Він має порівняно велику голову і короткий дзьоб. У самців підвида P. m. toitoi голова, спина і крила чорні, на крилах білі смуги, живіт білий. Представники підвидів P. m. macrocephala, P. m. chathamensis і P. m. marrineri схожі між собою. Вони вирізняються чорною головою, спиною і крилами, жовтими грудьми і білим животом. Самички цих підвидів коричневого кольору. Представники підвиду P. m. dannefaerdi повністю чорного кольору.[7]

Підвиди, що мешкають на невеликих островах набагато більші за підвидів з Північного і Південного островів, що відповідає правилу Фостера. Тоді як птахи з Північного і Південного островів важать в середньому 11 г, птахи з невеликих островів досягають ваги в 20 г.

Поширення і екологія

Великоголовий тоутоваї є ендеміком Нової Зеландії. Він мешкає на двох головних островах, на острові Стюарт, на віддалених архіпелагах: на Снарських і Оклендських островах відповідно на 200 і 465 км на південь від Нової Зеландії і на острові Чатем, що знаходиться більш ніж на 800 км на схід, посеред Тихого океана. Цей вид птахів мешкає як в лісах, так і на трав'янистих просторах, характерних для субарктичних островів Нової Зеландії.

Раціон

Великоголовий тоутоваї переважно комахоїдний. Взимку і восени він може вживати фрукти. Шукає здобич серед рослинності. Підвид P. m. dannefaerdi шукає здобич на землі.[7]

Примітки

  1. BirdLife International (2012). Petroica macrocephala. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. C.A. Fleming, (1950) New Zealand flycatchers of the genus Petroica Swainson (Aves), Parts I and II, Trans. Roy. Soc. NZ 78, pp. 14–47 126–160.
  4. Miller, Hilary C. & Lambert, David M. (2006): A molecular phylogeny of New Zealand’s Petroica (Aves: Petroicidae) species based on mitochondrial DNA sequences. Molecular Phylogenetics and Evolution 40(3): 844-855.
  5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 червня 2019.
  6. R.N. Holdaway, T.H. Worthy and A.J.D. Tennyson,(2001) "A working list of breeding bird species of the New Zealand region at first human contact/" NZ J. Zool. 28: pp. 119–187
  7. Heather, B & Robertson, H. (1996) The Field Guide to the Birds of New Zealand Auckland:Viking ISBN 0-14-302040-4

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.