Трудові ресурси в УРСР

Трудові́ ресу́рси поряд з наявними природними ресурсами і засобами виробництва, є складовою частиною продуктивних сил суспільства. Чисельність і структура трудових ресурсів безпосередньо пов'язані з чисельністю населення, його зростанням та віковою структурою, а економічна ефективність їх з такими чинниками, як наявне законодавство (Трудове право), підготовка і розподіл кваліфікованих кадрів, продуктивність праці, заробітна плата, географічне розміщення, життєвий рівень населення, міграційні та урбанізаційні процеси тощо…

Згідно з радянським законодавством, до трудових ресурсів належало населення віком від 16 до 60 років для чоловіків і від 16 до 55 років для жінок (за винятком тих, що служили в лавах радянської армії і непрацездатних матерів з 4 й більше дітьми), а також особи за межами працездатного віку, які з тих чи інших причин працювали (в СРСР це на 4/5 особи пенсійного віку та на 1/5 підлітки, що працювали переважно в колгоспах і радгоспах). Кількість працездатного населення (потенціального за віком) в УРСР в млн і у % до всього населення (у дужках у всьому СРСР) для окремих років була така:

Рокимлн %
193932,157,0 (53,6%)
195924,959,4 (57,4%)
197026,255,5 (54,0%)
197528,157,5 (56,3%)

Частка трудових ресурсів в Україні на 1970 рік становила серед чоловіків 59,5%, серед жінок — 52,5% (відповідні числа для СРСР 1970 — 57,6 і 51,1%). Для порівняння — відсоток трудових ресурсів до всього населення даної країни становив у 1975 для США 44,2 (чоловіків 56,6% і жінок 32,7%), для Західної Німеччини — 45,3 (60,0% і 31,7%), для Франції — 42,2 (55,6% і 29,3%), Англії — 46,2 (60,0% і 33,1%). Невисокий рівень продуктивності праці та життєвого рівня населення УРСР і СРСР, порівняно з країнами Заходу, зумовлював потребу в екстенсивному зростанні зайнятості, більшій участі умовно-непрацездатної частини населення в суспільному труді. В першу чергу це стосується зайнятості жінок — відрив їх від праці вдома, «вийняття» із процесу виховання (соціалізації) дітей. Таким чином, порівняно низька реальна продуктивність праці в СРСР «перекривалась» високими статистичними показниками трудових ресурсів, порівняно із країнами Заходу.

Важливим показником внутрішньої структури розподіл працездатного населення УРСР у виробничій і невиробничій галузях народного господарства (без студентів, у дужках показники для всього СРСР; у %):

 1965 %1970 %1976 %
Всього в народному господарстві100100100100100100
У галузях матеріального виробництва82,979,879,977,177,875,4
У тому числі робітники і службовці47,355,952,759,056,260,8
Колгоспники33,020,925,816,220,112,7
Присадибне сільське господарство2,52,91,41,91,51,9
У невиробничих галузях17,120,220,122,922,224,6

Таким чином, трудові ресурси в Україні порівняно з усім СРСР, значно більше були сконцентровані у сільському виробництві та слабше — у невиробничих галузях.

На території України трудові ресурси не були рівномірно розподілені і раціонально використовувані. У західних областях, у зв'язку з слабо розвиненим промисловим виробництвом трудомістких галузей, були наявні вільні трудові ресурси. У районах концентрації промислового виробництва (Південно-західна Україна і Донецько-Придніпровський економічний район) вони в основному були зосереджені по містах, і відчувалась помітна недостача робочої сили. Попри те, що в 1970-тих роках помітно посилився процес переміщення частини трудових ресурсів із західних до південних областей (Кримської, Миколаївської, Херсонської), одночасно тривав наплив на Україну робітництва з російських промислових районів (що збільшував русифікаційний процес найважливіших промислових осередків України). Окремим явищем була сезонна міграція (організована і неорганізована) насамперед сільського населення західних областей УРСР. Близько 40% сезонних робітників виїжджало на заробітки до Дніпропетровської, Кіровоградської, Полтавської і Харківської області; деякі й до РРФСР. Переважно на сільськогосподарських роботах, в будівництві та в інших низько оплачуваних галузях виробництва.

Певним показником культурно-освітнього рівня трудових ресурсів є співвідношення між числом осіб, зайнятих фізичною і розумовою працею. За переписами населення у 1959 і 1970 роках, число першої категорії становило 17 370 і 17 603 тис. осіб, другої — 3 488 і 5 668 тис. осіб відповідно. В Україні було помітне підвищення освіти працездатного населення, що впливало на покращення продуктивност праці. Зростання кількості фахівців, зайнятих у народному господарстві з вищою і середньою освітою в УРСР подано в таблиці (у тис.):

РокиУРСРУРСР у %
до СРСР
194151321,3
19652 33319,3
19703 26919,4
19754 39719,3

Структура розподілу трудових ресурсів

За сферами діяльності
Розподіл населення, зайнятого в народному господарстві за сферами діяльності (без тих, що навчаються; Україна), %[1]
Сфери діяльності
Роки
19601970198019851990
Усього зайнято в народному господарстві100100100100100
в галузях матеріального виробництва (включаючи вантажний транспорт, зв'язок по обслуговуванню виробництва, торгівлю і особисте підсобне господарство)85.7807674.973.8
в невиробничих галузях14.5202425.126.2
Із загальної кількости зайнятого в народному господарстві населення:
в державних і громадських підприємствах і організаціях (включаючи підприємства споживчої коопреації)72.381.283.081.9
в громадському господарстві колгоспів23.116.515.112.4
в кооперативах з виробництва товарів і надання послуг (без сумісників)2.4
у сфері індивідуальної праці та ин.0.00.00.10.10.2
В особистому підсобному господарстві04.62.21.82.1
За галузями
Розподіл населення, зайнятого в народному господарстві за галузями (Україна), %[1]
Галузі
Роки
1960197019801990
Усього зайнято в народному господарстві100100100100
Промисловість та будівництво28.936.238.840.2
Сільське та лісове господарство (в т.ч. підсобне сільське господарство)46.730.622.920.1
Транспорт та зв'язок5.97.68.27
Торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут, заготівля4.977.77.4
Охорона здоров'я, фізкультура та соціальне забезпечення, народна освіта, культура та мистецтво, наука та наукове обслуговування9.513.415.717.6
Апарат органів державного управління, органи управління кооперативних і громадських організацій, кредитування та державне страхування1.61.92.32.2
Інші галузі народного господарства (житлово-комунальне господарство, невиробничі види побутового обслуговування населення та ін.)2.53.34.65.5

Див. також

  • Трудові ресурси в СРСР
  • Трудові ресурси в Україні

Примітки

  1. Паламарчук М. М. Географія України: Підр. для серед. шк. — 2-тє вид., перероблене і доповнене. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.: іл., карти. [ISBN 5-330-01950-8]

Джерела

Література

  1. (рос.) Вопросы труда в СССР. — М. 1958.
  2. (рос.) Экономика Советской Украины 1945 — 1975 гг. — К. 1975.
  3. (рос.) Резервы роста производительности труда в народном хозяйстве Украинской ССР. — К. 1975.
  4. (рос.) Демографическое развитие Украинской ССР. — К. 1977.
  5. (рос.) Заставный Ф. Территориально-производственные комплексы. — К. 1979.
  6. (рос.) Ковалев С. О., Ковальская Н. Я. География населения СССР. — М.: Издательство МГУ, 1990.
  7. (рос.) Копылов В. А. География населения: учебное пособие — М., 2005.
  8. (рос.) Население и трудовые ресурсы: Справочник. — М.: Мысль, 1990.
  9. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998.
  10. Топчієв О. В. Основи суспільної географії — Одеса: Астропринт, 2001.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.