Базилевич Федір

Фе́дір Базиле́вич (нар. 27 грудня 1897(18971227), Київ — 30 червня 1931, Львів) — український актор, співак (тенор)[1], режисер, театральний діяч. Директор Ужгородського народного театру (1927—1929).

Федір Базилевич
Народився 27 грудня 1897(1897-12-27)
Київ
Помер 30 червня 1931(1931-06-30) (33 роки)
Львів
Національність українець
Діяльність актор, співак (тенор), режисер
Відомий завдяки директор Ужгородського народного театру (1927–1929)
Alma mater Празька консерваторія

Життєпис

У складі Української республіканської капели під диригуванням Олександра Кошиця побував з гастролями у багатьох європейських країнах.

1920 опинився в таборі для полонених воїнів Армії УНР у Йозефові (Чехія), де брав участь у таборовому театрі і навчався у Празькій консерваторії.

1922 прибув до Ужгорода, де до 1929 працював у Руському театрі товариства «Просвіта» як співак, актор, режисер, адміністратор і директор (1927—1929). У важкі для театру часи Федір Базилевич всіма можливими засобами пробував його рятувати.[2]

Перекладав для театру драматичні твори з чеської, польської та французької мов.

Через тиск чеської поліції був змушений переїхати в Галичину до м. Станіслав.

1930—1931 — на аматорській сцені у Львові.

Пішов із життя 30 червня 1931 у Львові.[3][4] За іншими даними помер у Станіславові.

Режисерські роботи
  • «На перші ґулі» С. Васильченка
  • «Маруся Богуславка» М. Старицького
  • «Комедія на мості» В. Кліцпери
  • «Ляльки Віолети» А. Адама

Ролі
  • Гервасій («Мартин Боруля» І. Тобілевича)
  • Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
  • Гриць («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького)
  • Панько («Сорочинський ярмарок» М. Старицького)
  • Дмитро («Ясні зорі» Б. Грінченка)
  • Степан («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
  • Андрій («Катерина» М. Аркаса)
  • Фауст («Фауст» Ш. Ґуно)
  • Йожі («Циганський барон» Й. Штраусса)
  • Каньо («Паяци» Р. Леонкавалло)

Примітки
  1. Роздуми на шляху життя / Левко Лукашевич. 1982. — С. 140.
  2. Хто сказав, що Ужгород — не театральне місто?
  3. У світі мистецьких чар / Володимир Морозюк. — 2003. — С. 31.
  4. Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 41. — ISBN 5-88500-042-5.

Посилання

Література
  • Шерегій Ю. Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Пряшів; Л., 1993
  • Баглай Й. Життя під світлом рампи // Срібна Земля. 2000, 6 трав.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.