Енергодар

Історія Енергодара почалася з того, що 12 червня 1970 року було закладено перший гранітний камінь на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста. Це місце на піщаному півострові, на так званих Іванівських кучугурах, обрали для будівництва найбільшої в Україні Запорізької ДРЕС (нині — Запорізька ТЕС). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тисяч кВт кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал становив 3600 тисяч кВт і нині є одним з найбільших в Європі.

Першим мером міста Енергодар був Лохматов Микола Андрійович, який до того обіймав посаду секретаря Дніпровської сільської ради (сусіднього з містом села), пізніше він повернувся на попередню посаду.

Два роки місто не мало назви. Будувалася теплова станція — зростало і селище. 23 листопада 1972 року селище енергетиків отримало назву Енергодар.

Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель «Енергодар», Палац культури «Сучасник». Запорізька теплова електростанція виведена на повну потужність у вересні 1977 року.

14 серпня 1985 року селище Енергодар із 50-тисячним населенням отримало статус міста. Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста. Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир. У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі було облаштовано парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель «Енергодар» і Палац культури «Сучасник». Відкривалися просторі магазини, у яких реалізовували власну продукцію тепличні господарства, фабрика-кухня, рибне господарство, хлібозавод. Уведено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал. Згодом було зведено будівлі ще п'яти середніх шкіл, дитячої художньої школи, розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, а для організації дозвілля жителів — молодіжний центр, спортивний комплекс, плавальний басейн, художній виставковий зал. Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії.

• 
  Житлова забудова міста Енергодар
• 
  Типова багатоповерхівка
• 
  Стела на в'ізді до міста
• 
  Мерія Енергодара

Центром дозвілля стала набережна каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку. Ідея створення Набережної отримала реальне втілення, коли знадобився ґрунт для підсипки четвертого і п'ятого мікрорайонів міста. Вода Каховського водосховища впритул підійшла до міста каналом, проритим земснарядами. Саме на цьому каналі й була побудована Набережна довжиною майже 2 км з численними кафе, виставковими залами, магазинами.

З 1 березня 2022 мешканці Енергодару чинять героїчний спротив російським окупантам.

У Енергодарі проводиться міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр». З травня 1992 року — один з найяскравіших заходів, що відбувається у місті, проводиться раз на два роки. За час існування фестивалю на сцені ПК «Сучасник» — основній базі фестивалю — побували театри з Румунії, Німеччини, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусі й України.

• 
  Готель «Енергодар»
• 
  Кільце в районі Алеї троянд
• 
  Палац культури «Сучасник», (2014)
• 
  Пам'ятник Шевченку біля Палацу культури «Сучасник»

У місті працюють народні колективи — народний хор «Червона калина», оркестр народних інструментів «Джерела», народний театр ПК «Сучасник» — лауреат багатьох фестивалів та конкурсів.

У місті зареєстровано 120 громадських та 80 організацій політичних партій.

Енергодар.City — міське інтернет-видання, запущене у грудні 2018 року за підтримки Агенції розвитку локальних медіа «Або»[2].

• За даними перепису 1989 року мешкало 47 тисяч осіб.
• За даними перепису 2001 року — 56 тисяч осіб.
• Станом на 2019 рік — 53 567 осіб.

За даними перепису населення 2001 року рідною мовою вказали українську 37,81 %, а російську — 61,69 % населення[3].

У місті діє річковий порт, автовокзал, залізнична вантажно-пасажирська станція Енергодар Придніпровської залізниці, до якої щоденно курсують 2 пари приміських потягів сполученням Запоріжжя — Енергодар. У Енергодарі починається автошлях Р37 до Василівки.

• 
  Станція Енергодар
• 
  Проспект Енергетиків
• 
  Міський автобус біля мерії
• 
  Вигляд на Запорізьку атомну електростанцію

• Бабак Людмила Петрівна (* 1998) — українська спортсменка, веслувальниця на байдарках.
• Бронніков Володимир Костянтинович — український політик, директор Запорізької АЕС.
• Бузаєв Володимир Микитович — заслужений тренер СРСР і України.
• Горескул Олена — українська шахістка, міжнародний гросмейстер.
• Манзуля Володимир Романович — заслужений тренер України по боксу.
• Полулях Сергій Володимирович (1982—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Сидоренко Валерій Петрович — український боксер у першій найлегшій ваговій категорії (до 48 кг).
• Сидоренко Володимир Петрович — український боксер, призер Олімпійських ігор, чемпіон світу з 2001 р. у найлегшій ваговій категорії.
• Топоркова Раїса Вікторівна — українська пауерліфтерка. Майстер спорту України міжнародного класу.

• Енергодар.City — інтернет-видання про життя міста, головні новини Енергодара
• Головна газета Енергодара «РОСТ»
• АМУ