Українсько-сенегальські відносини
Українсько-сенегальські відносини (фр. Relations du Sénégal et de l'Ukraine) — міждержавні двосторонні відносини між Україною та Сенегалом у галузях міжнародної політики, торгівлі, економіки, освіти, науки, гуманітарних і культурних питань загалом тощо.
| Українсько-сенегальські відносини | |
|---|---|
 | |
 Сенегал |
 Україна |
Історія
Сенегал визнав незалежність України 2 червня 1992 року. Сенегал не входив до сфери впливу колишнього СРСР, тому в перші роки незалежності співробітництво розвивалося повільно[1].
Політичні
У вересні 2008 року в Дакарі відбулись перші українсько-сенегальські політичні консультації за участю першого заступника міністра закордонних справ України Юрія Костенка і державного міністра закордонних справ Сенегалу Шейха Тідіана Гадіо, які засвідчили інтерес Сенегалу до розвитку співпраці з нашою державою, який був підтверджений у грудні 2009 року під час бесід посла України з президентом і міністром закордонних справ Сенегалу[1]. 27 вересня 2010 року у Нью-Йорку відбулась перша зустріч міністрів закордонних справ обох країн Костянтина Грищенка та Мадіке Ніянга, під час якого було визначено пріоритетні напрями двосторонньої співпраці[1].
Делегація Сенегалу утрималась під час голосування 27 березня 2014 року на Генеральній Асамблеї ООН проекту резолюції «Територіальна цілісність України», не зважаючи на обіцянку підтримки[1].
Під час виборів 15 жовтня 2015 року Україна та Сенегал здійснили взаємну підтримку кандидатур обох країн до складу непостійних членів Ради безпеки ООН на наступні два роки[1].
Делегація Сенегалу не брала участі при прийнятті резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)» у грудні 2016 року, грудні 2018 та грудні 2020 років та утрималась у грудні 2018 та грудні 2019 років[1]. 24 березня 2016 року було підписано угоду про військово-технічне співробітництво[2].
2017 року Сенегал офіційно підтримав заявку України на набуття статусу спостерігача в Організації ісламського співробітництва[1].
2019 року під час 41-ї сесії Ради ООН з прав людини делегація Сенегалу утрималась при прийнятті резолюції «Співпраця та допомога Україні у галузі прав людини»[1]. 30 жовтня 2019 року у рамках 36-ї Міністерської конференції Франкофонії у Монако відбулася зустріч державного секретаря міністерства закордонних справ України Андрія Заяця з міністром закордонних справ Сенегалу Амаду Ба, під час якої було обговорено широке коло питань[1].
26 листопада 2020 року відбувся другий раунд політичних консультацій між міністерствами закордонних справ України та Сенегалу на рівні директорів територіальних департаментів[1]. Сенегальська сторона висловила згоду щодо підтримки кандидатури представника від України на виборах суддів Міжнародного трибуналу з морського права на період 2020—2029 років[1].
Дипломатичні
Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 25 листопада 1992 року, шляхом підписання спільного комюніке[1][2]. Посольство України в Сенегалі відкрилось в Дакарі 1 червня 2012 року. Передова група українських дипломатів прибула до Дакару 31 травня, а повноцінну діяльність посольство у нинішньому приміщенні розпочало 1 серпня 2012 року[3]. Українськими питаннями до 2017 року займалось посольство Сенегалу в Росії (Москва), після 2017 року Україну віднесено до сфери забезпечення посольства у Польщі (Варшава).
Надзвичайні і Повноважні Посли України в Республіці Сенегал
- Заяць Андрій Іванович (17 червня 2008 — 23 липня 2013) — посол за сумісництвом, з резиденцією в Конакрі (Гвінея). Вірчі грамоти вручив 29 грудня 2009 року[3].
- Овчаров Олександр Євгенович (10 грудня 2013 — 7 грудня 2018). Вірчі грамоти вручив 6 січня 2015 року[3].
- Пивоваров Юрій Анатолійович (з 28 квітня 2021)[4].
Посли Сенегалу в Україні
- Амаду Дабо (6 червня 2017 —) — посол за сумісництвом, з резиденцією у Варшаві (Польща).
Офіційні візити
У червні 2011 року відбувся перший офіційний візит до України міністра закордонних справ Сенегалу Мадіке Ніянга, якого супроводжувала делегація представників міністерств економічного блоку. Сенегальська делегація провела переговори в Торгово-промисловій палаті й Українському союзі промисловців і підприємців, міністерствах аграрної політики, еклогії і природи, відвідала підприємства «Квазар» і «Укргідроенерго» в Києві[1].
22-23 лютого 2013 року в Дакарі з робочим візитом перебував заступник міністра закордонних справ України Віктор Майко, який був прийнятий прем'єр-міністром Сенегалу Абдулом Мбаєм та провів зустрічі з представниками ділових кіл[1].
16-17 червня 2013 року Сенегал відвідав міністр юстиції України Олександр Лавринович. Під час візиту було укладено міжнародні договори у сфери правової допомоги (про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах; передачу засуджених осіб; про видачу правопорушників)[1][2]. Україна ратифікувала договори 2 серпня 2015 року[2].
29-30 листопада 2014 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін перебував в Дакарі з метою участі у роботі XV-го саміту Міжнародної організації франкофонії. В рамках заходу він провів низку двосторонніх зустрічей зі своїми колегами з африканських країн[1].
Економічні
| Рік | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Товарообіг | 60,6 | 49,3 | 59,8 | 92,0 | 89,6 | 89,2 |
| Експорт | 60,3 | 49,1 | 59,3 | 91,8 | 89,5 | 88,5 |
| Імпорт | 0,2 | 0,1 | 0,5 | 0,2 | 0,1 | 0,7 |
| Сальдо | 60,1 | 49,0 | 58,9 | 91,6 | 89,4 | 87,8 |
Сенегал протягом 2010-х років був одним з основних економічних партнерів України у Західній Африці[6].
Український експорт до Сенегалу 2020 року склав 82,53 млн доларів США, що на 30 % менше за попередній рік — 117, млн доларів США. Вивозяться: чорні метали (73,8 %), жири та олії тваринного або рослинного походження (13,7 %), мінеральні добрива (10,1 %).
Імпорт товарів з Сенегалу 2020 року склав 3,12 млн доларів США, що на 76 % більше, ніж 2019 року — 1,7 млн доларів США. Позитивне сальдо торгівлі — 79,41 млн доларів США. Завозиться: риба і ракоподібні (54.1 %), руди, шлаки і зола (26,5 %), овочі (8,0 %), пластмаси, полімерні матеріали (5,5 %), залишки і відходи харчової промисловості (4,5 %).
Інвестиційна діяльність з обох країн відсутня[6].
Культурно-гуманітарні
Українсько-сенегальське співробітництво у сфері освіти знаходиться у зародковому стані, бо громадяни Сенегалу віддають перевагу французьким закладам вищої освіти. За даними Українського державного центру міжнародної освіти Міністерства освіти і науки України впродовж 2019—2020 навчального року у вищих навчальних закладах України навчалися 28 студентів з Сенегалу[7].
14 грудня 2017 року в Дакарі відбувся круглий стіл «Голодомор в Україні у 1932—1933: ретроспективний погляд та уроки історії», організований посольством і Дакарським регіональним філіалом паризького Центру дипломатичних та стратегічних досліджень (CEDS)[7].
Українська діаспора в Сенегалі
Потенціал
Стабільне політичне середовище Сенегалу, сприятливе географічне положення (розвинуте авіаційне і морське сполучення — ворота Західної Африки), сильне та стійке економічне зростання (щорічно 6,5 % впродовж 2014—2019 років), покращення інвестиційного клімату (123 місце серед країн в рейтинзі 2019 року) та загалом відкрита економіка пропонують привабливі можливості для іноземних інвестицій[6]. Макроекономічне середовище Сенегалу є стабільним. Регіональна валюта (франк КФА) прив'язана до курсу євро. Репатріація капіталу та доходів є відносно простою. Серед перешкод інвестори виділяють громіздку та непередбачувану податкову адміністрацію, бюрократичні перешкоди і корупцію (66 місце серед країн світу в рейтинзі 2019 року), непрозорі державні закупівлі, слабку та неефективну судову систему, недостатній доступ до фінансування та жорсткий ринок праці, високі витрати на нерухомість та енергоносії[6].
2012 року Сенегал розпочав програму розвитку інфраструктури до 2035 року — «План Сенегал процвітаючий» (фр. Plan Sénégal Emergent; PSE). Сенегал прагне стати регіональним центр логістики, послуг та промисловості, розвиває спеціальні економічні зони із звільненням від оподаткування інвесторів[6]. За даними стратегічного дослідницького інституту США (англ. The Heritage Foundation), Сенегал посідає 13 місце серед 51 африканської країни та 110 місце серед 180 країн світу за індексом економічної свободи[6]. За рейтингом Світового банку Doing Business 2020 року Сенегал посідає 123 місце серед 190 країн світу[6].
Джерела
- Політичні відносини між Україною та Республікою Сенегал : [укр.] : [арх. 4 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2012. — 16 жовтня. — Дата звернення: 4 березня 2021 року.
- Договірно-правова база відносин між Україною та Республікою Сенегал : [укр.] : [арх. 3 грудня 2020 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2012. — 16 жовтня. — Дата звернення: 4 березня 2021 року.
- З історії Посольства : [укр.] : [арх. 4 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2013. — 4 червня. — Дата звернення: 4 березня 2021 року.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №179/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 28 квітня 2021.
- Державна служба статистики України.
- Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Республікою Сенегал : [укр.] : [арх. 4 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2012. — 16 жовтня. — Дата звернення: 4 березня 2021 року.
- Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Республікою Сенегал : [укр.] : [арх. 3 грудня 2020 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2014. — 6 листопада. — Дата звернення: 4 березня 2021 року.
Література
Посилання
- Офіційний сайт посольства України в Сенегалі.
- Офіційний сайт посольства Сенегалу в Росії.
- Центр дослідження Африки — вебплатформа української африканістики.
- (фр.) Онлайн-платформа ринку державних закупівель Сенегалу.
- (фр.) Ministère de l'économie, du Plan et de la coopération — міністерство економіки, плану та співробітництва Сенегалу.
- (фр.) Chambre de commerce, d'industrie et d'agriculture de Dakar (CCIAD) — Торгово-промислова палата Сенегалу.
- (англ.) (фр.) SunuLex — юридична база даних Сенегалу.