Установка дегідрогенізації пропану в Х'юстоні

Установка дегідрогенізації пропану в Х'юстоні – підприємство нафтохімічної промисловості, яке станом на другу половину 2010-х належить компанії Flint Hills. Перша за часом створення установка дегідрогенізації пропану в США.

Внаслідок «сланцевої революції» в Техасі з’явився великий додатковий ресурс зріджених вуглеводневих газів (найближчі гомологи метану – етан, пропан, бутан). Найбільш відомим напрямком його використання стало спорудження численних потужних установок парового крекінгу на етані (Фріпорт, Бейтаун, Сідар-Байу та інші). Втім, пропан також почали активніше залучати у нафтохімію, зокрема з метою створення виробництв, основною продукцією яких є пропілен. До того цей продукт з якістю, необхідною для полімеризації (polymer-grade-propylene) отримували на тих саме крекінг-установках, проте при їх роботі на етані вихід більш важких, аніж етилен, олефінів мінімальний, що дало змогу розраховувати на появу ніші цільових виробництв пропілену.

Першу в США установку дегідрогенізації пропану ввела в експлуатацію у 2010 році компанія PetroLogistics. Для її розміщення у енергетичного гіганту ExxonMobil викупили майданчик на південно-східній околиці Х'юстона, на південь від прокладеної по руслу Буффало-байу ділянки Х'юстонського судноплавного каналу. Тут раніше працювала зупинена установка парового крекінгу, інфраструктуру та окремі модулі якої використали під час створення нового виробництва[1] потужністю біля 650 тисяч тон пропілену на рік.

В 2014-му установку за 2,1 млрд доларів США викупила хімічна корпорація Flint Hills Resources (володіє, зокрема, піролізним виробництвом в Порт-Артурі).[2]

Окрім основної продукції, під час гідрогенізації пропану отримують водень (відщепленням його атомів від пропану власне й отримують пропілен), а також фракції С4 та С5+ в кількостях, придатних для комерційного використання.[3]

Технологію гідрогенізації для установки розробила компанія Lummus (процес CATOFIN).