Любка дволиста

Лю́бка дволи́ста,[1][2] широт парлист[1] (Platanthera bifolia)[3] — багаторічна рослина родини зозулинцевих. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений»[4]. Харчова, лікарська та декоративна культура.

Любка дволиста
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Зозулинцеві (Orchidaceae)
Рід: Любка (рослина) (Platanthera)
Вид:
Любка дволиста (P. bifolia)
Біноміальна назва
Platanthera bifolia
(L.) Rich., 1817

Назва

Родова назва Platanthera походить від грецьких слів, що в перекладі означають «широкий пиляк». Існує версія, що українська назва дана за гіпотетичну властивість викликати у чоловіків сексуальне збудження та ерекцію. Видова назва вказує на характерну ознаку — наявність лише двох добре помітних листків (у більшості особин). В деяких місцевостях рослину також називають нічною фіалкою за приємний аромат, що посилюється надвечір.

Опис

Трав'яниста рослина висотою 25—60 см. Бульби цілісні, овальні. Стебло високе, струнке, при основі обгорнуте 2-3 бурими піхвами. Листків усього 4-6, з них 2-3 нижніх великі, еліптичні, з крилатими черешками, зближені при основі стебла і майже супротивні. Суцвіття — китицеподібний колос, циліндричне, негусте, 10—25 см завдовжки, піднесене на довгому квітконосі. Квітки великі, білі. Губа жовтувато-зеленого кольору, довга, лінійна, спрямована донизу, значно довша за інші листочки оцвітини, які сходяться біля верхівки. Шпорець зігнутий, в 1,5-2 рази довший за зав'язь. Квітне у червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Плід — коробочка. Насіння дрібне, схоже на пил. Розмножується насінням. Характеризується високою плодючістю (пересічно 2000 насінин на 1 рослину).

Поширення

Ареал виду охоплює помірні та субтропічні регіони Європи, Кавказ, Сибір, Малу та Центральну Азію. В Україні зустрічається у Карпатах, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, Поліссі, рідше — у лісостепу (переважно в північній частині), Степу та Криму.

Екологія

У Карпатах зростає найчастіше на післялісових луках, у розріджених букових лісах, серед чагарників, на узліссях. На Західному Поліссі вид є компонентом неморальних теплолюбних грабових дібров та змішаних дубово-соснових лісів. Потребує середнього ступеня зволоження (мезофіт) та затінку (сциофіт).

Рослини запилюються нічними метеликами, для приваблення яких квітка виділяє приємний аромат. Вдень він ледь відчутний, а в присмерку значно посилюється. Крім того, зорієнтуватися комахам допомагає химерна форма квітки, що також нагадує метелика, і її білий колір, добре помітний вночі. Насіння проростає лише за наявності гриба. Проросток розвивається під землею протягом 2-4 років, перше цвітіння настає в 11-річному віці, а загалом рослина живе до 27 років.

Статус

Любку дволисту занесено до Додатку II Ковенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). В Україні цей вид охороняється у таких заповідниках і національних парках: Карпатському, в Канівському, Поліському, «Розточчя», «Медобори», «Ґорґани», Рівненському, в Карпатському, Шацькому, «Синевир», «Вижницькому», «Подільські Товтри», Яворівському, «Деснянсько-Старогутському», «Мезинському», «Сколівські Бескиди», «Ужанському», а також у заказнику «Гайдамацька балка».[5]

Майже на всій території, окрім Карпат, рослини утворюють нечисленні популяції з кількох десятків особин. У Карпатах деінде популяції нараховують по кілька сотень особин. Чисельність виду скорочується через нищівний збір квітів і заготівлю бульб, також негативно впливають вирубка лісів, руйнація природного середовища внаслідок господарської діяльності.

Застосування

Перші відомості щодо використання любки дволистої відомі з часів Персії та Османської імперії. В ті часи в їжу вживали бульби, називаючи їх «салеп»: з сирих варили драглистий напій, заправляючи його медом, сушені подрібнювали і брали з собою у походи[6]. Ця звичка згодом була запозичена кримськими татарами.

У бульбах любки, порівняно невеликих за розміром, нагромаджуються слиз (до 50 %), крохмаль (до 30 %), декстрин (до 10 %), деякі тонізуючі речовини. Вони мають витончений, надзвичайно приємний аромат, а також відрізняються високою поживністю — достатньо розчинити у воді або молоці 40 г сушеної сировини, щоб задовольнити добову потребу людини у поживних речовинах[6]. В сучасній Туреччині салеп також високо цінують, але через високу вартість продукту використовують його не як основний компонент напоїв, а як натуральний ароматизатор.

Народна медицина рекомендує бульби любки виснаженим хворим при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, хворобах зубів, а листя як зовнішнє при наривах. Бульби доцільно використовувати як обволікаючий засіб при отруєнні (при цьому уповільнюється всмоктування токсичних сполук).[7] Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.

Любка дволиста на українській монеті

Через складний та тривалий розвиток любка дволиста не дуже поширена у садівників, як декоративну культуру її вирощують переважно у ботанічних садах. Якщо не зважати на довгий час розвитку, то в цілому цей вид культивується легко. Любку висаджують у пухкий ґрунт, багатий на перегній, у затінку кущів, де вона добре розростається.

Монети

В 1999 році Національний банк України випустив дві пам'ятні монети із зображенням любки дволистої на реверсі: нейзельберову номіналом 2 гривні і срібну номіналом 10 гривень.

Синоніми

  • Conopsidium platantherum Wallr.
  • Conopsidium stenantherum Wallr.
  • Gymnadenia bifolia (L.) G.Mey. (1836)
  • Gymnadenia bifolia var. tenuiflora G.Mey.
  • Habenaria bifolia (L.) R.Br. (1813)
  • Habenaria fornicata Bab.
  • Lysias bifolia (L.) Salisb. (1812)
  • Orchis alba Lam.
  • Orchis bifolia (L.) (1753)
  • Orchis bifolia var. brachyglossa Wallr.
  • Orchis bifolia var. latissima Tinant
  • Orchis bifolia var. major Besser
  • Orchis bifolia var. trifolia Gaudin
  • Orchis bifolia var. trifoliata Tinant
  • Orchis bifolia var. virens Tinant
  • Orchis ochroleuca Ten.
  • Orchis paucifolia Gaterau
  • Orchis platanthera (Wallr.) E.H.L.Krause
  • Orchis stenanthera (Wallr.) E.H.L.Krause
  • Platanthera bifolia f. angustifolia Potonié
  • Platanthera bifolia f. apetiolata Verm.
  • Platanthera bifolia підв. atropatanica B.Baumann et al. (2003)
  • Platanthera bifolia subsp. bifolia
  • Platanthera bifolia f. brachyglossa (Wallr.) Soó
  • Platanthera bifolia var. brachyphylla Verm.
  • Platanthera bifolia f. bracteata Cortesi
  • Platanthera bifolia f. brevicalcarata Verm.
  • Platanthera bifolia var. carducciana (Goiran) Hallier & Wohlf.
  • Platanthera bifolia var. conferta Peterm.
  • Platanthera bifolia f. densiflora (Drejer) Soó
  • Platanthera bifolia f. densispicata Verm.
  • Platanthera bifolia subsp. graciliflora Bisse
  • Platanthera bifolia f. grandiflora Hartm. ex Soó
  • Platanthera bifolia f. humilior Zapal.
  • Platanthera bifolia subsp. latiflora (Drejer) Løjtnant
  • Platanthera bifolia f. latiflora (Drejer) Asch. & Graebn.
  • Platanthera bifolia var. latiflora (Drejer) E.G.Camus
  • Platanthera bifolia var. latiflora (Drejer) Kreutz
  • Platanthera bifolia var. laxa Peterm.
  • Platanthera bifolia f. major Zapal.
  • Platanthera bifolia var. microglossa Zapal.
  • Platanthera bifolia f. multifoliolata Verm.
  • Platanthera bifolia f. nudicaulis Beck
  • Platanthera bifolia var. obtusifolia Schur
  • Platanthera bifolia f. pervia (Peterm.) Soó
  • Platanthera bifolia var. pervia (Peterm.) Asch. & Graebn.
  • Platanthera bifolia var. quadrifolia Peterm.
  • Platanthera bifolia f. rotundata Verm.
  • Platanthera bifolia var. simonkaiana Soó
  • Platanthera bifolia var. spathulata Vuyck ex Verm.
  • Platanthera bifolia var. subalpina Brügger
  • Platanthera bifolia f. subalpina (Brügger) Soó
  • Platanthera bifolia var. tenuiflora (G.Mey.) Thell.
  • Platanthera bifolia f. trifoliata (Thielens) Pauca & Nyár.
  • Platanthera brachyglossa (Wallr.) Rchb.
  • Platanthera carducciana Goiran
  • Platanthera chlorantha f. lancifolia (Rohlena) Soó
  • Platanthera chlorantha var. wankelii (Rchb.) Nyman
  • Platanthera lancifolia (Rohlena) A.W.Hill
  • Platanthera major (Besser) Linding.
  • Platanthera montana var. lancifolia Rohlena
  • Platanthera pervia Peterm.
  • Platanthera satyrioides Rchb.f.
  • Platanthera schuriana Fuss
  • Platanthera solstitialis Boenn. ex Rchb. (1830)
  • Platanthera solstitialis var. brachyglossa (Wallr.) Nyman
  • Platanthera solstitialis var. densiflora Drejer
  • Platanthera solstitialis var. latiflora Drejer
  • Platanthera solstitialis var. patula Drejer
  • Platanthera solstitialis var. pervia (Peterm.) Rchb.f.
  • Platanthera solstitialis var. pervia (Peterm.) Nyman
  • Platanthera solstitialis var. subalpina (Brügger) M.Schulze
  • Platanthera solstitialis var. trifoliata Thielens
  • Platanthera subalpina Brügger
  • Platanthera virescens K.Koch
  • Platanthera viricimaculata Kraenzl.
  • Platanthera wankelii Rchb.
  • Satyrium bifolium (L.) Wahlenb. (1826)
  • Sieberia bifolia (L.) Spreng. (1817)[3]


Див. також

Література

  • Декоративные травянистые растения для открытого грунта СССР, 1977.
  • Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В., 1983.
  • Собко В. Г., 1989; Орхидеи нашей страны, 1991.
  • Флора УРСР, 1950.

Посилання

Джерела

  1. Platanthera bifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Platanthera bifolia // Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович.
  3. The Plant List.(англ.)
  4. Червона книга України. Рослинний світ / Під ред. Шеляг-Сосонка Ю. Р. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1996. — С. 398.
  5. Нові місцезнаходження рідкісних видів рослин Центрального Поділля та прилеглих територій / Я. П. Дідух, Ю. А. Вашеняк, М. М. Федорончук // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 1. — С. 93-99.
  6. Ф. І. Мамчур, Я. Д. Гладун. Лікарські рослини на присадибній ділянці. — К.: Урожай,1993. — 128 с.
  7. Лікарські рослини, 1992.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.