Уткін Володимир Федорович

Володи́мир Фе́дорович У́ткін (17 жовтня 1923, село Пустобор, Касимовський район, Рязанська область, РРФСР 15 лютого 2000, Москва, Росія) — вчений-конструктор у галузі ракетобудування, перший заступник головного конструктора та начальника, головний конструктор та начальник КБ "Південне", доктор технічних наук (1967), член-кореспондент Академії наук Української РСР (1972), академік НАН України (1976), академік АН СРСР (1984). Двічі Герой Соціалістичної Праці (29.08.1969, 12.08.1976). Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань (у 1972—1989 роках). Кандидат у члени ЦК КПУ (1971—1976). Член ЦК КПРС (1976—1990).

Уткін Володимир Федорович
Народився 17 жовтня 1923(1923-10-17)
Касимовський район, Рязанський округd, Московська область
Помер 15 лютого 2000(2000-02-15) (76 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Національність росіянин
Діяльність інженер, політик
Alma mater Балтійський державний технічний університетd (1952) і Почесна відзнака Президента України[1]
Науковий ступінь доктор технічних наук
Вчене звання Список академіків АН СРСР
Знання мов російська
Заклад TsNIIMashd і Державне конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля
Учасник німецько-радянська війна
Членство НАН України, Російська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Роки активності з 1952
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання сержант і Старший сержант
Партія КПРС
Брати, сестри Alexei Fedorovich Utkind
Автограф
Нагороди

Біографія

Народився в родині робітника. Дитинство провів в селищі Лашма Касимовського району Рязанської області.

У 1941 році з відзнакою закінчив середню школу № 2 в місті Касимов, і вже в серпні 1941 року був призваний в лави Червоної армії і направлений навчатися в училище зв'язку, потім в 21-й окремий полк зв'язку. Став військовим телеграфістом, сержантом 49-ї окремої роти зв'язку 278-ї винищувальної авіаційної дивізії Резерву Ставки Верховного Головнокомандування. З 1942 року і до кінця німецько-радянської війни воював на різних фронтах — Волховському, Північно-Кавказькому, Південному, 4-му і 1-му Українських, 3-му Білоруському, пройшовши шлях від Волхова до Берліна. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1946 році поступив до Ленінградського військово-механічного інституту. Після успішного закінчення інституту в 1952 році отримав направлення в одне із провідних конструкторських бюро СРСР — КБ «Південне» в місті Дніпропетровську. Працював інженером-конструктором, старшим інженером, потім очолював різні науково-дослідні і проектно-конструкторські підрозділи: начальник групи, начальник сектора, заступник начальника відділу, заступник головного конструктора.

У 1967 році призначений 1-м заступником головного конструктора і начальника КБ «Південне», у 1971 році — головним конструктором і начальником, а у 1979 році — генеральним конструктором і начальником конструкторського бюро.

Безпосередньо брав участь в створенні сучасних ракет-носіїв і космічних літальних апаратів. Під його керівництвом розроблені і здані на озброєння чотири стратегічні ракетні комплекси, створені декілька ракет-носіїв.

З 1986 року — генеральний директор і генеральний конструктором НВО «Південне». Брав найдіяльнішу участь в роботах по використанню оборонних науково-технічних розробок в інтересах науки і народного господарства: в створенні ракети-носія «Циклон» на базі СС-9, супутника «Космос-1500», використаного для виведення каравану судів з льодів Східносибірського моря.

У 1990—2000 роках — директор Центрального науково-дослідного інституту машинобудування Російського космічного агентства. Під його керівництвом в інституті велися наукові дослідження з різних розділах Федеральної програми, проводилися науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи з метою створення досвідчених апаратів спеціального призначення. У рамках досягнутих домовленостей із США забезпечувався науково-технічний «супровід» ключових проблем, пов'язаних з міжнародною космічною станцією (МКС). Жив у Москві.

Похований на Троєкурівському цвинтарі в Москві.

Нагороди

Див. також

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.