У свої зруйновані тіла поверніться

Роман починається зі смерті головного героя — Річарда Бертона. Але після смерті він відроджується у світі, через який протікає велика річка. Разом з ним на березі річки воскрешаються усі померлі. Бертон, який завдяки чиємусь втручанню прокинувся раніше за інших людей, дізнається, що Воскресіння — це експеримент, який проводить інопланетна раса, представники якої називають себе «етики». І він вирішує розкрити таємниці цього світу.

У цьому романі зустрічається багато персонажів, які реально існували. Це і відомий дослідник Африки Річард Бертон, і Аліса Лідделл — прототип героїні роману Льюїса Керола «Пригоди Аліси у Країні чудес», і Герман Герінг — нацистський військовий діяч, і багато інших.

Роман «У свої зруйновані тіла поверніться» став першим романом фантастичного циклу Філипа Фармера «Річковий світ», що складається з п'яти романів та ряду повістей, частину з яких написали інші автори. Цей цикл став візитною карткою Філіпа Фармера.

Перша версія роману називалася «I Owe for the Flesh» («Шукаючи плоті»). Вона була створена у середині 1950-х років для конкурсу, який проводило видавництво «Shasta». Роман виграв конкурс і був намічений для публікації у 1962 році там ($1000 премії) і у «Pocket Books» (яке виділило гонорар у $3000), для письменників тих років сума була солідною. Однак директор «Shasta» М. Коршак таємно вклав гроші премії та гонорари Джона Кемпбелла та Реймонда Джонса у дорогу ілюстровану книгу одного голлівудського гримера та тягнув час — Фармера він змусив переписувати та скорочувати роман. В результаті книга Коршака провалилася, розоривши і видавництво. Рукопис роману Фармера був ними втрачений, другий варіант був знайдений лише на початку 1980-х та вийшов у 1983 році під назвою «Річка Вічности»[1][2]. Через це Фармер був змушений тимчасово залишити письменницьку кар'єру[3][4].

У результаті Філіп Фармер створив нову версію роману. Спочатку він був виданий у двох частинах у журналі «Worlds of Tomorrow» — «The Day of the Great Shout» («День великого крику», січень 1965 року)[5] і «The Suicide Express» («Експрес самогубств», березень 1966 року). Перша частина у 1966 році номінувалася на премію «Г'юго» (номінація «Мала форма (Short Fiction)»). Один з перших варіантів роману, повість «Riverworld» («Річковий світ»), був опублікований у січні 1966 року у тому ж журналі «Worlds of Tomorrow». У ній був інший головний герой — Том Мікс. У 1979 році перероблена версія цієї повісті була опублікована у збірці «Riverworld & Other Stories» («Річковий світ та інші історії»)[6]. Назва цієї повісті в результаті закріпилася за усім циклом.

Роман неодноразово перекладався на різні мови.

Роман мав великий успіх і був удостоєний у 1972 році премії «Г'юго» за найкращий роман. Після цього Філип Фармер випустив 4 продовження — «Казковий корабель», «Темний задум», «Магічний лабіринт» та «Боги Річкового Світу», а також дві міжавторських збірки — «Легенди Річкового Світу» та «Таємниці Річкового Світу».

У 2003 році була зроблена спроба екранізувати романи циклу. На каналі «Sci-Fi Channel» випущений фільм «Riverworld» («Річковий світ», російською більше відомий під назвою «Боги річкового світу»), який повинен був стати «пілотом» планованого серіалу. Однак фільм виявився невдалим, у результаті чого серіал так і не був запущений у виробництво[7]. У 2010 році тим же каналом Sci-Fi Channel була зроблена друга спроба екранізації — фільм Світ Річки, рімейк фільму 2003 року. Однак цей фільм отримав ще гірші відгуки, ніж перший[8].

• Премія «Г'юго» за найкращий роман: 1972 рік (переможець)
• Премія «Локус» за найкращий роман: 1972 рік (2 місце)