Федерація футболу Закарпаття

Розвиток футболу Закарпаття тісно зв'язаний з його історією. Цей край впродовж ряду століть входив до складу Угорщини, де футбол вперше був згаданий як «англійська гра ногами» у книзі «Атлетичні заняття», написаній у 1879 р. Лайошем Молнаром і графом Микшем Естерхазі. 1882 р. в будапештській реформатській головній гімназії було створено перше спортивне товариство, а у наступні роки столичні клуби офіційно організовували свої власні футбольні команди. 1891 р. у Будапешті вперше провели усеугорські спортивні змагання серед учнів. Федерація футболу Угорщини свою діяльність розпочала 19 січня 1901 р., внаслідок чого у країні на початку ХХ століття стало більше передових футбольних команд.

У Закарпатті розвиток спорту розпочався також у восьмидесятих роках XIX століття. В Ужгороді розпочали грати у футбол з 1893 р. учні старших класів навчальних закладів. 15 серпня 1901 р. відбулася перша офіційна футбольна зустріч між збірною учнів міста та командою «Будапештського атлетичного клубу» (БАК). Символічно цей день був прийнятий днем створення Федерації футболу Закарпаття, аналога сучасної федерації. В наступні роки гра швидко стала популярною і в інших містах краю. У 1902 р. утворилося «Товариство ужгородських футболістів», яке, однак, проіснувало недовго. Але діяльність «Ужгородського атлетичного клубу» (УАК), заснованого у 1906 р., вже стала важливою віхою в історії футболу на Закарпатті. Адже «УАК» якраз сто років тому, у 1914 р. виграв першість серед команд Північної та Північно-Східної Угорщини. Після цього він здолав переможця чемпіонату південної частини країни і завоював право боротися за перехід до другої ліги угорської першості. Однак Перша світова війна завадила цьому першому серйозному успіху закарпатських футболістів.

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 і 1919 рр. утворилася низка держав, зокрема й Чехо-Словаччина (ЧСР). На засаді рішень Мирової Конференції в Парижі територія Закарпаття потрапила до її складу. Згідно з розпорядженням тамтешнього відділення Чехо-Словацької футбольної асоціації, на Закарпатті були створені так звані жупи — слов'янська (до неї увійшли чеські та словацькі футболісти) та угорська. У 1934 р. було реорганізовано усю систему національного чемпіонату. Із найкращих футбольних команд створювалися так звані «дивізії», яких було п'ять: середньочеська, дивізія чеської провінції, моравсько-сілезька, словацько-підкарпатська та дивізія німецького союзу. Тобто, система розіграшу футболу у ЧСР проводилася за національним принципом. Словацька дивізія була розділена на дві групи — Західну (команди західної і середньої Словаччини) та Східну (команди східної Словаччини і Закарпаття). На підставі попередніх спортивних результатів у Східну Словацько-Підкарпатську дивізію було включено дві найсильніші слов'янські команди («Русь» та ЧсСК (Ужгород)) і дві угорські футбольні дружини, які у своєму національному розіграші зайняли перші два місця (МШЕ (Мукачеве) та БФТК (Берегово)). У 1936 р. спортивний клуб «Русь» досягнув помітного результату. Вигравши першість східнословацької та підкарпатської зони, і завдавши поразки переможцю західнословацької зони, команда здобула титул чемпіона Словаччини і разом з тим прописку у вищій національній лізі.

У березні 1939 р. згідно з рішеннями Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. Закарпаття знову увійшло до складу Угорщини. У роки Другої світової війни помітного успіху досягнув найстаріший ужгородський клуб — «УАК». Сезон 1943/1944 р. у другій лізі він завершив на першій сходинці і завоював право змагатися у вищій футбольній лізі Угорщини. Однак вдалося провести лише кілька матчів, оскільки фронт наблизився впритул до кордонів країни.

Першими керівниками футбольного руху в Закарпатті у 1893–1944 рр. були:

• Іштван Медрецький
• Ференц Шіргер
• Матяш Ролейзек
• Іштван Лаудон
• Мігаль Кочіш
• Гейза Янотті
• Шандор Плетенік
• Августин Лавришин
• Ілля Гаджега
• Іван Бачинський

та інші.

На високий рівень національного футболу тих часів вказує, що Чехо-Словаччина посіла друге місце на чемпіонаті світу у Італії. Крім того збірна Чехословаччини на першості світу у Чилі й удруге поспіль завоювала срібні медалі. Між тим угорська національна команда на чемпіонаті у Франції та поспіль у Швейцарії теж стала другою у світі.

Восени 1944 р. на Закарпатті було проголошено самостійну державу — Закарпатську Україну зі своїм урядом — Народною радою. Це державне утворення проіснувало лише до липня 1945 р., коли відбулося возз'єднання з УРСР на підставі волевиявлення населення краю через прийняття Першим З'їздом народних комітетів Закарпатської України постанови «Про возз'єднання з Радянською Україною». Але вже 31 травня т.р. Народна рада створила Тіловиховний Союз (тобто Комітет фізичної культури і спорту), керівництво яким було доручено одному з найвідоміших футбольних фахівців краю — Василю Федаку. Протягом червня 1945 р. почала свою діяльність і футбольна секція, головою якої обрали Івана Бачинського. Паралельно з цим вони були одними з ініціаторів створення нової команди — «Спартак» (Ужгород). Історія закарпатського радянського футболу бере свій початок саме з цього року, від часу проведення першого чемпіонату області та першої повоєнної республіканської спартакіади, на якій завдяки насамперед його вмілому керівництву та досвіду в організації спортивної роботи Збірна команда Закарпаття з футболу виборола перше місце.[1]

Першим чемпіоном радянської України у 1946 р. став ужгородський клуб «Спартак», який був створений із футболістів різних місцевих команд. Адже крім збережених кадрів та ігрових навичок, закарпатські спортсмени мали доволі хороший вишкіл у чехословацький та угорський лізі. Угорський футбол базувався на техніці, у той час як чеський був більш силовим і жорстким. Закарпатцям вдалося перейняти як одну, так й іншу риси. Водночас радянський футбол більше спирався на фізичні якості спортсменів. Закарпатці, перейнявши плюси всіх трьох систем, виглядали доволі незвично. Окрім 1946 р., ужгородський «Спартак» став чемпіоном України і в 1950-му та в 1953 рр., а у 1950 р. завоював і Кубок УРСР. Після реорганізації системи розіграшу першостей СРСР у 1971 р. змінила назву й ужгородська команда. Тепер вона вже називалась «Говерла» і виступала у другій лізі української зони. Перший рік провели не зовсім вдало (20 місце серед 26-ти команд), а ось в 1972 р. ужгородці вже були другими серед 24-х дружин у другій лізі. Це було останнє найвище досягнення команди у чемпіонатах СРСР. До успіхів «Спартака» долучився ще й мукачівський «Більшовик», який став чемпіони республіки 1947 р., фіналістом розіграшу Кубка УРСР з футболу 1948 та учасником першості СРСР у другій групі команд майстрів у 1948–1949 рр.

Саме це покоління гравців й поклало початок так званій «закарпатській футбольній школі». У цей час Закарпаття стало справжнім «футбольним клондайком» для цілого Радянського Союзу. Характерною особливістю перших післявоєнних та початку 50-х років в українському футболі став прихід у найсильніші клуби СРСР великої кількості талантів із нашого краю: починаючи з 1947 до 1991 рр. у клубах вищої ліги СРСР грали понад сто закарпатців та більш як десяток найвідоміших наших футболістів вдало виступали за першу, другу чи за олімпійську збірну СРСР! Протягом майже півстоліття не можна було уявити київське «Динамо» хоча би без одного закарпатця на полі. Завойовували вони найпочесніші трофеї – в тому числі Кубок володарів кубків УЄФА та Суперкубок УЄФА, ставали чемпіонами та бронзовими призерами на літніх олімпіадах, та срібними призерами першості Європи.

Інформація станом на 1 березня 2014 р.

Під егідою Федерація футболу Закарпаття постійно відбуваються наступні змагання:

• адреса: Україна, 89600, м. Мукачеве, вул. Духновича, 91-а, «Будинок футболу»
• сайт: www.ffz.org.ua

• Федерація футболу України
• Федерація футболу Криму

• Офіційна сторінка Федерації футболу Закарпаття
• ФФЗ — колективний член Федерації футболу України
• Сторінка на сайті Ради регіонів Федерації футболу України
• Представники закарпатського футболу у збірній СРСР
• Федерацію футболу Закарпаття очолив Іван Дуран