Федорін Юрій Петрович

Народився 1979 року на Луганщині, в місті Антрацит, — смт Дубівський, що підпорядковане міській раді.

Мешкав на Донеччині, займався перевезенням товарів у торговельні точки, в Маріуполі познайомився з майбутньою дружиною.

З початком російської збройної агресії проти України вивіз сім'єю із захопленої терористами Макіївки, де на той час проживав, спочатку до Маріуполя, а згодом — в смт Білики Кобеляцького району Полтавської області. Раніше в армії не служив, тож у серпні 2014 року пішов на фронт добровольцем — в батальйон «ОУН», воював у Пісках в районі Донецького аеропорту. Отримав контузію, поранення. Коли добровольці увійшли до складу 93-ї бригади, 24 грудня 2014 року офіційно вступив на військову службу за контрактом через Новомосковсько-Магдалинівський об'єднаний міський військовий комісаріат.

Молодший сержант, командир розвідувального відділення — командир машини розвідвзводу 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. Виконував завдання на території проведення антитерористичній операції, зокрема в районі «Бахмутської траси» на рідній Луганщині.

Загинув 28 червня 2017 року близько 20:00 під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське. Розвідгрупа висунулася з метою перехоплення ворожих ДРГ, що намагались просунутись углиб позицій бригади. Російсько-терористичні формування спробували штурмувати українську розвідгрупу під прикриттям мінометів. У бою молодший сержант Федорін загинув від численних кульових поранень у груди, закрив собою товаришів[1]. Ще один військовослужбовець дістав поранення. Тіло загиблого під обстрілами не змогли евакуювати, було прийнято рішення відходити і рятувати пораненого. У подальшому побратими не знайшли тіло на місці бою, воно потрапило до російських бойовиків, понад тиждень тривали перемовини щодо обміну[2]. Обмін відбувся 7 липня у м. Щастя.

Похований 9 липня на Алеї Героїв міського кладовища райцентру Кобеляки[3][4][5].

Залишилися дружина Вікторія та дві доньки — 9-річна Олена та 8-річна Анна. Мати залишилась на окупованій території і на похорон не приїхала. У жовтні 2017 року Кобеляцька РДА прийняла рішення про виділення грошової компенсації родині загиблого для придбання квартири у Полтаві[6].

• Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].
• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)[8].
• Відзнака Міноборони — нагрудний знак «Знак пошани».
• Недержавна відзнака — нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту».
• Відзнака Полтавської обласної ради «За вірність народу України» (посмертно)[9].

Занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно)[10].

• Федорін Юрій Петрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Анна Волкова. На Полтавщині попрощались з розвідником Юрієм Федоріним, який у бою закрив собою товаришів(рос.) // «Факти», 13 липня 2017.