Феофіл III

Патріарх Феофіл III[1], або Теофіл III[2] (грец. Πατριάρχης Θεόφιλος Γ΄; у миру Іліас Яннопулос, грец. Ηλίας Γιαννόπουλος; нар. 4 квітня 1952, Гаргаліана, ном Мессинія, Греція) — 141-ий патріарх Єрусалимський з 22 листопада 2005 року Повний титул: Блаженніший та Всесвятейший Кир Феофіл, Патріарх Святого Города Єрусалима і всієї Палестини, Сирії, Аравії та Зайордання, Кани Галілейської та Святого Сіону. Тезоіменитство - 22 березня, Сорок Севастійських мучеників[3].

Феофіл III
Θεόφιλος Γ΄
141-й Патріарх Святого Города Єрусалима і всієї Палестини, Сирії, Аравії та Зайордання, Кани Галілейської та Святого Сіону
з 22 листопада 2005
Обрання: 22 серпня 2005
Інтронізація: 22 листопада 2005
Церква: Єрусалимський патріархат
Попередник: Іриней
Архієпископ Фаворський
14 лютого 2005 — 22 серпня 2005
Попередник: Даниїл (Хоріатакіс)
Наступник: Мефодій (Ліверіс)
 
Альма-матер: Афінський національний університет імені Каподистрії і Даремський університет
Діяльність: священник, священнослужитель
Тезоіменитство: 22 березня
Ім'я при народженні: Іліас Яннопулос
Ηλίας Γιαννόπουλος
Народження: 4 квітня 1952(1952-04-04) (69 років)
Gargalianoid, Trifylia Municipalityd, Пелопоннес
Чернецтво: 28 червня 1970
Єп. хіротонія: 14 лютого 2005
 
Автограф:

Нагороди:

 Феофіл III у Вікісховищі

Біографія

Народився 4 квітня 1952 року в Гаргаліані, в Мессенії, Греції.

З 1964 року проживає в Святогробському братстві в Єрусалимі. Навчався в патріаршій школі в Єрусалимі. 28 червня 1970 року пострижений у чернецтво патріархом Єрусалимським Венедиктом I з нареченням імені Феофіл.

З 1975 по 1978 роки навчався на богословському факультеті Афінського університету, зведений у сан архімандрита.

З 1981 по 1986 роки навчався в Даремському університеті (Англія).

З 1986 по 1988 роки був головою зовнішніх зв'язків Єрусалимського патріархату, а наступні роки був Представником Єрусалимського патріархату при ряді організацій, зокрема, з 2001 по 2003 роки при Московському патріархаті. Був старшим охоронителем Гробу Господнього.

14 лютого 2005 року, всього за півроку до обрання в патріархи, був висвячений у сан єпископа і обраний архієпископом Фаворським. У травні того ж року його попередник Патріарх Іриней I, через звинувачення у причетності до низки скандальних угод з нерухомістю, був відсторонений від посади спершу Синодом, а потім Всеправославним собором у Фанарі.

22 серпня 2005 року був одноголосно обраний Священним Синодом патріархом Єрусалимським. 22 листопада того ж року відбулася його інтронізація.

Визнаний в якості глави Єрусалимського патріархату з боку держави Палестина і Йорданія, патріарх протягом двох років не міг отримати офіційного визнання від уряду Ізраїлю[4].

Патріаршество

Зі сходженням на Єрусалимський престол, патріарх Феофіл ІІІ, окрім роботи по відновленню порядку в Патріархаті, вжив заходів для розширення участі Єрусалимської церкви у міжправославних та міжрелігійних форумах. Так, 17-18 травня 2006 року він взяв участь у Соборі в Шамбезі, на якому вирішувалось питання відправлення на спокій предстоятеля Церкви Кіпру архієпископа Хризостома І. Того ж місяця відвідав Вселенську Патріархію в Константинополі. Крім того Блаженніший поновив членство Єрусалимської церкви у ВСЦ та Раді Церков Близько Сходу.

У жовтні 2007 року патріарх взяв участь у «Раді релігійних установ Святої Землі», що проходила у Вашингтоні, округ Колумбія та мала на меті просування миротворчого процесі в Близькосхідному регіоні.

У вересні 2008 року на запрошення Європарламенту, ознайомив європейських чиновників зі становищем та проблемами Єрусалимської церкви. У цьому ж році брав участь у Зустрічі православних предстоятелів в Константинополі.

В 2009 році був віце-президентом на нараді «The C-1 World Dialogue» в Лондоні.[5]

Погляди і оцінка

Дияконом Андрієм Кураєвим, котрий їздив в Єрусалим на початку квітня 2008 року по лінії Фонду св. апостола Андрія Первозванного, висловлювання Патріарха Феофіла про історичні претензії Росії на Палестину і негативної ролі архімандрита Порфирія Успенського (засновника Російської духовної місії у Святій землі) були розцінені як русофобські[6][7].

Архієпископ Марк (Арндт) у липні 2008 року висловив таку оцінку: «Всі колишні Єрусалимські патріархи цікавилися Росією, навіть в якійсь мірі говорили по-російськи, любили російський народ і його благочестя, були вдячні за величезний внесок Російської церкви в зміцнення православ'я на Близькому Сході, цінували присутність російських ченців в Святій Землі… Нинішня політика для мене незрозуміла. Вона різко відрізняється від політики всіх попередників нинішнього Патріарха Єрусалимського.»[8].

Нагороди

Примітки
  1. Єрусалимський Патріарх дав знати, що схвалює рішення Константинополя про автокефалію ПЦУ
  2. § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження Український правопис, 2019
  3. ТЕЗОИМЕНИТСТВО БЛАЖЕННЕЙШЕГО ПАТРИАРХА СВЯТОГО ГРАДА ИЕРУСАЛИМА И ВСЕЙ ПАЛЕСТИНЫ ФЕОФИЛА. ru.jerusalem-patriarchate.info 22-го марта 2016 г.
  4. Греция требует от Израиля немедленно признать Иерусалимского Патриарха. NEWSru.com 3 июля 2007 г.
  5. ФЕОФИЛ (ЯННОПУЛОС). drevo-info.ru (рос.). Процитовано 19 вересня 2020.
  6. Диакон Андрей Кураев поведал о «русофобских» высказываниях Иерусалимского Патриарха и об истинном происхождении «Благодатного огня» portal-credo.ru 17 апреля 2008 г.
  7. Беседа патриарха Иерусалимского Феофила III с представителями российских СМИ. Интерфакс.ru 28 апреля 2008 г.
  8. Архиепископ Марк (Арндт): «Я вырос на творениях Достоевского и Толстого» Патриархия.Ru, 18 июля 2008.
  9. Указ Президента Украины № 396/2013 «О награждении орденом князя Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 11 вересня 2018.
  10. Венгерское государство награждает Блаженнейшего Патриарха Иерусалимского Феофила. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 11 вересня 2018.
  11. Глава Русской Церкви наградил Иерусалимского Патриарха орденом равноапостольного князя Владимира: Православие и мир
  12. Предстоятель Русской Православной Церкви встретился с Блаженнейшим Патриархом Иерусалимским Феофилом
  13. Глава Грузинского Царского Дома совершил паломничество на Святую Землю
  14. Podelom ordena Svetog Cara Konstantina završena liturgija povodom jubileja Milanskog edikta
  15. Патријарху Јерусалима и цијеле Палестине господину Теофилу III уручен орден Светог Јована Владимира. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 11 вересня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.