Український правопис 2019 року

Міністерство освіти та науки України з посиланням на НАН України пояснює, що правопис у попередній редакції в цілому задовольняв потреби суспільства та його не можна вважати застарілим. Він потребував лише усунення окремих суперечностей, упорядкування, уточнення та доповнення відповідно до тих сучасних мовних тенденцій, які сформувалися в суспільстві. Це положення було визнане справедливим значною частиною учасників публічного обговорення нової редакції Українського правопису.

У своїй роботі Українська національна комісія з питань правопису керувалася такими засадами: необхідність збереження української орфографічної традиції; включення нових правописних правил, необхідних для достатньо вичерпної кодифікації мовних норм; відбиття основних змін у сучасній мовно-писемній практиці; формування правил написання нових запозичених слів, нових власних назв; усунення застарілих або неточних формулювань; уніфікація орфографічних норм[7].

Варіант проєкту, надрукований в електронному вигляді на 216 сторінках, був опублікований Міністерством освіти та науки України на сайті для громадського обговорення, що тривало зі 15 серпня до 15 вересня 2018 року[8]. 13 вересня термін громадського обговорення був продовжений до 1 жовтня[9]. Очікувалося, що робота над документом триватиме щонайменше до кінця 2018 року; члени комісії відмовлялися від коментарів.[10] Утім, Максим Стріха, співголова комісії, поділився інформацією, що проєкт було ухвалено одностайно[11].

Правописна комісія заявила, що

...повертає до життя низку особливостей «харківського» правопису, поновлення яких має наукове підґрунтя. Беззастережно поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо «харківського» правопису та його творців, правописна комісія не може знехтувати тим, що мова народу розвивається разом із його історією та мовна практика українців 1930-х — 2010-х років також є частиною української орфографічної традиції» і «попри тривалі та напружені дискусії […] підсумкове голосування щодо проєкту нової редакції українського правопису було одностайним[12].

Громадське обговорення проєкту Українського правопису тривало до 1 жовтня 2018 року. Надійшло понад 500 пропозицій, зауважень і коментарів[13]. 22 жовтня 2018 року відбулося підсумкове засідання Правописної комісії, на якому внесли деякі правки за результатами громадського обговорення. 24 жовтня на спільному засіданні президії НАН України та колегії МОН була заслухана доповідь голови Робочої групи з підготовки проєкту Українського правопису члена-кореспондента НАН України С. Я. Єрмоленко «Про нову редакцію Українського правопису»; проєкт правопису схвалено та рекомендовано після доопрацювання подати на затвердження до Кабміну[14].

22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив нову редакцію правопису[1][2][3], а 30 травня 2019 року цей документ набрав чинності[4].

3 червня 2019 року остаточну редакцію було опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти та науки та Національної академії наук[15]. Отже, від 3 червня було рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції в усіх сферах суспільного життя.

Для впровадження нової редакції зараз триває перехідний етап. Під час цього етапу кожна установа самостійно приймає рішення щодо використання нової редакції[5]. Проте для Українського центру оцінювання якості освіти визначено 5 років для впровадження нових норм у тестах зовнішнього незалежного оцінювання[6].

5 грудня 2019 року видавництво «Наукова думка» НАН України, як уповноважена установа, випустило у світ авторизоване видання нової редакції[16].

Письменник Андрій Кокотюха вважає, що правопис зробить вивчення української мови важчим: «Я прихильник того, аби громадяни України опанували українську мову взагалі. Бо норм старого правопису не дотримувалася половина населення. А частина тих, хто користується мовою в побуті, не знала про існування норм як таких. Я писатиму, як писав. Зрештою, у новому правописі передбачаються норми „і так можна, і так теж можна“. Якщо вже щось критичне, для того існують редактори, фахові мовники. Насправді ж оці новації відштовхнуть тих, хто лише почав через різні обставини користуватися українською. А частина носіїв просто іронізуватиме, як оце я»[23].

Письменниця Марина Гримич піддала критиці фемінітиви: «Вживаю чоловічий рід не тому, що не поважаю прав жінок (якраз я постійно борюся художнім словом і нехудожнім ділом проти патріархатних атавізмів), а тому, що знаю, що так історично склалося в слов'янських мовах, що в багатьох випадках чоловічий рід семантично відіграє роль „унісекс“ і „гендерно нейтрального“. Це унікальна особливість і української мови. Люблю її. Вибачайте хто не згоден. Вишколені лінгвісти зрозуміють мене.»

Письменник Радій Радутний заявив, що не планує дотримуватися норм нового правопису.

Колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти Лікарчук Ігор Леонідович відгукнувся про правопис так:

Читаю усе це й думаю: а чи буду я особисто спілкуватися новітньо або, як казали Проня Прокопівна, «по-модньому», на кшталт «міністерка», «лікарка», «етер»? Доходжу висновку, що навряд чи це вдасться. Бо вважаю, що повернення до норм правопису 1919 року не є достатньо обґрунтованим рішенням. І таким, що на часі. Мабуть, добре мати ретро-автомобіль 1919 року. Щоб на ньому один чи два рази упродовж року хизуватися на якомусь шоу. Але щодня їздити на такому ретро-автомобілі навряд чи доцільно…[23].

З 16 серпня по 7 вересня 2018 року, під час громадського обговорення проєкту правопису, вебсайт «Ізборник» провів серед своїх користувачів опитування щодо правописних змін, яке, втім, не є репрезентативним. Відкриту онлайн-анкету заповнили 3183 респондентів. Користувачі сайту прийняли зміни в правописі холодно (приміром, написання слова проєкт через літеру є підтримали лише 15% користувачів «Ізборника»). Єдина пропозиція проєкту правопису, що була підтримана учасниками опитування зі значною перевагою (74 %), — написання з великої букви назв, пов'язаних із релігією. На питання про те, чи потрібна реформа правопису, відповіді «за» і «проти» також розділилися приблизно порівну. Вважають, що реформа потрібна, загалом 51 %; з них лише 22 % відповіли, що потрібна негайно, 29 % вважають, що потрібна, але не на часі. Майже половина учасників опитування відповіли, що реформа правопису не потрібна — 47 %.[24]

• Кандидат філологічних наук​ Олена Бросаліна схвалила зміни:

Мені дуже сподобалося, що дуже мудре рішення ухвалили: дозволити паралельне вживання. Прихильники зможуть себе вільно почувати, а не прихильники зможуть зорієнтуватися, відчути смак нових слів, нових форм»[35].

• Доктор філософських наук Арсен Зінченко:

Україні потрібно було вже давно повернутися до своїх питомих засад в усіх царинах життя […] Я свої книжки давно вже пишу модернізованим варіантом правопису 1927 року»[36][37].

• Кандидат філологічних наук із Вінницької академії неперервної освіти Тарас Ткачук вважав, що новий правопис укотре розділить людей, що українські громадяни, які вагалися, чи переходити на рідну мову, навряд чи наважаться на такий крок тепер, це ж стосуватиметься іноземців, які спробують вивчити українську; виникли ускладнення там, де мало б бути спрощення; усі автори підручників і посібників (а також редактори, коректори та інші) з моменту прийняття нової редакції правопису замість того, щоб працювати над змістом своїх робіт, почнуть відволікатися на кожному кроці на нові вимоги до правописних норм; виникнуть ускладнення для вчителів; будь-який пошук через ключові слова, які мають паралельні форми (як-от Афіни — Атени, ефір — етер), тепер ускладниться й уповільниться в кілька разів, що істотно зменшить кількість україномовних користувачів Інтернету, які перейдуть на російську чи англійську[38].

• Доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології імені Т. Г. Шевченка Вікторія Коломийцева:

  Я — не прихильниця того, щоб було багато винятків з правил. Тим більше — немотивованих. Правопис повинен таким чином організовуватися, щоб сприяти поліпшенню грамотності людей. А якщо люди «плутаються»: то через дефіс щось пишеться, то окремо — це не покращує загальну ситуацію і грамотність. І людям некомфортно. Навіть якщо це краще, ніж було, то для адаптації потрібен час. Все одно будуть проблеми — потрібно «перевчатися»[39].

• Доктор філологічних наук Олександр Пономарів, загалом, схвалив напрямок змін:

На жаль, у новій редакції «Українського правопису» не досягнуто всього, що я хотів, але те, чого досягнуто, я підтримую, бо ці зміни хоч частково повертають нашому правописові його національне обличчя[40].

• Доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сергій Різник критикував варіативність:

Правопис — це кодекс мовних законів і норм. Якщо він не буде чітким і строгим, а допускатиме вживання альтернативних форм слів, то це може підривати повагу й до інших законів, які регулюють уже не мовні норми, а юридичні чи суспільні. Можливо, до обговорення окремих правописних проблем варто було б залучити ширше коло фахівців і в підсумку ухвалити ті варіанти написання слів, які більше відповідають природним рисам мови і, на думку експертів, мають кращу перспективу щодо сприйняття більшістю мовців[41].

• Працівник Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, кандидат філологічних наук Олександр Скопненко так пояснив головні зміни: «Внесені зміни покликані передусім адаптувати іншомовну лексику, що з'явилася в українській мові. По-друге, нова редакція правопису повинна кодифікувати та повернути до активного вжитку правила, що здавна існували в українській мові»[42].
• Доктор філологічних наук Микола Степаненко:

Ми говоримо про те, що найпослідовніше українську традицію віддзеркалював правопис 1928 року — «скрипниківський» або «харківський» правопис, то деякі норми 28 року повернено сюди. Зрозуміло, що не всі, хоч були сподівання на більше входження того, що колись було, повернення цих традицій[43].

• Доктор філологічних наук Анатолій Ткаченко позитивно поставився до вживання літери «ґ» в транслітерації прізвищ (Геґель), принаймні західних діячів, а також відтворення німецького дифтонга «ei» як «ай» (Ваймар, Ляйпціґ, Гайнріх Гайне)[41].
• Кандидат філологічних наук Юрій Шевчук вважав, що реформа все ще залишає українську мову в полі зросійщення:

Проєкт фактично продовжує совєтську політику розхитування української мови зсередини, уподібнення її до російської не у всьому, але за цілою низкою важливих моментів. Проєкт надто часто виявляє свою проросійську сутність.[44]

• Професор Гарвардського та Колумбійського університетів Юрій Шевельов (Про критерії в питаннях українського офіційного правопису / Ю. Шевельов. Вибрані праці: У 2 кн. К., 2008. Кн. 1. Мовознавство. С. 498—510):

…у передачі грецького й західноєвропейського θ/th і η/е не є завданням правопису усунути непослідовність між, скажімо, бібліотека і Афіни.

Власне до впроваджених змін існували та існують наступні зауваження:

• Доктор філологічних наук Ірина Фаріон написала:

...давно назрілі пропозиції, що пов'язані з демосковізацією та десовєтизацією українського правопису, мають половинчастий характер через варіянтне вживання (інший / инший, Гегель / Геґель, аудиторія / авдиторія, ефір / етер, вікенд / Уельс, Вайнрайх / Гейне, Сідней / Сирія, бюст / б'ю, в кіно / в пальті, незалежності / незалежности), а деякі так і зостаються в радянсько-московській версії (матеріальний, імені — р. в. одн.). Позитивні новації (чи радше повернення позитиву) — це маленькі напів сміливі кроки, що, здається, і самих авторів змін налякали (проєкт, дієреза, рієлтор; -ай замість -ей в німецьких запозиченнях; трактування активних дієприкметників; розширення сфери кличного відмінка). Проте варіянтність — це, без сумніву, набагато краще ніж і далі питомій формі залишатися за бортом кодифікації[45].

• Український правопис
• Історія української мови

• Ліна Тесленко. «Индик не проходить». Максим Стріха — про те, чому українцям не слід боятися нового правопису // «Новинарня», 17 жовтня 2018
• Ліна Тесленко. Оновлений Український правопис: що змінилося і чого не вистачає // «Новинарня», 27 травня 2019
• Сергій Драчук. 20 найбільших новацій Українського правопису 2019 року // Радіо Свобода, 29 червня 2019