Ферокактус

Ферокактус[2] (Ferocactus Britton & Rose, 1922) — рід з родини кактусових.

?
Ферокактус

Ferocactus herrerae
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Cacteae
Рід: Ферокактус (Ferocactus)
Britton & Rose, 1922
Echinocactus wislizeni[1]
Engelm., 1848

81 вид (дивіться #Види)

Посилання
Вікісховище: Ferocactus
Віківиди: Ferocactus
EOL: 38299
IPNI: 295424-2
ITIS: 19795
NCBI: 130120

Історія роду

Перший представник роду Ferocactus recurvus, знайдений в 1753 році, був описаний Філіпом Міллером у «Словнику садівника» («The Gardener 's Dictionary») ще в 1759 році як Cactus recurvus Mill., але тільки в 1922 році Натаніель Бріттон і Джозеф Роуз вводять у ботанічну номенклатуру назву Ferocactus. Назва походить від слова «лат. ferox» — дикий, скажений і пов'язана з наявністю у більшості видів довгих і товстих колючок. Рід об'єднує близько 30 видів. Після ехінокактусів це найбільші кулясті й циліндричні кактуси. Стебла темно-зелені або синьо-зелені, до 4 м заввишки і 0,8 см в діаметрі, без бічних пагонів, з великими ребрами. Потужні колючки відрізняються своїми розмірами, формою, а також яскравим та різноманітним забарвленням. Ребра (13-40) чітко виражені, часто горбкуваті. Радіальні колючки (4-14) білуваті, жовті, світло-коричневі, голкоподібні або шилоподібні, зазвичай жорсткі, 2-4 см завдовжки. Центральні колючки (1-13) різноманітні за формою і забарвленням, прямі, шилоподібні, вигнуті або гачкуваті, круглі або плоскі, 3-7 см, а у деяких видів до 13 см завдовжки. У природі зацвітають лише дорослі рослини, в культурі закритих приміщень вони цвітуть рідко. Квітки рожеві, кремові, пурпурні, воронкоподібні, широко відкриті, до 7 см завдовжки й у діаметрі. Розкриваються по кілька десятків одночасно. Квіткова трубка коротка, густо вкрита лусочками. Плоди до 6 см завдовжки і 3 см в діаметрі, м'ясисті, з лусочками. Після видалення плодів на стеблі протягом тривалого часу залишаються сліди.

Ареал

США (від Юти до Невади), Мексика і Гватемала. Виростають в передгір'ях, на відкритих схилах гір, а також у рівнинних напівпустельних областях на висоті 500-3000 м над рівнем моря. Деякі види зустрічаються навіть на дні глибоких каньйонів Великого Каньйону в США. На батьківщині знаходять саме широке господарське застосування. Очищені від колючок стебла використовують як висококалорійний корм для домашньої худоби і нерідко є єдиним джерелом вологи в пустелі. Верхівки окремих видів (Ferocactus acanthodes) постійно нахилені на південь і служать живим компасом. Пустотілі висушені стебла індіанці здавна використовують для зберігання їжі, а колючки — як шила чи рибальських гачків. Насіння є ласощами. Низку видів застосовують у виробництві солодощів і ароматичних речовин. У 20-30-ті роки, коли комерційні компанії налагодили виготовлення «кактусних солодощів», були спустошені багато місця зростання цих рослин.

Умови культивування

Ферокактуси відрізняються повільним зростанням. В оранжерейнії культурі вимагають великої кількості сонячного світла і тепла, інакше в них утворюються слабкі, недостатньо розвинені колючки. У літній період полив обмежений. Зимове утримання сухе, при температурі 12-14 °С.Переохолодження і підвищену вологість повітря переносять погано. Ферокактуси рекомендується вирощувати в глинисто-дерновій ґрунтовій суміші, що містить 30-40 % гравію і цегляних крихт. рН близько 5,6. Присутність вапна в ґрунті ці рослини переносять погано. Розмножуються насінням. Вирощуються в основному як колекційні рослини.

Види

  • Ferocactus alamosanus
  • Ferocactus chrysacanthus
  • Ferocactus cylindraceus
    • Ferocactus cylindraceus cylindraceus
    • Ferocactus cylindraceus lecontei
    • Ferocactus cylindraceus tortulispinus
  • Ferocactus diguetii
  • Ferocactus echidne
  • Ferocactus emoryi
    • Ferocactus emoryi emoryi
    • Ferocactus emoryi rectispinus
  • Ferocactus flavovirens
  • Ferocactus fordii
  • Ferocactus glaucescens
  • Ferocactus gracilis
    • Ferocactus gracilis coloratus
    • Ferocactus gracilis gatesii
    • Ferocactus gracilis gracilis
  • Ferocactus haematacanthus
  • Ferocactus hamatacanthus
  • Ferocactus herrerae
  • Ferocactus histrix
  • Ferocactus horridus
  • Ferocactus johnstonianus
  • Ferocactus latispinus
  • Ferocactus macrodiscus
  • Ferocactus peninsulae
  • Ferocactus pilosus
  • Ferocactus pottsi
  • Ferocactus reppenhagenii
  • Ferocactus robustus
  • Ferocactus santa-maria
  • Ferocactus schwarzii
  • Ferocactus stainesii
  • Ferocactus townsendianus
  • Ferocactus viridescens
  • Ferocactus wislizeni

Див. також

Примітки

  1. Ferocactus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
  2. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. ISBN 966-7015-28-9.

Література

  • Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. ISBN 966-7015-28-9.
  • Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)
  • Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
  • Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.